foto Juri Bakaj

Вы любите продавцов? Вы знаете, зачем они нужны? Продавать, конечно. А мы, соответственно, нужны, чтобы покупать, да.

Но почему мы не можем прийти, взять нужный товар – без продавца – и оставить в кассе деньги, сколько нужно? Я серьёзно. Ну, почти серьёзно.

Потому что человек человеку и, тем более, магазину – вор. Вор с большой буквы. Он возьмёт гору нужного и ненужного товара, а денег не оставит. И выгребет из кассы всё до копейки. Вместе со жвачками. Особо вместительные воры нажрутся вдобавок мартини, виски, икры и чипсов. И насрут в холодильник с мороженым. Или в ящик с  эквадорскими бананами. Драться воры тоже будут – как мальчики в библиотеке.

Вот для того и нужен продавец, чтоб всего этого мы, покупатели, не сделали. Как только исчезнут все-все-все продавцы мира, в тот же день начнётся война. Война Воров. Вор War. Во всех странах одновременно. Ну, кроме скандинавских разве что.

И владельцы магазинов это прекрасно знают. А посему наличие продавца – это прямой намёк на глубокую неискоренимую порочность человечества. На мою и на вашу. «Я здесь, потому что ты вор и без меня нассышь в дырки в швейцарском сыре».

Продавцы таким образом вносят посильную лепту в спасение мира. Хотя никто из них и не догадывается об этом. Считается, что мир спасают Bruce Willis и James Bond. Которых придумали, чтоб покупателям и продавцам лапшу на уши вешать.

Хитрые голливудские буржуи. Сами бы посидели за кассой восемь часов.

фото Юрій Бакай

фото Юрій Бакай

З 14 квітня в Івано-Франківському ЦСМ чергова виставка Ростислава Котерліна

foto juri bakaj

деякі зображення з виставки УКРАЇНСЬКИЙ ЗРІЗ: переТВОРЕННЯ

та  медійного проекту

відкриваємо elementarz

олекса фурдіяк

2 . обєкти

Koordynator: Eliza Nadulska

з 12 лютого 2016 львівська  галерея Гері Боумена запрошує відвідати виставку робіт Михайла Красника  . живопис та графіка .

фото юрій бакай

арт-центр Я Галерея у Києві, на Хорива, 49Б
Нова виставка Миколи Малишка  «Дистанція»

Куратор проекту: Олексій БЕЛЮСЕНКО.

Група СИНІЙ ЖОВТЕНЬ є неформальним творчим об’єднанням шістьох київських художників для проведення спільних проектів.

Склад групи: Олена Придувала, Ахра Аджинджал, Олексій Аполлонов,

                        Олексій Белюсенко, Матвій Вайсберг, Борис Фірцак

ANNO DOMINI–2015 в галереї Дзиґа є вже другою експозицією в рамках щорічного проекту «Anno Domini», що презентує українському глядачеві твори, які були створені художниками групи впродовж минулого року. Кожна виставка цього циклу проводиться в іншому місті України.

Реалізовані проекти групи:
• Художник як модель (2014)
Портрет та автопортрет. Галерея «КалитаАртКлуб» (Київ, Україна)
• De Rerum Natura (Про природу речей)
Виставка натюрморту. Із циклу “6+” спільно з Темо Свірелі. Галерея «КалитаАртКлуб» (Київ, Україна).
• Anno Domini – 2014. Виставка творчої групи “Синій жовтень”. Галерея «Наша» (Суми, Україна)

Крім означених проектів, у серпні 2014 р. група повним складом прийняла участь в міжнародному XXI пленері ім. А. Самуоліса у Пажайслісі (Литва) – Tylos ekspresija (Експресія тиші). Організатори проекту – Каунаське відділення Спілки художників Литви (Каунас, Литва) та галерея “«КалитаАртКлуб» (Київ, Україна)

Вищий текст з прес-релізу події . Від себе додамо – вистава пройнята надзвичайною чистотою реляції та легкістю дихання . Пленер , який відбула група в Литві , сугерує атмосферу прибалтійського арту 60-70 років минулого століття  , такого окремішнього та прогресивного одночас в дивні совєцькі часи . Група занурилась в ту дзвінку камерність безапеляційно в своєму розвитку …. бажаємо їй успіху  в дальших проектах.

фото та комент. текст  Олекса Фурдіяк

Вибір розвинувся в окремий артистичний акт . Як зазначено в коментарі , невідомо хто на кого полював під час довгих блукань по складах – чи Лібера на речі чи речі на Ліберу . В результаті зявилась вистава ” Тo nie moja wina, że otarła się o mnie ta rzeźba” , що триватиме з  22.11.2015  до  20.03.2016

Ця  екслозиція  охоплює роботи скульпторів різних періодів , технік та стилів і все це різноманіття обєднуть рисунки , знимки  та коментарі Лібери .

Артисти : Jerzy Bereś, Marian Bogusz, Albin Maria Bończa -Boniecki, Wanda Czełkowska, Xawery Dunikowski, Matthew Frere-Smith, Magdalena Gross, Władysław Hasior, Zuzanna Janin, Maria Jarema, Jerzy Jarnuszkiewicz, Anna Kamieńska- Łapińska, Alfons Karny, Kijewski/ Kocur (Marek Kijewski i Małgorzata Malinowska), Katarzyna Kobro, Edward Krasiński, Henryk Kuna, Leopold Lewicki, Zbigniew Libera, Ludwik Lille, Mika Mickun, Gaetano Motelli, Olga Niewska, Maria Papa Rostkowska, Theodore Roszak, Henryk Stażewski, Alina Szapocznikow, Alina Ślesińska, Iza Tarasewicz, Henryk Wiciński

Kuratorka wystawy: Joanna Turowicz

дякуємо Muzeum Rzeźby im. Xawerego Dunikowskiego

Прослідковується спроба переосмислення спадщини концептуалізму в сучасній фотографії в контексті зацікавлень  покоління художників швидкого  перетворення  натури в цифру  до зникаючих фототехнологій – фактично рематеріалізації фотографії в поетичний образ поза рамкою.

дякуємо Solomon R. Guggenheim Museum

TĘŻNIA będzie stała przed Zamkiem Ujazdowskim od 2 listopada 2015 do pierwszych roztopów 2016.

„Tężnia jest konstrukcją zbudowaną z drewna iglastego, systemu różnych łączeń, drewnianych podpór, ale przede wszystkim jest zbiorem przedmiotów i urządzeń powystawowych, gromadzonych przeze mnie od 13 lat. Zbiór ten jest posegregowany wedle rozmiarów oraz w układzie monochromatycznym, towarzyszy mu też spis inwentarzowy, charakterystyczny dla prac i zbiorów muzealnych. Konstrukcja Tężni jest zaprojektowana pod kątem określonych doznań wizualnych oraz wzrokowej percepcji widza śledzącego zmiany, jakie zachodzą w obserwowanym obiekcie. Jest to praca dedykowana otoczeniu, świadomie przez nią zagarniętemu. Eksponowane w Tężni przedmioty, bliskie stosowanej przez mnie morfologii, również przechodzą proces pewnej przemiany: z obiektów magazynowanych zmieniają się na wystawiennicze, skupiając na sobie uwagę i wywołując nostalgię (poprzez świadomość niszczenia tych prac i pewnego ich końca). Ten zestaw niepotrzebnych mi już artefaktów pozwala na ich rejestrację, tężenie sztuki, zgrupowanie ich w celach estetycznych i badawczych. Podobnie jak w przypadku obiektów solankowych ogromny wpływ na ostateczny wygląd tężni artystycznej będzie miała pogoda. Barwne przemiany na korodujących przedmiotach, grawitacyjne zacieki na wzniesionej konstrukcji drewnianej i inne zachodzące tam zmiany będą kształtować jeden, nierozerwalny w swojej strukturze twór. To inhalacja sztuką o charakterze przypadkowego zbioru, wyprowadzoną z magazynów i pozostawioną na zatracenie w przestrzeni publicznej….

Robert Kuśmirowski

фото Юрій Бакай

————–

Маю три  дні

три вільних дні

з них

перший

другий

та третій

2. тло

3.

4.під берег старою дорогою , за ним кущі та   дерево сухе , далі стежкою

———————————————-

5. книжку взяти з собою

6. читати голосно три

і знову пять

потім зворотньо

7.пять

три

два

вісім.

Интересно, каково это – шататься пьяным в спортивном костюме? Не шляться-тусоваться, а именно шататься – когда вестибулярка барахлит.
Никогда не пил в спортивном костюме. Голым, в пальто, в плавках, в школьной форме, в платье, в парике, в маске пьяным был, а в спортивном костюме не довелось. Хочется верить, во всяком случае.
А ведь, наверное, удобно. Чувствуешь себя полубогом – движения полны свободы, силы и куража. И танцевать с мафоном на плече удобно.
Так что не совсем понятно: почему это спортивный костюм есть, а пьяного костюма нет? Почему это для спорта придумали миллионы удобных прибамбасов, а для пьянства – нет?
Да и какие там у пьянства прибамбасы – стаканы, бутылки, штопоры, дозаторы, бармены, огурцы. Раз-два и обчёлся. Нечестно. Дискриминация по признаку здоровья. Пьяных людей же намного намного намного намного намного больше, чем спортсменов. Чем молодых спортсменов, старых спортсменов, усталых спортсменов, бывших спортсменов и даже укуренных спортсменов. Если честно математически подсчитать – то в любой момент времени суток на планете живых нетрезвых людей значительно больше, чем живых и даже мёртвых спортсменов. Не учитывая, занимаются ли они в этот самый момент спортом и мучает ли их крепотура. А если уж совсем точно – каждую секунду 0,7 процентов населения планеты пьяны. Google подсказал.
Так что насчёт алкоспортивки дизайнеры затупили. С модельерами и лёгкими промышленниками заодно. Выгоды своей не понимают.
Хотя вот кажется мне, что если специальный алкостюм появится завтра в магазинах, он будет чем-то напоминать спортивный. Задачи ж у них одни и те же – чтоб удобно, чтоб не рвался при резких движениях, чтоб хранил тепло во сне и давал дышать телу.
Бля, да это ж адидас получается.

,

photo uri bakai

чи буде голова говорити

чи буде вона спроможна говорити

чи матиме це прагнення

відкрити рот наповнений піском і цементом

і говорити

очікуючи

чи скаже голова слово

речення або два

що складуться в маленьке оповідання

історію

яку можна послухати

послухавши

принаймі спробувати

почути те що є ще не сказане

що тільки очікується

почутись

і  дізнатись

про спробу

запитати її

про що буде мова

очікуючи

чи буде голова говорити

слово

про слово

що ще не сказане

чи буде голова говорити

чи буде вона спроможна говорити

те

чому голова не скаже цього

принаймі

голосно або тихо

—————-

це диво

це диво почути те

те що

голова не хоче

хотіти могти

те

що могла б

—————

ми можемо запитати

чи буде голова говорити

і можливо почути

чи буде вона спроможна говорити

ось так

фото юрій бакай

ЗАПИТАННЯ з реальності і ВІДПОВІДІ з тіні
(2000 років після правильного питання)

Алегорія Печери Платона

“Деякі люди з народження змушені сидіти в темній печері, прикуті за шию, обернені спиною до входу. Ці люди також не можуть повернути своє обличчя, вони бачать лише тіні тварин, інших людей і речей, що транслюються на стіну печери, завдяки світлу, що пробивається зі входу. Пізнання ув’язнених є чуттєвим і базується на основі візуальних та слухових даних, іншими словами, на основі образів на стіні печери. Один з в’язнів зумів вибратись з печери і побачив джерело тіней. Він не повірив власним очам. Як важко вириватись з ілюзій, полишати старі звички. Скоріш за все він не зможе остаточно звикнути до нового стану речей, а те, що він бачив, сидячи в печері, буде здаватись йому більш реалістичним. І коли він повернеться в печеру, він почне оповідати те, що бачив, але неможливо переконати ув’язнених в тому, що образи на стіні є лише рефлексіями.”

Художник повинен бачити, розуміти і знаходити спосіб пояснення світу ідей та правди. Але як?

В наші часи в людей майже не виникає питань, але завжди є мільйон відповідей під рукою. І ці відповіді зазвичай продиктовані системою. Метою системи є запобігання виникненню унікальних питань в людей. Якщо хтось задасть унікальне питання, система не зможе на нього відповісти і змушена буде змінитися. Тому протягом всієї історії людства виникає конфлікт між системою та мистецтвом і філософією.

В цьому перфомансі ми вишукуємо правильне питання, спираючись на алегорію Платона про печеру. Необхідно мати знання, щоб поставити правильне питання, але які саме знання?

Чому Платон? Приблизно 2500 років тому Платон у своєму “Міфі про печеру” визначив, що знання є єдиним способом винайти правду, визначити права та гідність людини. А також зазначив, що методом отримання знань є ставлення питань.

Чому мистецтво? Мистецтво завжди намагається побачити та ідентифікувати об’єкт з іншого боку. Завжди намагається зробити зрозумілими для інших не лише об’єкт, а й відчуття та думки. Тому мистецтво зазвичай задає більше питань, ніж філософія.

W projekcie bierze udział 25 artystów związanych z polskimi uczelniami, którzy zaprezentują rzeźbę, obiekty, instalacje artystyczne, sztukę video. Choć niektórzy są jeszcze na studiach, a inni zupełnie niedawno je ukończyli, ich prace i projekty cechuje wysoki poziom profesjonalizmu, co zdecydowaliśmy się zaakcentować tytułem wystawy – Kunszt. Jest to niezwykle interesujący przegląd utalentowanych młodych artystów, którzy często przed rozpoczęciem kariery artystycznej poszukiwali innych dróg życiowych. Ukończyli uczelnie techniczne, architektoniczne, psychologię czy szkoły muzyczne, a dopiero później zdecydowali się na sztukę wizualną, co często owocuje interesującymi efektami przekonującymi o dużej dojrzałości ich autorów. Podejmują oni w swojej twórczości ważne polityczne i społeczne problemy, wykazując zaangażowanie godne aktywistów czy ekologów.

Eulalia Domanowska

фото юрій бакай

Український варіант був показаний у Львові в вересні 2015 року .

Експозиційних локацій було декілька.

Galeria Dzyga, Muzeum Ikon, Muzeum Idei – Lwów

3 września – 3 października 2015

Uczestnicy: Sylwia Aniszewska, Marta Antoniak, Natalia Bażowska, Michalina Bigaj, Aleksandra Chciuk, Marcin Fabiński, Miłosz Flis, Natalia Janus – Malewska, Janusz Jasiński, Urszula Kluz-Knopek, Mikołaj Kowalski, Agata Kus, Adam Laska, Katarzyna Leszko, Daria Malicka, Justyna Mędrala, Ewa Pawlata, Urszula Pieregończuk, Agnieszka Piotrowska, Szymon Popielec, Dominik Risztel, Artur Rozen, Urszula Sępkowska, Anna Siekierska, Martyna Szwinta

Kurator: Leszek Golec

Koordynator: Jarosław Pajek

фото Юрій Бакай

Поетичні візії Мирослава Короля

Нині вкраплення архітектурних елементів у конструкції поетичних рядків, строф вже, здається, стає нормою. Хоча ще з давніх часів вірші, просто слова, передавали малюнками. У древніх рукописах Слово і Літера виливалися в картинки. Поет, як і архітектор, мислить образами. Візуальному зображенню віршів, приміром, японці приділяють значну увагу: як вони розташовані, навіть якими чорнилами написані. Тому не випадково, що при перекладі танку на українську зникає картинність вірша, бо це не просто відтворити. Таїну зорових віршів розгадує архітектор, поет, художник Мирослав КОРОЛЬ.

• Як ти прийшов до вираження візуальних чи зорових віршів?
• Передували цьому передусім виникнення графічного підходу до самого слова, спостереження за творчістю багатьох поетів, зокрема Величковського, Довгалевського, Логовського. Помітно вплинула на мене поезія Миколи Мірошниченка, який, як на мене, першим відродив зорову поезію у 60-х роках минулого століття. А вже пізніше виникли групи «Геракліт», «ПУП» (Планетарного Управа Паліндром). Всі мої розвідки базуються на графіці візуальної поезії. Приміром, книжка «Час достиглого каміння» має різнобарвний колорит жанрів зорової поезії. А всього їх існує близько сорока. Це окремий вид мистецтва, який відрізняється від традиційної поезії, відмінний частково від графіки, побудований на стику графічного, живописного, можливо, скульптурного варіантів зображення тексту.
• Ти назвав Миколу Мірошниченка й інших корифеїв цього жанру. А яке твоє ставлення до відеом Андрія Вознесенського?
• На мій погляд, його відеоми базуються на американській візуальній поезії. Власне, після поїздок до США він і звернувся до них.
• Чим відмінна українська школа зорової поезії від інших?
• Це окрема гілка, першоосновою якої є бароко та авангард 20-30-их років. Також сучасна зорова поезія заявила про себе на Конференції візуальної літератури в Едмонтоні у червні 1997 року. Там зустрілися саме ті, хто займається візуальною поезією, було показано твори учасників багатьох країн світу.
• Ти маєш контакти з іноземними поетами цього жанру?
• Безпосередньо контактував з найвідомішим колекціонером візуальної літератури Сакнером, який придбав для своєї колекції багато робіт, книжок моїх друзів й зокрема моїх. З ним і надалі підтримуються стосунки, ми неодноразово організовували регіональні виставки. Він – колекціонер, що збирає поетичні речі від найменших форм, зокрема екслібрису, до персидських килимів, тобто великих об’єктів живопису.
• Як ти вважаєш, ієрогліфи – це мистецтво і чи можна його відносити до графічного, а, може, й до поетичного?
• Наскільки мені відомо, вміння малювати, паралельно зображуючи ієрогліфи, у східному мистецтві є безсумнівною вимогою для поета.
• Серед зорових поетів переважна більшість за складом образного мислення архітектори. Це притаманно саме їм?
• Часто архітектори зосереджують свою увагу або на музиці, або на інших видах мистецтва. Багато є музикантів, які за фахом – архітектори. Приміром, учасники груп «Pink Floyd», «Машина врємєні». Якби я не зустрівся з людьми, від яких одержав обширну інформацію, то все те, що було написано на сірникових коробочках у далекому минулому, потім не з’явилося б на досить гарному папері у книжці. Моїм першим графічним зображенням став зоровий вірш «Небо я земля», надрукований в архітектурному альманасі Ярослава Яновського «Ландшафт». А пізніше слово вийшло за межі, де з’явилися різноманітні жанрові і стилістичні вирішення, спостереження, знахідки притаманні візуальній літературі.
• Тоді, коли дивишся і читаєш, відбувається дивовижний синтез. Виникає багато асоціативних речей, коли закінчення слова перетікає у початок наступного. Як ти можеш пояснити ці речі?
• На мій погляд, будь-який текст при графічному зображенні його споглядальний. Якщо це прозовий чи віршований текст, то, кинувши оком тільки на сам його контур, можна передбачити, наскільки він цікавий чи нудний. І відповідно – метафорична шліфовка, власне, до самої поетики. Я споглядав нюанси і виконував неодноразово графічні роботи саме на газетах, де текст існує. Може бути навіть і нечитабельним, але при цьому відбувається синтез втручання в саму схему написання.
• Якщо це можливо, поясни технологію, як художній ілюстратор вимальовує образи?
• Можливо. Віршований текст, якщо він багатий метафорами, поетичними образами, діями і подіями, можна зобразити дослівно. Я ілюстрував збірку віршів “1999” Ярослава Довгана. Це були навіть екслібриси до тих чи тих віршів. Більшою мірою я беру саму назву, обдумую, як зобразити її по-своєму. Мої ілюстрації, насамперед, повинні подобатися самому автору віршів (текстів), а вже потім мені. Це є діалог. Бо вдале оформлення книжки – це вже половина справи. На жаль, нині в Україні переважна більшість видань супроводжується малюнками Босха, Брейгеля, які не мають жодних спільних нюансів з Україною. У такому разі краще звернутись до українського живопису і книжкової графіки.
• Чи можливо порівняти діалог художника і автора тексту, приміром, з діалогом режисера і сценариста? Бо іноді спостерігаємо невідповідність тексту і фільму.
• На мій погляд, це певною мірою так. Водночас це зовсім інші співвідношення, інший діалог.
• Щодо екслібрису. Чи можна його віднести до зорової поезії?
• За формальними ознаками він відповідає нюансам самої персони. Ужитковий екслібрис – коли людина приклеює свої знаки на книжках власної бібліотеки. А колективні – це здебільшого виставкові варіанти. За тематикою це можуть бути літературні персонажі, твори різноманітної тематики. Різна специфіка самого бачення автором певної теми, сприйняття.
• Ти розповідав, що книжка «Час достиглого каміння» була підготовлена до друку ще 1998 року, а побачила світ тільки 2003 року.
• Була складність з підготовкою її, а потім з виданням. Така книжка переважно ілюстративна, потребує великих витрат часу, зусиль і коштів.
• Чи є у тебе наміри продовжувати рухатись у цьому жанрі?
• Я дещо змінив підхід до техніки зображення тексту. Я архітектор і моє завдання займатися архітектурою. Після видання книжки я несподівано винайшов для себе нові жанри, наприклад, вірш, де рима або набір слів накладаються одні на інші. Тобто писати чистою римою. Хоча багато хто відмовляється взагалі від рими, маю на увазі верлібри. З другого боку, є перекотислівні тексти. При цьому вірші мають багатоповторювальні нашарування певного слова або декількох слів, літер можуть з’являтися нові комбінації, приміром, «трава… трава… трава» виникає «ватра». Але це треба вміло графічно подати. Можливо, з’являться спостереження, ідеї, оскільки я багато знайшов подібних слів. Щодо наступної книги, то все залежатиме більшою мірою від видавців. Щодо мене, то я зацікавлений займатися архітектурою…
• Попри всі моменти, ти все ж спостерігаєш за нинішнім станом цього виду. Що заслуговує уваги в українській зоровій поезії?
• Є “Ще не вмерла Україна” Миколи Сороки, “Періодична система слів” Івана Іова, «Око» Миколи Мірошниченка. Фактично приблизно до десяти чоловік серйозно займаються візуальною поезією. Зокрема сім з них є фундаторами Міжнародної асоціації, у яку входить близько 250 осіб з усього світу. Є певні традиції, вони зокрема дуже поширені у США, Бразилії, Італії, Німеччині.
• І насамкінець…
• Незабаром має вийти друком книжка “Поезеографія: сучасна зорова поезія українською мовою”, яку зібрала і укомплектувала Тетяна Назаренко – відома дослідниця і науковець у цій царині. Готується до друку «Антологія паліндромного вірша» Миколою Мірошниченком.

У вас случается немотивированный рвотный рефлекс?
Ни с того, ни с сего, обычнейшим утром. Ещё не активированным мозгом вдруг вспоминаешь, что рвотный рефлекс существует. Что хватает одного лишь приближения щётки к зубам мудрости. И можешь хоть сто раз внушать себе, что зубная щётка – это не два пальца, рефлексу плевать.
До собственно рвоты не доходит, но зубы остаются нечищеными.
На следующее утро зеркало в ванной напоминает о вчерашнем рефлексе и всё повторяется. И так неделями. Хотя если чудом удаётся подумать о хрустальных бокалах, рефлекс отступает.
Любовный треугольник мысль-щётка-рефлекс был моим первым личным опытом, научно доказывающим, что всё находится в голове. Как и цепочка слабых звеньев, ведущая от «иностранки» до красивых ног двоюродной сестры.
Вторым научным доказательством стал кухонный кран. Раньше он стоял нормально: красный вентиль – горячая вода, синий – холодная. При переселении на другую квартиру его установили наоборот. Горячая вода посинела, холодная покраснела. Мини-переворот сознания.
Я думал, запомню и привыкну.
Но случилось не совсем так. Мозг не хотел зубрить новое правило: «то, что раньше было горячим, сейчас холодное».
Он, без моего разрешения, самостоятельно подогнал цветные ярлыки под температуру воды. И выстроил этому типа логичное объяснение. Моим кухонным рефлексам извращённая цветовая раскладка вскоре показалось абсолютно естественной. Я перестал ошибаться.
Сейчас, обезвреживая бомбу, я уже точно не перепутаю синий проводок с красным.
Зубная щётка, рефлекс, кран, вода и цветные пимпочки на вентилях. Далеко не полный, даже фантастически скромный перечень того, что вмещается в простой человеческой голове.
А ноги сестры помнятся уже смутно. Слишком давно я их не видел. Даже не вспомню, которая из них нравилась больше. Женские ноги, левая и правая, далеко не одинаковые по красоте, знаю точно. Хотя этому нет научных доказательств.
Кажется, в ночном клубе «Извилина» опять тусня. Надеюсь, родственников там сегодня будет не слишком много.

– Сучасне мистецтво, стає все більш герметичним в сенсах і зашифрованішим для масової публіки. На твою думку, ця неадаптація – це спроба просвітництва, бажання виразити себе максимально органічно чи війна митця з навколишнім примітивним сприйняттям світу?
У певній мірі з самої сутності того, що ми називаємо сучасним мистецтвом, падає відраза й нехіть до «нормованих» устроїв встояного світу. Принаймні, так мало би бути в цій діалектиці, коли заперечення провокує народження чогось, що є ніби кращим, вишуканішим, тим, що зробить завтра з будь-кого суперестета в гармонії з натурою. Але цього не стається , на земній кулі панує безлад чергової зміни самого світу, сказав би, зміни чуттєвого крайобразу. З «традиційно-нормованого» вилазить дивне споживацьке створіння. Арт вліз в цю споживацьку масову культуру, перетворив у фарс і пробує нав’язати цей продукт як нову світоглядну догму, але таку іронічну, недбалу, від якої завжди можна відмовитись.  Це вже було багато разів і це є нудно. Залишається чиста форма як естетичне начало і зміст, наратив для монологів.
– Твій геппенінг 1997 року «Трансильванський пес» на вулицях Франківська зчинив тоді немалий шум і реакцію як підтримки мистецьких просунутих кіл, так і тотального нерозуміння консерваторів і обивателів. Наскільки сприйняття радикального мистецтва змінилось зараз, у 2015 році, і що на це впливає?
Таке гарне запитання до порівняння соціальних естетичних зсувів. Як на вік одного покоління – яскраві позитиви: споживачів арту стало менше, однак це не відобразилось якось разюче на плин того нурту. Вважаю, що все є абсолютно вмотивоване: змінився світ, маємо інші потреби. Кого вразить палаючий у середмісті Пес в час глобальних сіток?.. На кінець країна стає нормальною .  Такий собі лакмус настроїв та бачень.
– Кожного разу твої нові роботи і виставки – це певні меседжі. Що лежить в основі твого звернення до світу через творчість, що мотивує, служить поштовхом, як народжуються ідеї?
Мене якось запитали, чому використовую образи Псів, Вовків, Свиней та Людей і більше нікого – якийсь обмежений звіринець. А для мене, найперше, важливим є їх характер, що дає екзистенційний шанс вистояти , дати собі раду. Чи є вони хижі? Очевидно. І Людина не є винятком, а зворотньо вміщує риси всіх інших. І, власне, про неї то все, і всі ті свині та пси – то є люди. Є обмежена кількість людських діянь, теж є обмеженість в помислах та почуттях, але інтерпретація того всього необмежена і завжди знайдеться щось, що тебе інспірує. Скажімо якась остра риса . Приклад ,- важливим є нонконформізм в деклараціях і діях артистів , що спільно творять культуру урбаністичну в країні. Правдиву культуру міста, а не сурогат совково-люмпенський, яким інфікувалися .
У Львові протягом місяців молодь боролась за збереження скверу, на місці якого мав постати пам’ятник Андрею Шептицкому. Гідна, Висока Людина, просвітлена, – він сам би був шокований таким прогинам ура-патріотів у бажанні «зробити файно». Зараз бачу щось подібне у Франківську – маса форм в екстазі заповнила тісний простір міста. Якась гидотна .Що робиться в головах цих людей, яких годі назвати артистами. Як можна в одному закритому просторі вмістити декілька стилістично, змістовно різних форм!? Йдеться, знову ж таки, про майдан Шептицького. Спільнота мусить відбути еволюцію і хай відійдуть ті люди у своєму хамстві. І це є тільки одна з мотивацій до змін, до сприйняття «синдрому Гомбровича» на нашому тлі. Маємо шанс , унікальну можливість досвіду стислого розвитку. Країни гуманізовані творили «урбаністику» в модерний час під впливом пресовим лівацтва, ми ж засунулись в постмодернізм без жадних «гуманістичних ідеалів». Та ще плюс глобалізація і війна. Вся надія на «здоровий нігілізм»
– Наскільки ти відчуваєш себе почутим і чи важливо це тобі?
Дивно з тією почутістю . Розмовляли якось з колегою про декларації російського аукціоніста, що палив двері ФСБ та колись прибивав геніталії до бруківки, впало запитання, чи щось аналогічне могло статись в нашій країні й мати такий медійний резонанс , донести свою ідею . По дискусії прийшли до висновку, що ні. Маємо іншу естетику (постмайданівську), ми є витонченіші в реляціях, сепаруємо піарство від арту. . Подібні естетичні практики з тілом провадили артисти віденської асоціативності 50 років тому, але там закладалась інша мотивація протесту з іншою етичною складовою. Хоча, що в першому випадку, що в другому, артисти донесли свої посили і, мабуть, були почуті, якщо ми про це мовимо. А для артиста звичайно має значення місце-час, переконаність самого автора в потребі, його едукація, рівень інтелігенції. Зашивали собі рот вже багато хто, дзюравили тіло, катували себе й інших публічно… Чому терористи халіфату використовують артистичний інструментарій – публічно мордуючи жертв ,- використовується ефект шоку й естетику хижака та жертви – ніби досконала візія , а однак по ту сторону лінії , межі зла . Зрештою такі атракції працюють тільки в тоталітарних заляканих суспільствах і під чутливим оком органів .Можливо цьому артисту , дії якого безумовно гідні , дозволили це зробити й пережити  . Невже його не «пасли» , не контролювали агенти вже пісня перших його публічних акцій ,- не обійшлось там без російської пропаганди . Нашим артистам цілком недавно ще вистарчало лише словесної декларації щоб зникнути з життя .
– Остання твоя робота, яка експонувалась в Центрі сучасного мистецтва «Piggy Bank» (Електросвині) зроблена ще в 2009 році, і має, як на мене, досить чіткий політичний мотив, який є актуальним і нині. Ці прозріння і вангування – це вгадане чи прояв присутності вищого в творах митців?
Цей проект повстав як реакція на похідні явища глобалізації, на всі системні страхи, що огортають суспільство. Явища, які пропонуються декларативно, ніби є корисними та в потребі індивідума, а генерально руйнують онтологічну сутність людини бути вільною. Твориться суспільство примітивної залежності. Споживацтво, знаком якого є «Piggy Bank», стає новою ідеологією змови. Йдеться про банки та ласі слова, про світову мережу завису (почитай, напиши та оціни, дай нам свій час), сітку картки, що контролює… Символіка напруги, струм, що протікає скрізь об’єкти є засторогою. В пастці є всі – і люди, що обслуговують ці системи, і звиклі в наївності. Соціальні проекти є важливими зараз.
– Чого у твоїй творчості більше: раціо чи емоції?
– Різні категорії буття – не будеш казати ні коли випадає сказати так і не інакше , бо так вже визначено як єдине можливе . Емоція, а не емоційність є квінтесенцією завершеності. А щодо емоційності, то це риса середовищ зродження іншості.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ

Он увидел на полке «Робинзона Крузо» и хотел взять. Но один мальчик опередил его и схватил первым. Подрались. Книга досталась Марселю.
Хорошо, что мы не подрались с ним из-за магнитофона. Несомненно – Panasonic достался бы ему. Он ведь на дзюдо ходил. На дзюдо, на лыжи, в библиотеку и на авиамодельный кружок. Разносторонний, сука. И с дураками Марсель тоже не дружил. Баловень судьбы, короче.

фото анатоль звіжинський

фото анатоль звіжинський

робота була зроблена в 2009 році й показана вперше на львівському тижні см . власне там вона була повноцінно інстальована тобто під напругою 220 ,- як і має бути для електросвиней .

у всіх подальших експозиціях з різних причин проект був позбавлений току  пропонував тільки візуально-естетичні алюзії що може й не було так зле .

про що робота.

мова йде про банки глобалізацію всього масовий медійний психоз про пірамідки маленькі і великі  про кредитні картки про візьми і тобі буде добре про консумпцію відбирання новин вибори війни вевненчні і зевненчні про жарівку в очі і знову про банки і банкірів та їх дівиць великих і маленьких переселенців та емігрантів про моралізацію свиней-накоплювачів  ради нема всіх лупить током тримайся далі 220 якщо можеш

цсм івф 14. 10. 2015

photo anatol zwizynski

Коротко кажучи, мистецтво через відсутність важелів впливу на нього починає паразитувати. Це відбувається у риториці, наративі, репрезентації. Гіперсенсовністю наділяють буденні форми та об’єкти. Кілометрові концепції перевантажуються тисячею термінів, які з’являються в описах через те, що звучать малозрозуміло першому зустрічному. Це спроба замаскувати беззмістовну ідею бар’єром термінології, та здатися глибшими. Омана глядача і автора, неспроможність до діалогу. Страх критики та радість її відсутності.
До цього процесу призвела нас критика, точніше її стан – відсутності. Стан відсутності критики дозволяє робити на сцені сучасного художнього процесу все що завгодно. Назвати перформансом дію, яка висловлює твою політичну думку або документацію подорожі – окресленням території. Мистецтво створює тепер кожен, і воліє надати сенсу будь якій своїй публічній діяльності. Але у цих діях не проглядається ані дійсно чутливої реакції на життя, ані будь якої критичної або ж аналітичної діяльності. Адже на критичну думку спроможний той, хто має цей дар.
Ми потрапили у таку собі пастку, що художній процес схожий на ситуацію в класі, коли вчителька вийшла, а учні самі придумують собі предмет. І багато з них вірить у свої 5 хвилин слави та хоче що би цінили його ідеї, інтелектуальну діяльність. Проте це не та ситуація коли кількість неодмінно перейде у якість.
Митцю не обов’язково бути інтелектуалом, для його діяльності це не суттєво. Проте інтелектуал не повинен бути митцем. У цьому парадоксі багато хто заплутався.
Я думаю,що мистецтво не любить помпезної величі своєї назви, воно там, де його шанують не іменами, а ідеями та діями.

фото Анатоль Звіжинський

Kuratorka: Eulalia Domanowska

20 czerwca – 25 października 2015

fot. Jan Gaworski

Magdalena Abakanowicz

Tomasz Górnicki

Ryszard Grzyb, Andrzej Kwietniewski, Andrzej Świetlik

Adam Myjak

Sławoj Ostrowski

Marta Pszonak

Tomasz Skórka

Kurator: Leszek Golec

Galeria Oranżeria

20 czerwca – 6 września 2015

performance . 20 czerwca 2015

projekt Dziedzictwo

Kuratorka: Eulalia Domanowska

Jarosław Kozakiewicz Przejście 2015 . Inauguracja projektu na stawie Rolina . Centrum Rzeźby Polskiej

Instalacja video Anny Orlikowskiej odnosi się do koncepcji bryły architektonicznej pałacu Brandta rozumianej jako rzeźba, jako „granica” rozdzielająca przestrzeń na wewnętrzną – pałacową oraz zewnętrzną – przestrzeń otaczającego go parku. Praca bada owe dwa, w sztuczny sposób wydzielone i nieprzystające do siebie, światy oraz momenty ich wzajemnego przenikania się. Autorka odwołuje się do cytatu z Kompozycji przestrzennej. Obliczenia rytmu czasoprzestrzennego Katarzyny Kobro i Władysława Strzemińskiego:

Każda rzeźba w granicach swoich zawiera pewną określoną część przestrzeni. Dlatego możemy powiedzieć, że rzeźba zamyka przestrzeń w sobie. Jednocześnie granica rzeźby jest granicą, która zamyka przestrzeń znajdującą się poza rzeźbą i przedziela ją od przestrzeni zawartej w rzeźbie. W ten sposób granice rzeźby możemy rozpatrywać zależnie od swojego nastawienia – albo jako granicę kształtującą przestrzeń wewnętrzną, albo też jako granicę, która kształtuje przestrzeń zewnętrzną.

Kuratorka: Eulalia Domanowska

2015, instalacja video, projekt „Dziedzictwo. Patrząc na Brandta”,

На думку Джеймісона, історія постає перед нами як накопичення текстів (цей погляд характерний взагалі багатьом представникам постмодерністського дискурсу), представлених в оповідальній формі як соціально-символічний акт. Першочерговою метою читача є адекватне розуміння тексту; це передбачає його інтерпретацію, яка для Джеймісона є діалектичною процедурою осягнення змісту тексту засобом розкриття взаємозв’язків структури твору, суспільного ладу, за якого текст було створено, історії загалом.

Тексти культури – літературні, художні, музичні твори, архітектурні витвори, кіно тощо – повинні розглядатися в історичній перспективі, яка, за Джеймісоном, є перспективою розвитку капіталістичного суспільства. Трьом його фазам (національний капіталізм, монополістичний капіталізм і мультинаціональний капіталізм) відповідають три художні стилі – реалізм, модернізм і постмодернізм. Мистецтво реалізму намагається бути істинним засобом пізнання світу. Мистецтво модернізму проголошує домінування індивідуального стилю й автономію автора. Постмодернізм же декларує неможливість цілісного бачення світу й авторського стилю. Людина в системі постмодернізму, на думку Джеймісона, втрачає смисловий зв’язок з історією і замикається в колі інтенсивностей.

У постмодернізмі Джеймісон констатує відсутність парадигмальних моделей, проте постмодернізм, за Джеймісоном, завдяки своїй руйнації класичного розуміння суб’єкта може вийти за межі капіталізму, створити нову колективну суб’єктивність. Джеймісон передбачає виникнення після капіталізму нового історичного етапу, на якому соціальність переживатиметься індивідом безпосередньо, а не опосередковано, в естетичній формі. Іншими словами, капіталізм має перспективи для свого розвитку. Для здійснення цього розвитку Джеймісон висуває ідею “культурного картографування” світу пізнього капіталізму. Для сучасного західного суспільства з його ідеями “кінця історії”, неможливості людства створити бездоганнішу фазу свого розвитку, ніж капіталізм, погляди Джеймісона не зовсім характерні. Не зовсім характерне для цієї культури пристрасне звернення Джеймісона до марксизму як універсальної парадигмальної моделі знання. Перспективи розвитку капіталізму Джеймісон виводить за допомогою марксистської методології з її ідеєю поступової заміни одного способу виробництва іншим.

Близьке Джеймісону і марксистське ставлення до культури. Він наголошує на тому, що культура займає центральне місце в структурі суспільства, а проблеми культури в сучасному капіталістичному суспільстві не відокремлені від економічного, політичного і соціального життя. Культурна сфера перетинається і взаємодіє з усіма іншими соціальними сферами, слугує умовою їх поєднання, забезпечуючи первинні механізми посередництва.

Основа поглядів Джеймісона на культуру полягає в існуванні її тісного зв’язку з проблематикою репрезентації. Ф. Джеймісон наслідує К. Маркса, підкреслюючи, що форми і структури, які визначають сучасне суспільство, недосяжні для емпіричного аналізу. Безпосередньо ми можемо розглядати лише те, що Маркс називає проявами капіталістичного способу виробництва. У цьому сенсі вся соціальна теорія, навіть наука, є проблемою інтерпретації. Іншими словами, ми не маємо доступу до суспільства безпосередньо як до об’єкта дослідження, а лише до його репрезентацій. Наше знання, за Джеймісоном, завжди сформоване інтерпретацією того, що репрезентується.

Погляди на культуру взагалі у Джеймісона розширюються його всебічним аналізом культури сучасного суспільства, культури постмодернізму. Американський філософ, як зазначалося, пов’язує виникнення постмодерну з появою пізнього транснаціонального капіталізму, тоді як двом попереднім етапам в естетичному плані відповідають реалізм і модернізм.

Новий міжнародний порядок – неоколоніалізм, молодіжна революція, комп’ютеризація, розповсюдження інформатики – привів до формування нового типу суспільства – постіндустріального, чи суспільства споживання. У ньому присутні нові типи споживання, проникнення реклами, телебачення та мас-медіа в найглибші прошарки суспільства, планується зміна одних поколінь речей іншими тощо.

На останній стадії капіталізму відбувається перетворення на товар будь-яких проявів соціального життя, зокрема найціннішого – мистецтва, а також природи, людської душі. Тому постмодернізм знаменує собою кінець стилю в мистецтві та руйнування класичного суб’єкта.

Джеймісон виділяє декілька основних ознак постмодернізму: пастиш – як специфічну форму постмодерністського досвіду простору; шизофренію – як особливий пост модерністський спосіб прийняття часу; візуальність – як базовий спосіб існування сучасної культури; теоретичний дискурс сучасної культури; теоретичний дискурс сучасної науки. Джеймісон відзначає наявність у постмодерні культури іміджу і симулякру, послідовне послаблення історичності, виникнення форм індивідуальної темпоральності, нових типів базисних емоційних станів.

Пастиш, наявний у культурі постмодернізму, на відміну від пародії, яка має сатиричний імпульс, не містить іронії, не критикує наявного стану речей, а лише покликаний показати віртуозність того, хто його виконує.

Щодо розуміння часу в постмодерністській культурі Джеймісон зазначає, що постмодерністська людина втрачає здатність осмислити, збагнути й організувати своє минуле та майбутнє і замикається в колі теперішнього.

Ще однією особливістю постмодерністської епохи є зміна глибинних моделей (діалектика, герменевтика, семіотика тощо) на новий вид дискурсу, який поглинає всі наукові дисципліни гуманітарного циклу, але не представляє жодну з них. Цей новий вид дискурсу, на думку Джеймісона, є свідченням кінця філософії як такої.

Специфічність сучасної культури Джеймісон вбачає також у її виключно візуальному характері. Візуальність і кінематографічність стали базовим способом існування культури “пізнього капіталізму”, загальним принципом структурування її продуктів. На думку Джеймісона, свідомість сучасної людини не здатна охопити всю мережу класичних наративних (розповідних) текстів, тому візуальна форма, як така, що фрагментує, протиставляється розповідній формі, що об’єднує. Відтак візуальне мистецтво більш притаманне постмодерній культурі, яка провокує нові конфігурації суб’єкт-об’єктних відносин у мистецтві.

Таким чином, на думку Джеймісона, в сучасній культурі відбулося глибинне перетворення предметного світу на сукупність текстів, або симулякрів, видозмінилися конфігурації суб’єкт-об’єктних відносин у мистецтві й естетичній сфері взагалі. У час постмодернізму суб’єкт переживає період радикального розпаду.

Sergiy Petlyuk, „Bez tytułu”, 2015, instalacja video, projekt „Dziedzictwo. Patrząc na Brandta”,

Вы тоже их видели?
Да, я понимаю, футболка – она как бумага, она всё стерпит. Но вы понимаете, почему девчонка, не взрослая ещё, но уже с сиськами, живущая в панельном доме или хрущёвке носит майку «London»?
Или почему полупрыщавый чувак, явно не равнодушный к своей внешности, носит майку «New York»?
Что они бля хотят этим сказать? Они что, рекламируют мегаполисы? Или наивно врут, что побывали там? Или им тупо нравится, как звучат легендарные слова? Или они мечтают пополнить ряды эмигрантов?
Тогда почему бы им не заявить и об остальных своих мечтах?
Хочу миллион бабла.
Мечтаю о любви с Дашей со второго курса.
Тысяча и один joint.
Шкаф-купе, забитый платьями от Fashion&Week.
Красный порше, фаршированный тёлками.
Цистерна немецкого пива каждый weekend.
Тысяча блоков безвредного мальборо.
Волшебная палочка со встроенным айфоном.
Тазик безхолестериновых пельменей каждый вечер.
Семнадцатикомнатная квартира с бассейном ослиного молока в центре города. Плюс две кофеварки Krups с автоматической декальцинацией.
Или не знаю, о чём там ещё мечтают молодые люди.
«London» и «New York», написанные на груди человека – хочет он того или нет – сообщают о нём кое-какую инфу. Даже если человек об этом и не догадывается.
Помню, лет в 13-14, перед сном, я мечтал, чтоб все-все мои друзья жили в одном доме. И чтоб все девушки, которые мне нравятся, тоже там жили. И чтоб все ходили друг к другу в гости и было весело. Обычно во время перечисления тех, кто будет жить в этом прекрасном доме, я засыпал.
Утром, приходя в школу, я смотрел на одноклассниц – а надо сказать, красавиц у нас в классе хватало – и, если одна из них относилась ко мне не так хорошо, как хотелось, я еле сдерживался, чтоб не сказать:
– Я ж тебя, сука, в самом лучшем доме города поселил, вместе со всеми нами, а ты…

rzeźba . projekt dziedzictwo 2015.

Orońsko. Centrum Rzeźby Polskiej

kurator Eulalia Domanowska

29. 07. 2015  ЦСМ Івано-Франківськ

29. 07. 2015  ЦСМ Івано-Франківськ

instalacja . projekt dziedzictwo 2015.

Orońsko. Centrum Rzeźby Polskiej

kurator Eulalia Domanowska

Великий інстинкт самоспалення,котрий приходить вночі ( в секунді між сяйвом і тліючою темрявою) і приносить смак ще не вигаданих слів і смислів.
Крехтить
Шкребе
Бах!
Я чую тріск
Голови
Бах!
Знову
Вже не мій
І знову
І знову
І знову
Вершник
Чорний, як мої зіниці….
Задоволення
Страх
Задоволення
Тріск
Я відчуваю кігті і тепле нутро
І тисячі
Тисячі
Тисячі
Тисячі
Відомих з невідомих
Тріск
Тріск
Гррррр
……………..
………………………………..
…………….
…
Штиль, який буває лише перед великою війною або
Шшшшшшшшшшшшш
Шшшшш шшшш шш
Ш ш ш ш шшш
Я чую море
Червоне.
Мертве.
Фітіль марш
Герой погас
Арррарх
Аррааааррх
Камаахх
Жеваххххх
Амор
Мор
Морі
Мор.
Хвиля і квиління.
І знову ці тисячі
Висячі в повітрі каплі несказанного
Час між нами
Час
С с с с с с сссссссссс
Клок
Адарм
Знову марш
Ехо
Ехо
Мм ммм ммммммммм
Білий шум
Енн еннннннн нннннннн
……………………………………………………………………………………………..
Можливо, між страхом і насолодою немає тріщин, лише нитка червона розмови душ обривається…і цей тріск
Тихий
Кр
Крр кххх ххххх
Падай ниць
І дозволь зіницям розширитись до розміру вибуху всіх страхів і тих самих насолод
Бо ми
( бо вони)
Як лики Януса
Нероздільні
І……

Great instinct of self-immolation, which comes at night (in second between radiance and glowling of dark) and brings the taste of unknown words and meanings.
Groaning
Scratching
Bam!
I hear crackling
Of head
Bam!
Again
Already not
Mine
Shy
Again!
Again!
Rider
Like butcher
Black
Like my pupils
Pleasure
Pressure
Fear
Pleasure
Crackling
I feel claws and warm bowels
And thousands
Thousands
Thousands
Thousands
Well known
From unknown
Crackling
Crackling
Hrrrrrrr
……………..
………………………………..
…………….
…
Calm, which is just before the great war or
Shshshshsh shshshsh shsh
Sh sh sh sh shshsh
I hear the sea
Red
And dead.
Wicks/march
Hero fades
Arrrarh
Arraaaarrh
Kamaahh
Zhevahhhhh
Amor
Mor
Mori
Mor.
Wave and sighing.
Again, these thousands
Hanging in the air drops of never spelled
Time between us
These bells
Time
S s s s s s ssssssssss
Tick
Drop
tick
Alarm
Again march
Echo
Echo
Mm mmm mmmmmmmmm
White Noise
enn ennnnnnn nnnnnnnn
……………………………………………………………………………………………..
Perhaps between fear and pleasure are no cracks, only the red thread between souls conversation is cut … and the crackling
Quiet
crrrr
crrr khhh
Fall prostrate
And let the pupils to expand
to the size of the explosion of the same
fears and pleasures
Coz we are
(Because they are)
As the faces of Janus
Never apart
And ……
Nnnnnnnnnnnnnnnnnnn………..
………………………………………………………………………………

projekt Dziedzictwo 20.06.15 – 25.11.15  Orońsko. Centrum Rzeźby Polskiej

kurator Eulalia Domanowska

пропонуємо оглянути вибрані праці .

сьогодні не залишається шансу одиниці як числу – вимір пасує маштабами релятивістичного нурту мережі де ясність дії спроби – прагнення триває мить залишаючи за собою присмак соленості  антинігілістичного провадження соціальних реляцій . про що власне йдеться – чи є шанса провадитись далі в запалі заперечуючи структурності системи оскільки творіння смислової форми в якій прозріє образність наступного кроку сугерує спротив імперативам логічного трвання . отже – ці чи інші двері – люки є заперті . вони мусять бути заперті і поки вони заперті надійною констукцією хіпокритичної безпеки застережними алярмами та погрозами (в яких дзвенить алюзія спокуси) і є недоступні прописаністю інструкцій для різних класів ця система буде прагнути лімітувати креатив принаймі змістовно контролювати те що виривається за межі обрамлення ,- за двері . тут всі поняття розмиваються не тільки релятивізмом чиновників стрілочників а самою первинною поставою потенційного генератора та продуцента до заохочення фальші , сурогату що є мімікрійним шансом змови – ідеальним прагненням залишати двері в спокої за умови застереження загальної мовчазної згоди  фіцджеральдових спроваджень
до прикладу – робітників на заводах меншає як і самих заводів однак кількість товаро-предметів росте як і росте кількість артистів художників конвеєрних-творців в тому числі , що однак не екранує в світ людських естетик де інтелектуальні пропорції завжди в золотому січенні .

 «Трансформовані моменти походження» (29.06.-17.07) – виставка артефактів, що демонструватимуть-ілюструватимуть вплив на нас, на наше світосприйняття, поведінку  різноманітних побутових факторів, таких, як комфорт, сімейні обставини, ситуація в суспільстві, соціальні негаразди чи враження від літератури, музики, кіно чи філософських бесід і т.п.

Ідея проекту зародилась 23 липня 2014 під час перфоменсу Хольге Вендланда і Матіаса Якіша в печері кам’яного віку «Wueste Scheuer» (Пустельний сарай, нім.) поблизу німецького міста Пьоснек в Тюрінгії. Цей перфоменс був присвячений творчості ізраїльського поета Tuvya Ruebner, а саме, його поемі «Скороминущість існування». Цей перфоменс відбувся під впливом вражень, як зазначає співавтор перфоменсу Хольге Вендланд, після відвідування України з виставкою «Тіні забутих предків» в Івано-Франківскому краєзнавчому музеї (28.05.-12.05.2014). Виставка була присвячена 90-річчю з дня народження Сергія Параджанова (за участі Хольге Вендланда, Матіаса Шумана, Міхаеля Меркель і Дірка Фрьойліха) і відбувалася на тлі похорон в місті перших жертв війни.

Цьогорічна виставка поповнилась кількістю учасників різноманітного походження. В проекті беруть участь художники з Ізраїлю, Еспанії, Королівства Нідерландів, Німеччини, Румунії та України.

Анатолий Зфижинский

Проект залучає представників всіх соціальних груп, розвиває діалог та комунікацію через різні техніки малювання.
Метою проекту  є створення умов для спілкування митців, аматорів мистецтва та всіх зацікавлених.
Першим резидентом є Павел Альтгамер − польський скульптор, автор інсталяцій та відео. Учасниками резиденції стане група з дванадцяти представників європейського мистецького середовища, серед яких − Артур Жмієвський, Рафал Жвірек, Марек Годзієвський.

Куратор − український художник, Євген Самборський.

У своїх багаточисленних поезографіках мінімалістичними засобами зображає світ маленької людини, дошуковується істин її буття, ілюструє страхи, радості, печалізнайомі усім. Художня космогонія Короля вибудовується навколо слова, або предмета, що слугує метафорою слова. Карколомні, несподівані співставлення творять нові смисли поезографіки, де образи є синонімами слів і навпаки. Деталі та інструменти побуту, короткі уривчасті фрази, або слова, папір, різноманітні зображальні техніки і фантазія художника – цього достатньо для втілення глибоких філософських ідей. Застосовує в своєму арсеналі як малювання від руки так і традиційні графічні техніки – офорт, монотипію, дереворит, лінорит, мідьорит. Для переконливості вираження використовує оригінальну техніку – випалювання по папері.

Анатолий Зфижинский

фото юрій бакай

виставка живопису
відкриття 7 травня о 15.00 вул Шевченка 1

Ігор Перекліта свій «ландшафт» виносить з більш реальних вражень від землі, де живе, з її багатими археологічними, історичними, сакральними домінантами. Це тип расової у своїй шляхетній стильності галицької панянки чи міфологізована Червона могила під Більшівцями, — не так вже й суттєво. Художник упевнений, що все у цьому світі має свої знак, колір, геометрію і зв’язок з космосом. Позиція (можливо — опозиція) маргінала стосовно урбанізованих центрів, тусовок та інших малоцікавих скупчень людської спільноти змушує його до інтенсивної творчої самотерапії та фантастичної працездатності. Один і той самий мотив часом досліджується в сотнях ескізів, зорових спостереженнях і навіть записах, перш ніж стане об’єктом художнього синтезу: цикли «Знаки землі», «Моя земля». Наприкінці 1990-х рр. І.Перекліта знайшов несподіваний вихід з майже критичної ситуації формалістичних повторів, звернувшись до реалізму в його грайливо-іронічній постмодерній редакції.
В полотнах з’явилися іронія, суміщення в одній площині несумісних образів і понять, маскарад. Необарокова пишнота форм і здоровий цинізм. Постмодерніські «ігри» з видимим і прихованим змістом речей, нашарування віддалених у часі і просторі асоціацій, «расовий» відбір і доведена до фотографізму техніка виконання — це стан свободи, який дозволяє масштабно бачити й оперувати. Головне, що об’єктом нового синтезу є реальність з комплексом породжених нею живих імпульсів, прийнятих в широкому аспекті: і красиве і потворне, кіч і аристократизм, міфи і забобони, еротика й аскеза, ремікси й рімейки з власного і суспільного досвіду. Ігор Перекліта працює з натурницями і натурою, зводячи їх у кінцевому результаті до певних типологічно-психологічних ситуацій, театралізованих за зовнішнім матеріальним антуражем, але притчево-есеїстичних за змістом.

Віктор МЕЛЬНИК

логічним завершенням літературного  процесу  є видрук книги – тож  вітаємо автора

і заохочуємо до продовження вправ .

артмедіум й далі буде публікувати розділи даного розривкового творіння .

Лучше уж ни с кем не дружить.
Собаки полезнее – они хоть и туповато-умные, но добрые. Они не понижают твоего IQ и помогают бороться с гиподинамией.
Одиночество, конечно же, не фунт травы и не коробок витаминов. Но дружба с дураками научит лишь одному – ничему не научит. Даже если они тешат твоё самолюбие звонками по три раза в день.
А время? Усраться странная это штука – время. Иногда за месяц случается столько всего, что за год не расскажешь. А бывает и за двадцать лет ничего не происходит.
Я посвятил дурням года два.
Ну не совсем аж посвятил, как медбратом в школе для дебилов отработал, но всё же. Да и, может, не совсем они дураки были – просто застряли в своём sweet sixteen. Я с ними водку пил и кассеты записывал. Поддавался влиянию их системы ценностей и отставал с развитием своей. Среда – штука серьёзная. Не менее серьёзная, чем вторник.
Прожив лет десять без дураков, я понял, что развивался тогда медленнее, чем мог. Частично из-за них. Они не были плохими или корыстными, всего лишь без запросов. Музон, пиво, тёлки, деньги, хаха – прыщавое узколобие чистой воды.
Видел на чужих примерах – те, кто попал в разностороннее и головой хоть немного выше среднего окружение – развивались быстрее, чем я.
Усраться странно вспоминать времена, когда я был Другом Дураков.
Не делай, чего не хочешь. Занимайся тем, что любишь. Изучай то, что интересно. Спи с теми, кто нравится.
Это любой родитель своему дитю скажет. А дитё кивнёт – мол, да, понимаю.
– Хорошо, папа, я всегда буду носить с собой презервативы.
Но это не так легко, как кажется – носить презервативы. Желательно ещё не дать им потрескаться от старости.
– Вот посмотри, сынок. Ты какую музыку слушаешь? Ту, которую любишь, правда? Слушать то, от чего тошнит – это ж самая дебильная подача на свете. Такого даже Jesus Christ не делал.
Представь, что ты работаешь в офисе, где всегда звучит только любимая музыка шефа. Народная музыка эквадорских индейцев, допустим. Другая типа не поощряется. Сколько ты там выдержишь? Уж точно не больше, чем Вождь в гнезде кукушки.
Короче, рисуй на двери шефа большой твёрдый эквадорский банан и вали оттуда. Страдать даже за деньги не стоит. Это никому не нужно. Кроме шефа.
А с говном всё элементарно – просто не ешь говно и всё. Не надо его есть.

Основна ідея проекту: відображення суспільних тенденцій і настроїв.

Люстрація (від лат. lustratio – очищення через жертвопринесення), є одним із найбільш дієвих етапів на шляху до успіху.
Об’єкт №1 – «обрані» (інсталяція) – спроба викликати асоціації з бюрократією загалом, і в минулому, і в сьогоденні.
Об’єкт №2 – інсталяція «держиморд» – спроба  визначити ставлення до існуючого стану в суспільстві.
Об’єкт №3 – фото-об’єкт «екстрадиція» – генетична пам’ять включає ряд традицій доречних «тут і тепер». Є деяке несприйняття автора нав’язаних модних тенденцій як, наприклад, повсякденність аморальних речей.
Об’єкт №4 – фото-об’єкт «межі прозорого». «Прозорість» – як ще один етап в люстраційному процесі.

Галерея «Арт на мур», 2015

У 32 мільйони гривень львів’янам обійдеться перебудування площі Святого Юра, заплановане на цю весну. Запроектовано перенесення дороги просто під корпуси Львівської Політехніки, вирізання більшої частини дерев скверу, створення великої помпезної замощеної площі в стилі соцреалізму для встановлення на високому постаменті пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому.

Ми виступаємо за:
1. Збереження зелених насаджень та архітектурно-планувальної структури скверу, спроектованого відомим європейським ландшафтним архітектором Арнольдом Рьоріхом ще 1897 року.
2. Раціональне використання бюджетних коштів. В 2015 році в міському бюджеті виділені кошти на охорону здоров’я – 19,4 млн грн.; на культуру – 6, 7 млн грн.; на молодь, спорт, діти і соцзахист – 7,1 млн грн.; та на охорону історичного середовища виділено всього 14,5 млн. грн.
3. Врахування голосу громади міста у прийнятті рішень з впорядкування громадського простору, котрий належить всім львів’янам

У сквері ростуть цінні породи дерев, одна з яких навіть занесена до Червоної Книги України. Вік деяких екземплярів становить понад 100 років, а одним дуб має понад 150 років. Живі дерева пам’ятають світлу постать митрополита, бо росли у його епоху.

Для нас, молодих людей, яким жити у Львові наступні пів століття, важлива постать митрополита Андрея Шептицького та його духовна спадщина. Проте ми вважаємо, що є багато інших гідних шляхів вшанування пам’яті цього визначного діяча. Встановлення пам’ятника є одним з них, але ми хотіли б прийти до митрополита як до духівника, з яким хочеться поговорити, а не до недосяжної самотньої постаті на високому постаменті серед пустої закутої в камінь площі.

Активісти ініціативи закликають:
– приходити на сніданки у сквері кожного ранку з 8:00 до 10:00;
– долучатися до цілодобового чергування у сквері;
– взяти учать у толоці в сквері 7го березня.

Контактні особи:
зв’язки із медіа – Антон Савіді, 095-136-80-87
зв’язки із громадськістю – Ксенія Москаленко, 068-812-34-93

www.facebook.com/savesquare

Роман Шаблєвський та Олег Парфьонов – артисти . 2014 рік Фото на пам’ять…

фото юрій бакай

Video installation – a subliminal propaganda film that skewers signs, symbols, sound, words, images into a dystopian clockwork orange assault.
The work questions historical interpretations of information and misinformation.

The sequence according to: prussian7, protonorse, brakelaw.

Відеоінсталяція, підсвідомо-пропагандиський фільм, що нанизує знаки, символи, звук, слова в антиутопічній атаці.
Проект ставить під питання історичні інтерпретації інформації та дезінформації.

послідовність відповідно з: prussian7, protonorse, brakelaw.

фото юрій бакай

роздороги… добре , що є куди повертатись.

інсталяція , галерея “МАРГІНЕСИ” 2014

фото юрій бакай

“Частини тіла/Частини мови”

Платон, конечно, мой друг, а истина дороже и всё такое. Но подарки на дни рождения он всегда выбирал какие-то странные.
Помню, однажды он подарил мне такую вот футболку ↓

Так и было написано – не «немой», а «не мой», раздельно.
Я, естественно, сделал вид, что мне понравилось и всё такое. Но, скажу вам, дядя он был себе на уме.
—————————————————————————————————————
Это↑, чуть шо, была цитата из «Политики» Аристотеля, если кто не читал.
Как видите, с подарками на день рождения были проблемы ещё у древних греков.

В новому приміщені Центру візуальної культури (київ вул. Глибочицька, 44) триває виставка «Локаут», яка є певною ретроспективою сучасної ситуації на ринку праці у пострадянських країнах.

Назва проекту в буквальному перекладі з англійської мови означає «замикати перед кимось двері». Тема виставки завжди актуальна, особливо з точки зору марксистського дискурсу. Однак, «Локауту» все ж бракує «інформаційного приводу», який організатори виставки Станіслав Рукша та Оксана Брюховецка могли б зазначити у експлікації. Взагалі, дуже прикро, що в кураторському тексті нічого не сказано про попередні спроби українських митців звернути увагу на проблеми ринку праці. «Мистецтво в теперішній ситуації повинно виконувати роботу по веденню відкритого і публічного слідства на очах у всіх… І це може стати першим кроком до змін». Дуже дивно, чому куратори ніяк не апелюють до попередніх дій, зроблених у цьому ж напрямку в ЦВК, зокрема проекту «Трудова виставка» 2011 року.

60% виставки складають відео роботи. Ключовою з них можна назвати документальне відео Юлії Мазурової, яке розповідає про майже невідому трагедію у Західному Казахстані, коли протести робітників нафтових компаній завершилися розстрілами. І навіть поза контекстом нещодавньої річниці Євромайдану, ця робота сприймається як приклад максимального «локауту» з боку влади.

Ще однією ілюстрацією крайніх проявів використання людської праці є графічна серія Вікторії Ломаско «Раби з московського магазину «Продукти». Інформація подана у формі «стінгазети», а малюнки нагадують зарисовки з судових процесів. Стилістика дуже схожа на техніку швидкого рисунку Анни Звягінцевої. Щоправда, Вікторія додає описи ситуації й цитати персонажів, що робить роботи з одного боку більш «об’ємними», а з іншого – перетворює їх трішки у комікси, наприклад, як у серії робіт «Дівчата Нижнього Новгороду».

Картина Анатолія Бєлова «Жінки й чоловіки на ринку праці» є теж ілюстрацією, щоправда до тексту Марії Маєрчик, Ольги Плахотнік, Галини Ярмолової. «Гендерна піраміда» фіксує чітку сегрегацію професій за «статевими ознаками». На думку авторок саме сфера зайнятості робить з людини жінок та чоловіків.

Тема гендерних стереотипів також представлена у роботі Валентини Петрової. Її транспарант з надписом «Труд художницы хобби», з елементами аплікації й вишивки хрестиком, виглядає навіть зворушливо. Окрім роздумів про стереотипи сприйняття статусу художника/художниці, робота відсилає до більш загального питання – можливості вписання митців у трудовий кодекс в цілому. До того ж бажана наявність «замовника», апріорі нівелює не менш бажаний статус «вільного художника».

Тематика експлуатації розумової праці представлена у роботі «Реферат» Ірини Стасюк, де вона на декількох аркушах формату А4 оповідає про свій досвід написання текстів для американських студентів. А головними героями трьох відео робіт, представлених у рамках виставки, є шахтарі. Микола Рідний знайомить глядачів з «мурашиним цехом» – підрозділом, що займається доставкою природних матеріалів на поверхню. Полька Анна Мольська переносить дійство п’єси німецького письменника Герхарда Гаутмана «Ткачі» на ландшафти сілезької шахти. Художник Лукаш придбав тону вугілля й заппропонував безробітним шахтарям перекваліфікуватись у скульпторів, створюючи з «чорного золота» діаманти. (Нагадаємо, що Микола Рідний у рамках виставки 20-номінантів Премії РАС показував відео про колишнього міліціонера, який теж вирішив стати скульптором).

У відео Рафала Якубовича познанський завод Volkswagen показаний крізь колючий дріт. Суворий погляд охоронця у кадрі неминуче викликає асоціації з в’язницями суворого режиму. На двох майже ідентичних відео-роботах угорської художниці Анни Фабріціус «Теорія навчає Практику» та «Еріка, монтажниця кабелю», працівниці підприємств, виключно за рахунок жестів, без реального обладнання, відтворюють роботу «у станка». З огляду на велику кількість відео-робіт, представлених у рамках виставки, шкода, що на підписах не вказано хронометраж.

Єдиною інсталяцією виставки «Локаут» є іронічна робота Тараса Камєнного «Козли-житло», яка апелює до умов життя найманих працівників-будівельників. А єдина фото-серія, присвячена темі обслуговуючого персоналу та господарям, в якій Лілія Лі-мі-ян надає інформаційну довідку, щодо віку та освіти своїх героїв.

У рамках виставки також було організовано декілька відкритих зустрічей з художниками-учасниками та показ їхніх відео-робіт, що є дуже позитивною тенденцією, оскільки перетворює художні проекти й у майданчик для дискусій.

В англомовних країнах є вираз дуже співзвучний назві виставки – “Look out’’ – вигук, який попереджає про небезпеку: «Обережно!», «Стережись!». Страх втратити роботу є однією з основних причин відмови працівників від будь-яких бунтів. Отже, кого саме у рамках проекту критикують в своїх роботах 17 художників з України, Росії, Польщі та Угорщини: пострадянську соціальну систему, роботодавців – експлуататорів, ієрархічність? Чи людей, які вважають себе полоненими ситуації й не наважуються відстоювати свої права?

Революція шкодить мистецтву. Спочатку вона його майже зовсім нівелює, перетворюючи або у рупор, або у медіум для сатири та критики. Під час революційних подій попри, здавалося б, неймовірну кількість емоційних переживань й вивільнення творчої енергії художники опиняються в доволі тематично герметичному просторі. Навіть якщо хтось ігнорує революційні події, це автоматично сприймається, як певна політична/громадянська позиція. А будь-які творчі проекти, які не містять рефлексій щодо впливу революції, автоматично маркуються як неактуальні та комерційні. Зрештою, «мистецтво революції» перетворюється в кадри з документального фільму, сторінки фото-каталогів та чисельні виставки за кордоном.

Під час військового протистояння відбувається загальне переосмислення соціальної ролі митців: “Про яке мистецтво може йти мова, коли потрібно збирати гроші на бронежилети, ризикувати життям..? Суспільство начебто відкидає художників в буферну зону, де їм доводиться воювати з самим собою… “ . (1)  Неможливість відділити громадянську позицію від мистецької приводить до того, що митці починають виконувати функцію декоратора, психотерапевта чи, що гірше, перформера.

Активна діяльність актора Євгена Нищука у якості ведучого стала головною причиною його призначення на посаду міністра культури. Ситуація довкола Міністерства є доволі показовою. Нагадаємо, що 22 лютого група активістів окупувала Міністерство, вимагаючи його реструктуризації. В підвальному приміщені була створена Асамблея діячів культури України – громадський рух, націлений на проведення реформ не лише у Міністерстві, а й у процесі організації культурної діяльності країни в цілому. Учасники розділились на робочі групи залежно від фахової орієнтації й намагались налагодити співпрацю з новим керівництвом. За словами Лариси Венедиктової, «експеримент можна вважати вдалим: від культури не залишилось нічого, окрім її імітації ». (2)

Наприклад, досі невирішена ситуація з 2 111 експонатами виставки “Крим: золото і таємниці Чорного моря”, яка відбувалася в амстердамському музеї Алларда Пірсона. Серед реліквій унікальні археологічні знахідки скіфських курганів: золоті прикраси, зброя, обладунки. МЗС Росії наполягає на поверненні експонатів на півострів(3)

Зберігачем унікальної колекції визнано Національний історичний музей України, але наразі Міністерство культури не оприлюднює інформації щодо процесу повернення цих реліквій. Невідома і подальша доля 28 робіт Реріха, які експонуються в Горлівському художньому музеї.
Згадуючи про анексію Криму важко усвідомити, наскільки величезний пласт культурної спадщини ми втратили: Херсонес, ханський палац в Бахчисараї, Генуезьку фортецю, Лівадійський палац, будинок Волошина, картини Айвазовського… Як слушно зауважила в одному з інтерв’ю куратора Олена Червоник: «культурна спадщина, яка була непомітною, наразі проявлена такою відкритою і болючою раною» .(4)
Власне у загрозі опинились не лише експонати минулого, а й простори, які працюють з сучасним мистецтвом. Досі культурний центр Ізоляція захоплений бійцями самопроголошеної “Донецької Народної Республіки”. Команда центру мігрувала до Києва й незважаючи на статус «культурних біженців», за відносно короткий час організувала чимало проектів: виставку групи Жужалки, проект «Захоплення», створила нове онлайн-видання про сучасне мистецтво та культуру IZIN. Проте унікальність Ізоляції багато у чому була пов’язана з діяльністю саме у Донецьку, в стінах пострадянського промислового монстра. Цей простір міг стати своєрідною метафорою трансформації травматичного минулого, а наразі ми отримуємо нагадування про не менш болісне теперішнє.
Під час подій на Майдані більшість виставкових просторів зачинялось. Революційні події відбувались безпосередньо біля Національного художнього музею України. Це створювало реальну загрозу ушкодження будівлі (архітектурній пам’ятці авторства В. Городецького), унікальній колекції й працівникам музею. Шлях на роботу пролягав крізь димову завісу і дуже символічно, що з часом біля входу в музей розмістили катапульту, яку використовували для оборони Майдану. Проте «злий дух» Януковича таки проник у стіни культурного закладу, щоправда у вигляді вилучених багатств з президентського маєтку. За словами одного з кураторів проекту «Кодекс Межигір’я» художника Олександра Ройтбурдта експонати, які були представлені у рамках виставки, просякнуті несмаком та атмосферою «жлобської тусовки, яка кличе себе «елітою». Власне, ці об’єкти стали візуалізацією тих культурно-смакових орієнтирів, в яких була й досі перебуває більшість представників владного бомонду.

Революція консолідує суспільство, стає позначкою на вісі історії, відносно якої можна говорити про «до» і «після». Внаслідок подій Помаранчевої революції виникла група РЕП, після Євромайдану активізувалась група ЙОД, провівши акцію-захоплення у галереї Карась та виставковий проект «Вирішення проблеми» у Малій галереї Мистецького Арсеналу. Навесні, під час фестивалю Docudays, в переповненому залі Будинку кіно, відбулась презентація документальних короткометражок про події на Євромайдані. Прем’єра завершилась виконанням пісні “Пливе кача”, сльозами та вигуками “Слава Україні!” Вивільнення творчої енергії привело до появи цілих художніх серій – портрети майданівців Лесі Хоменко, роботи Влади Ралко формату А4, виставка Данила Галкіна «Демонтаж», «Укриття» Миколи Рідного тощо. Проте, тематичне наповнення виставок не вплинуло на форму, художні стратегії чи зміну мистецьких парадигм. Виникло більше приватних ініціатив, наприклад, як перехід сайту ArtUkraine на державну мову, але разом з тим і побільшала кількість вдаваного патріотизму та спекулювання на символах революції

.У художників з’явились зуби. Бойкот Маніфести, перформенс Маши Куликівської, замотаної в український прапор, тиск на художницю Алевтину Кахідзе за її участь у цьому заході. Україна опинилась в епіцентрі уваги західних ЗМІ. Це в свою чергу суттєво вплинуло на збільшення інтересу закордонної громадськості й до “революційного мистецтва”. Під кураторством німецького арт-критика Райнальда Шумахера на території муніципальної галереї “Лавра” пані Миронова організувала дві виставки: одну колективну «А тепер? Сила мистецтва. Українське мистецтво в період кризи, роздумів і скорботи» та персональну виставку Володимира Кузнєцова “Мовчання зірок”. Попри небезпеку, до України по натхнення та творчий матеріал їхало чимало закордонних митців. Серед них французький фотограф Ерік Буве, який презентував свій доробок у рамках виставки «(R)Evolution»; бельгійський барон Тома Де Вотерс, що організував виставку чорно-білих фото, присвячених Майдану, в своєму маєтку; молода французька художниця Марі Мено (Marie Meneau), чий документальний фільм «Паралельні революції» демонструвався під час ГогольФесту. Проте багато іноземних митців налякані ситуацією в Україні. Наприклад, група італійських художників категорично відмовилась їхати на Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва Бірючий.

Ще під час безпосередніх подій на Майдані, в інших країнах світу відбувалась велика кількість перформативних акцій біля посольств та на головних вулицях міст. Вірусом з Києва назвали акцію художника Петра Павленського в центрі Санкт-Петербургу, коли він разом з 4 товаришами підпалив десятки шин і бив арматурою по бруківці. Виставки, присвячені Майдану, були в Лондоні, Берліні, Відні, Варшаві, Таліні, Москві.

Проте паралельно зі зростанням інтересу до подій, що відбувались на Майдані, збільшується й кількість надінтерпретацій: у художні твори українських митців, які лежали «в загашниках», вносяться сенси пророкувального характеру. Це особливо відчутно у концепції виставки РinchukArtCentrе «Страх та Надія». Обираючи для експонування роботи лише художників-переможців куратори виставки все ж постулювали перемогу не митців, а інституцій, які можуть успішно адаптуватись до будь-яких соціально-політичних умов.
Будь-яка революція політизує мистецтво й створює настільки потужний контекст, що його просто неможливо нехтувати. Євромайдан без сумніву, попри все інше, мав потужний консолідуючий ефект й здійснив суттєвий вплив на культуру. Він набув сакрального значення.
На думку художника Станіслава Туріна з «Відкритої групи», після подій на Майдані змінилось не мистецтво, а люди. Ремарк опублікував свій роман «На західному фронті без змін» лише після 10 років по закінченню Першої світової війни. Рефлексувати щодо подій на Майдані, звісно, потрібно вже зараз. Але українське мистецтво, так само як і ми, ще досі перебуває у стані соціально-політичного потрясіння. Очевидно одне, внутрішня революція має тривати попри різноманітні заяви політиків. Адже як зазначає кураторка Олена Червоник: «це дуже велике питання, як можна змінювати щось, але не бути при цьому революціонером» .(5)

Політика Страху – Соціальний експеримент, який експлуатує найбільш примітивні інстинкти для того щоб викликати умовний рефлекс.

Дана робота реагує на метод управління суспільствoм шляхом залякування і насильства.
Проект вказує на політику уряду, ЗМІ та релігії, що призводить до атмосфери необґрунтованого страху в суспільстві.

Реалізація:
Проект симулює витiк побутового газу методом наповнювання приміщення запахом етилмеркаптану*.

*етилмеркаптан – природня речовина , що широко використовується як одорант для природного газу.

Politics of Fear is a social experiment that is designed to tap directly into the humans most primal instincts in order to trigger a preconditioned response.
The work is a reaction to the state, religion, and media implemented policies which result in a climate of unsubstantiated fear in society.

Realization:
The project simulates a gas leak, by releasing ethanethiol* within a designated space.

*Ethanethiol is an odorant that is intentionally added to odorless natural gas products to alert the public of the imminent threat.

Oleg Voronko , Olexa Furdiyak .  2010

Художник та співавтор концепції – Міхай Тимошенко
Адаптація тексту та співавтор концепції – Кирило Горішний.

з 1 до 15 падолиста 2014 р.
в галереї “Дзиґа” – Львів. вул. Вірменська,35.

Відкриття – 1 падолиста 2014 р. о 17-00 год.

З нагоди виходу у світ графічного роману “Герой поневолі”, мистецьке об’єднання “Дзиґа” та видавництво “Леополь” запрошують Вас на виставку оригіналів рисунків та на презентацію книжки.

День 1 падолиста 1848. У Львові спалахнула революція, що охопила ряд країн Європи. Ці події увійшли в історію як «Весна Народів» та стали темою маловідомого романа Івана Франка “Герой поневолі”.

Більше ніш півтора століття пізніше, в той самий день відбудеться презентація мистецького та літературного проекту “Герой поневолі”. Вперше в Україні видана українська література у вигляді графічного роману ! Подорожуйте в часі та відкрийте для себе Львів за часів Австрійської імперії очима Івана Франка та сучасних авторів !

Про сюжет

“Степан Калинович був канцеляристом при львівській державній бухгалтерії. Двадцять літ числив він скарбові доходи й видатки. Двадцять найкращих літ життя провів у отсій темній канцелярії, живучи з дня на день правильно і точно, мов добре накручений годинник, не думаючи про ніякі зміни, про інше життя. Треба було аж бурі 1848 року, щоб у те тихе, самітне життя внести деякий неспокій і заколот.” (Іван Франко)

Головний герой – українець, який не звик до самостійних дій. Його доля кардинально змінюється, коли він, поневолі, опиняється у вуличних боях між поляками та автріяками. Зі Степаном Калиновичем трапляються неймовірні пригоди на львівських барикадах революції “Весна народів” у 1848 р. В ті часи, Львів розквітав як столиця Галичини – найбільшої провінції на східному краї Австрійської імперії.

Іван Франко у своєму творі приділяє увагу боротьбі за свободи громадян, а також національно-культурній свідомості людини. Він підкреслює героїзм та солідарність в час революції. Такі риси людського характеру актуальні та цінні незалежно від епохи…

Люблю кататься на велосипеде. Это одно из лучших изобретений человечества. Выходит, продавцы велосипедов тоже одно из лучших изобретений.
Шапочно знакомый дядя Вова, у которого я купил свой велик, вообще-то не пьёт. Но ходит постоянно невесёлый. Высокий и невесёлый. Вижу его часто – он в соседнем доме живёт. И как-то, выбирая в его магазине новые тормоза, я полупошутил. У него там какая-то гайка никак не откручивалась и он распсиховался. «За что мне это всё?!».
Видимо, он считал, что неудачи и трудности ему посылает судьба. Ему – одному.
I`m a loser baby, so why don`t you kill me.
Я сказал:
– Так Вы напейтесь уже как-то, что ли.
Оказалось, дядя Вова ждал этих слов. Он напился в тот же вечер.
Я ехал на своём Trek-е домой и дядя Вова остановил меня. Словил за руль и остановил. И сказал:
– Вот посмотри – горный велосипед, да? Фирмовый. Ты купил и катаешься. А почему катаешься? Почему на горном? Потому что у друзей такие же. Или кто-то сказал, что супер. Или что я сказал. Что для наших дорог больше всего подходит. Ну, ок. Катаешься, значит, и заезжаешь в болото, да? Представь, городское такое болотце. Три метра на два с половиной. И что? Крутишь педали и выруливаешь. Думаешь – это ж, бля, горный велик, что он – не сможет с мелкой бездорожной проблемкой справиться? Выехал и поехал дальше, к следующему болотцу… А что произошло?
– Что? Не знаю, – сказал я.
Дядя Вова поправил очки.
– Произошла практика веры. Таинство. Молитва. Превращение лужи в вино. Или болота в бисер. Брендовая, как сейчас говорят, молитва. Посмотри на велосипед. Его колёсам, звёздочкам и отражателям глубоко насрать, что их назвали горным велосипедом. Им было бы насрать, даже если бы это назвали… эээ… пудингом из алоэ. Это – железяка, она или справляется с задачей или нет. А вот человеку почему-то не насрать. Человек верит в названия. Он никогда не купил бы велосипед, названный… эээ… «Аloe Bike». Вырулить из болота тебе помогла вера в наклейку. В логотип. В цену велосипеда, в конце-концов. Когда ты застрял, ты верил не в свои мускулы и опыт, нет. Ты верил в ярлык.
Никогда раньше дядя Вова не говорил так много слов за раз. Хороший я ему совет дал. Но он ещё не закончил.
– А если б ты попал в болото на детском велосипеде «Зайка»? Ты бы подумал «бля, на Зайке я тут не вырулю». И спрыгнул ногами в грязь. И запачкался. И стал бы Зайку толкать. Спасать Зайчика и себя. Эээ… как Мазай. В таких случаях помогает гипноз. Если б тебя, дорогой, загипнотизировали, что Зайка – это самый что ни на есть горный велик. Тогда бы ты вырулил. Потому что мы верим в сраные ярлыки. Мы поддаёмся их гипнозу. Каждый раз, попадая в болото, мы заглядываем ярлыкам глубоко в глаза. Надеемся на них. Ложимся под гипноз. Верим в плацебо.
Дядя Вова отрыгнул. В трезвом виде он бы никогда этого себе не позволил. А сейчас даже не заметил.
– Вот посмотри, как мало «весят» ярлыки программ на рабочем столе компьютера. Вот, скажем, фильм «Зайчик по кличке Пудинг» – большой, длинный – а ярлык его весит полсопли. Видел этот фильм?
– Нет.
– Хаха. Шучу, нет такого фильма… Короче, на всё вешают ярлыки. Даже грабители – забегают в банк с пистолетами и кричат – это ограбление! Чтоб всем было понятно, что это не зайчики на маскараде. А то если грабители не скажут – могут неправильно понять. И может даже денег не дадут. И грабители погибнут. А с ярлыком всё ясно. Потому что даже пенсионеры видели фильмы про ограбления банков. И всем ясно, что делать. Гони бабло, бля!
И дядя Вова засмеялся. По лицу было видно, что «смеятельным» морщинам непривычен его смех – он ими нечасто пользовался.
Я был рад за него. И обязательно посоветую ему ещё чего-то интересного. Хороший же человек – пусть смеётся.

Гриця Ерде представляє свою виставку колажів у Івано-Франківську  під кураторством ZoZa.

Що об’єднує творців різних жанрів, різних епох, що дозволяє їм проникливо витлумачувати складні явища соціальної реальності й передбачати майбутній розвиток? Якщо відповісти коротко – їхній творчий пошук або влада уяви. Пропонована художня виставка об’єднала видатних митців Іспанії: Антоні Міро, Антоніо Ґадеса і Міґеля Ернандеса.

Основу експозиції складає серія літографій відомого каталонського художника Антоні Міро – «Вітер народу». Серія присвячена другові художника, легенді іспанського фламенко, видатному хореографу і танцюристу Антоніо Ґадесу. Двадцять чотири візуальні образи розкривають дух іспанського танцю, що його зумів донести світові геніальний Антоніо Ґадес завдяки, зокрема, й кінематографу (фільми Карлоса Саури «Криваве весілля», «Кармен», «Чаклунське кохання»). Двадцять чотири образи наче кадри стрічки про життя і творчість митця, який понад усе ставив етику танцю, сприймаючи його як головну і єдину мету праці, сповненої енергії вітру свободи, вітру народу.
Кожна з робіт серії «Вітер народу» має назву, що відповідає рядку однойменного вірша народного іспанського поета Міґеля Ернандеса, який помер у в’язниці франкіського режиму. Вірш оспівує надію, свободу й силу духу народу, що бореться за свої ідеали. Яке послання прагне донести художник? Навряд чи просто зв’язок між словами Міґеля Ернандеса і виразністю тіла танцюриста. Вочевидь, Міро намагається показати силу народу, боротьбу людей з відхиленнями суспільства. Обличчя Ґадеса покладене в основу низки робіт, що чітко ототожнюють танцюриста з героєм вірша Ернандеса. Остання робота відтворює один з останніх образів Антоніо Ґадеса, бранця світу, в розумінні бранця хвороби, що переслідувала його впродовж останніх років життя і кінець кінцем розлучила з другом Міро.
Серія «Вітер народу», що являє собою симбіоз різних мистецтв, маючи три інтерпретаційні вісі: поезію Міґеля Ернандеса, танець Антоніо Ґадеса і живопис Антоні Міро, порушує багато питань, що хвилюють сучасне суспільство. Зокрема, питання моральної уяви, яка символізує етичні поняття і погляди, культурні цінності та підходи, колективну пам’ять і забуття, маніпулювання свідомістю і фанатизм…

«То було ше тогди» – мульти-мистецький проект, що включає серію події та заходів, об’єднаних спільною концепцією Карпатського міфу. Від свого початку проект триватиме дев’ять місяців.

Інсталяція
В рамках проекту розробляється інсталяція – макет велетенської риби, Карпатського Пструга. Інсталяція стане поєднанням натуральних матеріалів, тканин, пап’є-маше, дерева та декоративних елементів. Її розмір сягне п’яти метрів. «Тіло» риби вкриють малюнки, які відображають різноманіття та унікальність Гуцульщини – культурного масиву національної ідентичності та природного ландшафту. Карпатський Пструг є одним з міфів гуцульських Карпат, до розвитку якого долучається художник. Міфологізація його образу покликана створити пелену казки та чару, яким оповиті Українські Карпати.

Картини
Інсталяцію буде супроводжувати виставка живопису, котра оповість про життя персонажів карпатських міфів, яких створює художник Петро Буяк – Велетенські Їжі, на котрих гуцули возять молоко, Карпатський Пструг – як дерево генетичної пам’яті гуцульського краю, істота на якій осідає гуцульська самобутність, історія карпатської прото-культури.

Листівки
В рамках проекту розробляється серія листівок, ілюстрованих оповідками про Велетенських Їжів, та гуцульських форелів. Зворотній бік листівки – це казки та легенди про них, оповідки про їхнє життя, історії.

Аудіо-книжка
Казки, що супроводжують зворотній бік листівок, укладуться в аудіо-книжку, котру можна буде прослуховувати в дорозі, проникаючи в світ гуцульських міфів через емоційні голоси акторів.

Анімація
На основі візуальної платформи – інсталяції, листівок, картин живопису – автор розпочинає створення короткометражного анімаційного фільму. В анімації, поряд з історіями персонажів гуцульських міфів, Петро Буяк підніме проблематику збереження гуцульської етніки та підкреслить проблему руйнування екосистеми Карпат, тим самим торкнувшись соціальних та культурних проблем регіону.

Експозиції
Проект «То було ше тогди» буде репрезентовано в містах України та Польщі: Івано-Франківськ, Калуш, Тернопіль, Київ, Львів, Варшава, Вроцлав, Краків, Бєльско-Бяла.

Контактна інформація:
0935148110
[email protected]
buyakpenzel.blogspot.com
Петро Буяк

звільнення сумне дійство й виймає

наступністьговоритияговорютиговоришвінговор

итьвонаговоритьмиговоримовиговоритевони

спроти вив

розсудність вийняв

всейшість

до покладення

сторона

бік

ребровість

лани

поля

виногради

жулч

червєнь

до  та надалі

його з автором

цюра

3 години денно

наступне в

розлогість загальна

крайобраз

просяклість трав

ника

верх

окремість

вище

різблення

мореля

байд

байда

звільняючи

пружний

нібито

зганяти

студити разово

разом призвичаїтись

вправляти

сь

каїна

каїття

нюхати

нюхац

копати

копац

він взяв в руку ніж якого вигострив зранку й пішов бічною дорогою в поле .

йшов серед лози й ніхто з довколишніх його не видів .

серед лану працював його брат кричали птахи та цикади

на горизонті чорнів ліс

він підійшов й привітав брата

який дуже втішився

далі він перерізав горло  брату

перерізав вправно

далі відбулись  непорозуміння з  книгою

коріння

є ти

місці

де

твій брат

жиє

contemporary shit,
або коротко про те, що об’єднує нас на шляху до просвітлення

Можна було б сказати просто, – коли форма перетворюється на формальність, – до змісту закрадається лайно. Проте не все так просто.

Живі істоти випорожнюються. Це природно і дуже помітно у тих країнах, де на вулицях багато безхатченків, безпритульних тварин, де біля неприбраних смітників харчуються люди, собаки, коти, птахи, комахи. Тобто – як не крути – навколо нас багато нужди, сміття, гівна.

Ставши сенсорним маркером сучасності, лайно нав’язує своєю матеріальною присутністю до безлічі алюзій. Це так само як Zeit Geist, тільки не в сенсі «духу», а швидше «нюху» часу. Гівно стало першорядною розмінною монетою теперішньої політики, культури, мистецтва. Добрий знак, чи не так? «Консерви» Манзоні ростуть в ціні. Криза, що не затяглася, а простяглась.

Це саме та речовина, що об’єднує всіх, велика метафора відходів глобальної людської спільноти. Люди різні – білі, чорні, багаті, бідні, праві, ліві, ліберали, фундаменталісти, – але усім доводиться щодня виконувати спільну справу, яка очищає і єднає всіх з усіма – особливо на рівні каналізаційному. Подібно й з мистецтвом.

Дуже багато посвячених, освічених і неосвічених поєдналися у незадоволенні сучасним мистецтвом, але заразом і життям. Воліють кращого мистецтва й кращого життя. А за мірило того, що є вибрали собі гівно, – в символічному аспекті звісно. Знаний американський теоретик мистецтва Дональд Каспіт у своєму тексті «Тріумф гівна» (2008 р.) згадує Бретона, котрий говорив, що перетворення лайна життя в художнє золото було старою алхімічною ідеєю. Водночас Каспіт зводить до нарцисичного авангардного шоу-бізнесу творчу діяльність таких визнаних ретрансляторів гівна як Андреас Серрано і Пол Маккарті.

Відомий польський драматург, прозаїк, філософ, теоретик мистецтва і художник Станіслав Ігнаци Віткевич в 1939 році у листі до німецького філософа Ганса Корнеліуса написав: «Усе є гівном, – тобто усе поза філософією. Без неї був би гівнюхом»…
Того ж 39 –го сталося дві події. 1 вересня почалася друга світова війна. За 17 днів по тому Віткевич покінчив життя самогубством. Дух і виклики того часу стали сильнішими за філософію. Лайно перемогло.

Джонатан Свіфт так і не зміг змиритися з тим, що його коханка, з красивим досконалим тілом, випорожнюється. Це протиріччя позбавило його розуму.

«Гівно! Гівно! Гівенце! Гівенце! Ах! Гівенце»! Такі слівця примовляв Вольфганг Амадей Моцарт до своєї сестри, намагаючись схилити її скуштувати тієї «смакоти». Сучасні психологи, вивчаючи його листи і дошукуючись причин його зачарування лайном, кажуть про так звану анальну фазу, котру проходить кожна дитина. Загальновідомо ж, що цей геній музичного компонування залишався дитиною усе життя.

Анальна фаза сучасної культури…

Вірш з народу:
Перед вбиральнею митці сиділи,
Гівно клепали молотком,
Проте гівно на те й гівно,
Нерівно клепалось воно.

Нещодавно в одній з розмов двоє, може відомих, російських діячів мистецтва голосно заявили, що «в усі часи мистецтво на 99% було гівном». Сказали б – 100 відсотків – стали б такими собі сучасними Малевичами, а так балачка залишилася банальним периферійним сеансом копрофагії.

Стратегією авангардних графітчиків недалекого майбутнього напевно буде проникання у важливі споруди, де здійснюється влада і, як результат, виконання гівном в інтер’єрах тих будівель сміливих контрвладних образів. Прийшов з наповненим кишечником, десь у закутку швиденько отримав речовину для художніх робіт, вправно розписав стіну, зробив фото, миттєво скинув в мережу і – 15 хвилин слави, титул авангардиста, успіх і гроші, або ж тюрма і звання борця проти системи.

Чимало ідеалістів нашого часу марять утопічними чи антиутопічними візіями, де маси людей ходять строєм з лопатами чи кирками, у пов’язаних на шиях галстуках або декоративних фартушках, всі усміхнені, дружньо й зі співом виконують якусь роботу, – усе так, начебто діється «воля божа». Мало хто здогадується, що кожного дня усі й без того ідеалізму виконують волю божу. А численні нарікання на кризу, занепад, хаос не істотні. Нерівність і складність завжди присутні у світі. Є нужда, і є свято, є війна, і є карнавал, є свобода, і намагання її обмежити, є воля особистості, і наполегливі спроби її контролювати, є куратори, і є виконавці. Не все добре, але й не погано. Шлях до пізнання широкий і відкритий. Бо коли усі дійсно, з чиєїсь волі, підуть одним строєм, то усмішки зійдуть з облич дуже швидко, а спільний спів хутко замінить хоровий вигук в порожнечу: «Гівно»!!! Політична клізма буде стократ боліснішою, за художню.

Каспіт називає ряд великих артистів, дехто з котрих символічно, а деякі натурально бавилися з цією алхімічною речовиною. Пікассо, Дюшан, Далі, Манзоні, Ворхол, Олденбург, Шнееман, Франкл, Теренс Ко, Маккарті, Серрано… Всі добре знають художників-героїв пострадянського простору, котрі долучилися до такого героїчного процесу.

Подібно до онтогенезу, етногенезу чи філогенезу в контексті нинішньої масової культури можемо говорити про таке явище, як копрогенез. Те, що виробляють з лайном Серрано чи Маккарті – це «ідеал», вершина жанру.

Чергова спроба художньої клізми.
Ця серія була задумана, як певне внутрішньо цехове, іронічне послання. Тобто – послання до художників. Але в процесі створення межі було перейдено. Серія називається «Коротка історія неістотних формальностей».
Присвячується всім!

Ростислав Котерлін

Фото: Нателла Шавадзе

Сукня: «Серафіна» / Правда, Б (Вірменська, 25)

Бухал с Марселем. Дал ему пиво. Дал ему спички. Дал ему ручку. Дал ему бумажку. Дал ему позвонить. Затушил его бычок.
И всего этого он даже не заметил. Хорошо быть Марселем.
А через неделю я бухал уже не с ним, а с Яном. Забыв о зиме, мирно пили вкусное белое сухое на набережной. Смеркалось.
И тут позвонил Марсель. Мол, приходите к Паше в мастерскую, мы тут хорошо, камерно так со свечами сидим, потому что свет вырубили за неуплату.
Взяли ещё вина, зашли ко мне, хлопнули по стакану и захватили Panasonic на батарейках. Вошли в темноту мастерской буквально с танцами: Ian Dury, The Black Keys, Misfits и Desmond Dekker. И даже со старыми Iron Maiden и Ella Fitzgerald.
Все обрадовались, встали и опьянели прямо на глазах. И растанцевались за пять минут.
А через шесть песен Марсель настойчиво стал просить у меня магнитофон. Который я, танцуя, держал на плече.
И я не дал. Пиво и спички – само собой. Ручка и бумажка – воще божественно. Но выпускать свою музыку из рук – тут я свою жадность побороть не смог.
Помыть машину, протереть лобовое стекло, вытрусить пепельницы, заправить бензином, включить AC§DC, а потом сесть на заднее сиденье и отдать руль другому – нет, это не про меня. Я жадный.
Даже если этот «другой» мой пьяный старый друг.
И всё-таки Марселем быть хорошо. Уж вы поверьте, я его знаю.
Иногда так хочется, чтоб тебя привели домой, уложили на диван и расшнуровали пьяные ботинки. И чтоб приснилось тебе, что ты добрый.

Юрій Боринець.

Презентація на чотирьох локаціях. Всього один день, один раз.

З музикою, читанням поезії, відеоартом, участю інших художників.

В Бастіоні виставка триватиме два тижні.

Летняя майка. Прячась в тени от солнца, приятно будет вспоминать, что сейчас май, июнь, июль или август. Или даже сентябрь. А то летом все забывают о зиме. И ведут себя не совсем вежливо по отношению к погоде. Так, будто зимы никогда не было и не будет.
Будет зима, будет. И подусталые бабы будут, и бары будут, и кедам моим исполнится в этом году семь лет.

Лінія – в напрузі якої живе рух – ця незбагненна субстанція присутності життя. Рух, що завмирає на мить в металі і нівелює межу між площинним та об’ємним, графіка стає скульптурою і навпаки…

Тарас Бенях

Перефразовуючи давній латинський вислів, можна сказати: «пам’ятай про сон». Пам’ятай, що більшість людей, блукаючи земною кулею сплять. Але вони блукають у пошуку свого місця, хоча насамперед підсвідомо шукають справжнє пробудження. Котре може статися тільки в мить дуже гострого зіткнення з реальністю. Тільки зі справжнім місцем пов’язаний справжній статус, «сан». Пам’ятай, коли розбудять…

з 15 серпня у галереї “Дзиґа” (вул. Вірменська,35)  виставка-продаж малярства Мирослава Ягоди.

Мистецтво для життя!

Автор виставляє свої картини на продаж. Всі гроші, отримані від продажу, будуть передані на лікування бійців, поранених в зоні АТО.

серпень 2014

Вы заметили, что профессоров, доцентов и вообще старых ботанов не видно в городе? Их нет ни на набережных, ни в барах, ни в супермаркетах. Где они? Читают, прячутся, монографии строчат? Неужели они бывают только дома, в университете, в автомобиле и в отпуске? Похоже на то.

Я лишь один раз – случайно – встречал своего преподавателя в городе. Он был стар и пьян. Его нёс другой преподаватель – уже немолодой тряпка, лузер, холостяк, сопля, подхалим, трус и тайный карьерист.

Они, лингвисты, учили меня оба. И оба мерзкие и нечеловечные. Но один – умище, а второй совсем не умище. Видели бы вы того второго. Тихий, аккуратный, серый, невыразительный, щуплый. Ужасная кофточка и выглядывающий под шеей советский галстук. Пальцы – белые волосатые книжные черви. Канцелярский крыс и недопидор.

Он бухал со стариком и затем носил того, чтоб лизать жопу. Дурак. Умище ж на другой день и так не помнил, кто и как лизал ему зад. Очевидно, тряпке, лузеру, холостяку, сопле, подхалиму, трусу и тайному карьеристу не приходили в голову никакие другие способы вылизывания лингвистических полушарий.

Они брели, шатаясь, по осеннему парку и шуршали листвой. Я курил на лавочке. Мне  насрать – экзамены я у них уже давно посдавал. Хоть и не с первого раза. И тот, что не умище, заметил меня. Пока я думал, обязательно ли здороваться, он отвернулся и сказал что-то старику. Тот никак не отреагировал, но через пять шагов остановился.

Старик был низким, но очень грузным. И он начал падать на щуплого. Уронить шефа и дать ему хороший шанс на инсульт – это, конечно, почти бинго. А если инсульт не получится? Щуплый посмотрел на меня и сказал что-то. Я не расслышал, но было ясно, что он имеет в виду. Я улыбнулся – ситуация напомнила песню Beatles.

Help! I need somebody, Help! Not just anybody, Help! You know I need someone, Heеееlp!..

Щас я тебе help, тайная щуплая сопля.

Я подошёл и взял под руку профессора. Он был красным, будто потел кровью.

Шучу, нормальный он был, просто разнесло малёхо. Даже плащ чистый и шкары без мочевины. Гладко выбритый. Вот не понимаю я пьяниц, которые всегда гладко выбриты. Какое-то извращение. Чтоб мол, никто не догадался, что они пьяницы. А по мне так аккуратно бритые бухари ещё больше бросаются в глаза, чем бородатые.

– Давайте его усадим, – говорю.

– Нет, нет, надо отнести его домой. Владимира Ивановича ждут дома.

– А где он живёт?

– Тут недалеко.

– А давайте его уроним для инсульта. И тогда Вы станете завкафедрой, вместо него. А он в коме будет уютненько себе лежать, как в мавзолее.

Шучу, не говорил я этого. Я сказал «хорошо» и мы зашагали. Шуршали листвой, сопели и шагали.

«Help!», думал я. Пел точнее. Внутри пел.

Квартира Владимира Ивановича была и правда недалеко, но шли мы туда долго – через каждые десять метров он хотел развернуться и мы, потея, боролись с ним за нужное нам направление. Хорошо, хоть этаж второй.

Тинейджерский способ сдачи пьяных друзей родителям – установить тело перед дверью, позвонить и убежать – в данном случае не подходил. Тайный карьерист ни за что бы не согласился.

Нам открыла высокая халатная тётя с тремя бородавками – на носу, лбу и подбородке.  Ясно, почему Владимир Иванович не хотел идти домой.

При передаче тела мне пришлось сдержаться, чтоб не пошутить «распишитесь в получении». Уложили профессора на диван. Я думал, мы занесём его и разойдёмся – мавры вспотели, мавры могут идти. Но ужасная кофточка взялся на лежащем профессоре расстёгивать плащ и расшнуровывать ботинки. А мы с тётей стояли и смотрели. Хорошо хоть в ширинку ему не полез.

Боже, help! Я чувствовал себя суперидиотски.

Когда шкары Владимира Ивановича упали на пол, тётя неожиданно спокойным голосом спросила:

– Ну что, по 50?

– Конечно, спасибо, с удовольствием. А Beatles у Вас дома есть?

Шучу, не говорил я этого. В ту минуту, имею в виду, не говорил. Я спросил о Beatles через часик, когда бутылка водки уже закончилась. Спросил, потому что песня «Help!» стала разъедать мне мозг и я должен был удовлетворить его требования.

– Битлз? – переспросил щуплый осмелевший трус. – Битлз – дурачки.

Нормальный ход. Я заинтересованно ждал, какую альтернативу Beatles предложит осмелевшая сопля, но он молчал. Бородавчатая тётя тоже молчала.

– А кто не дурачки?

Не шучу, я реально задал этот вопрос. Стало очень интересно, что же такого слушают тайные карьеристы. Неужели тропикалию или psychobilly?

– Фердинанд де Соссюр, к примеру, не дурак.

Нет, он не шутил. Не тот случай.[1]

Так я и думал. Ну, не то, чтоб осознанно думал, но был уверен, что файлик, запущенный в полушария мозга щуплого учёного труса «привезёт» что-то именно такое.

Фердинанд де Соссюр, бля. Боже мой, что творится в голове лингвиста, мечтающего об инсульте Владимира Ивановича… Нelp!

– Видно, не судилось мне сегодня избавиться от этой песни.

– Какой песни? – спросила тётя.

– Песни про Фердинанда де Соссюра.

Я обулся и ушёл.

Боже, как клёво, что я уже закончил университет. Они там сумасшедшие все. Старые

сумасшедшие ботаны

Скульптурна група «Іспанське вино» з циклу «Танець» була створена 2006 року.
Передумовою були графічні малюнки та декілька інсталяцій і виставок, що увійшли до згаданого циклу. А поштовхом послужила звичайна шкляна посудина з якої в Іспанії пють вино, перш ніж взяти до рук гітари аби заграти заворожуючі ритми фламенко, від яких жарким вогнем спалахує образ чарівної Кармен, котра взиває до танцю.

тарас бенях

29.08. – 07.09.2014

Як наслідок розгортання складних подій, що розпочались в Україні з листопада 2013 року, ми стали об’єктами постійних інтенсивних переживань і травм, свідками гібридної війни та учасниками війни уяви. Тотальність війни стає видимою, пережитою, присутньою через медіа та наш ментальний простір. Медіа – це інструмент для роботи з часом та умова продукування смислів. Ментальний вимір – умова для конструювання персонального чи колективного реального. Ми переживаємо війни смислів та уяви,невідворотно стаємо учасниками бойових дій у просторі ментального. Ментальне – це головне поле війни Я проти Я.

“ментальніВійни” – тема Тижня актуального мистецтва в 2014 році.

Ми прагнемо зрозуміти та поговорити про складні проблеми, ситуації, події що генеруються та вкорінюються у нас в результаті війни Дійсного та Ментального

для участі у ТИЖНІ АКТУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА потрібно до 31 липня 2014 року заповнити online-анкету за адресою: http://dzyga.com/tam

Відсьогодні Ви можете долучитись до проекту, надавши художникам свої біографії: їх можна писати та приносити в PinchukArtCentre, надсилати на e-mail biography.openprojeс[email protected] або на сторінку на Facebook facebook.com/opengroupart

Як зазначили художники «Відкритої групи»: «Біографії можуть бути авторськими/ анонімними, короткими/ довгими, правдивими/ вигаданими і т.д. Твоя біографія стане частиною проекту, а ти — частиною Відкритої Групи!»

Всі біографії будуть використані художниками в рамках проекту «Біографія» – їх зачитуватимуть, транслюватимуть у просторі експозиції, документуватимуть та використовуватимуть для формування “архіву” «Відкритої групи».

Для створення проекту «Біографія» «Відкрита група» запросила увійти до складу колективу львівського художника Юрія Соколова. Під час зустрічей та дискусій з Соколовим художники вирішили дослідити та переосмислити поняття «біографія», що значно трансформувалось у сучасному цифровому світі.

Початком виставки є текст Соколова, що заохочує відвідувачів записувати біографії та приносити їх у PinchukArtCentre. Щоб надихнути глядача до написання біографії, Соколов цитує фрагмент тексту Даниїла Хармса, основна думка якого — «людина є частиною світу»:

Вам представилась возможность принять участие в проекте Открытой группы в PinchukArtCentre – и твоя биография – часть истории

Для получения вдохновения почитайте текст Д.И. Хармса

МИР /СОКРАЩЕНО/

Я говорил себе, что я вижу мир. Но весь мир был недоступен моему взгляду, и я видел только части мира. И все, что я видел, я называл частями мира…

Я понимал, что есть умные свойства частей и есть неумные свойства в тех же частях…

И были такие части мира, которые могли думать. И эти части смотрели на другие части и на меня… И я говорил с этими частями мира…

И вдруг я перестал видеть их…

И я испугался, что рухнет мир.

Но тут я понял, что не вижу частей по отдельности, а вижу все зараз. Сначала я думал, что это НИЧТО…

Тогда я понял, что, покуда было куда смотреть, – вокруг меня был мир. А теперь его нет. Есть только я.

А потом я понял, что я и есть мир.

Но мир – это не я. Хотя в тоже время я мир…

А мир не я. А я мир…

И больше я ничего не думал. 1930*

Напишите как-то свою биографию. Вы часть мира.

Ключова ідея проекту «PAC-UA Переосмислення» полягає у дослідженні зв’язків та впливів між українською арт-сценою сьогодення та мистецькими практиками минулого. «PAC-UA Переосмислення» показує спадкоємність традиції в умовах переривчастого розвитку художньо-історичного контексту. В рамках проекту українські митці молодого покоління представляють нові твори, в яких вони переосмислюють обрані ними роботи художників попередньої генерації, або створюють їх з ними разом, як у випадку з «Відкритою групою».

арт-центр Я Галерея у Києві

Перебуваючи в особистих стосунках із темрявою, Євген Равський представляє нову серію, у фундаменті якої лежить давньогрецький текст сліпого, звиклого до пітьми поета Гомера. До «Іліади» Равський йшов два роки, а дата її появи історично «перетнулася» із Революцією Гідності. У лоні явища, яке зветься «новим старим майстерством», Равський вийшов на певні засади, що сформували співзвучність трьох мов – власне, гомеричну епічність, наслідувану манеру малювання Караваджо та відкритість сучасності до заданих тем. Равський обачно зазначає: «Не хотілося сповзати у «Бійцівський клуб», але, ніде правду діти, все рівно сповз. Бо ці образи дуже сильні. Лише переілюстровувати «Іліаду» не було сенсу: хотілося показати це все нашим часом – відкрити завісу, якими були ті герої».

Серія зображає сцени війни: двобої, перемовини, розпач, сварки, заклики, залякування, оплакування та смерті. Місце дії – Вірменська вулиця у Львові, оформлена як незмінна арена театру бойових дій, на якій червоне драпування слугує завісою і водночас символізує кров. Людно, адже героїв більше, ніж акторів. Статисти (усі – львівські митці, окрім одного – власника кав’ярні) грають не персонажів, а характери. Так, приміром, друг Равського, художник Володимир Костирко на різних роботах опиняється і Патроклом, і Гектором, і греком, і троянцем. Пронумеровані масакри («Масакра I», «Масакра II») наче маскують реальних воїнів, замість того, щоб виставляти їх портретованими героями. Замість різномаїття зброї – рельєфи м’язів різних ступенів напруги. Костюми бійців (у широкому сенсі слова «костюм», який, наприклад, Борис Віан надає словосполученню «костюм Адама і Єви») складають єдине істинне обличчя – обличчя війни.

Потужність образів завдячує Гомеру, в першу чергу, як творцю архетипів, що здатні виховувати покоління, та як засновнику бійцівської естетики, котру прагне відтворити Равський: «Гомер дуже феєрично описує бої. Куди що увійшло, де вийшло, як розслабляється коліно… Цьому присвячена левова частина тексту».

Переграти живописом епічну поему, першопочатком якої був звук у пітьмі та нездатність сприймати образи реальності, справа актуальна з багатьох причин. Деякі з них – прямий зв’язок будь-якої героїки із Троянською війною та неможливість впевнено вести мову про вихід на світло та «мирний час» без цього звернення. А також авторська – заповнити прогалини в сюжетах, яких бракує. Поліфонічним доповненням до серії стає та ж «Іліада», «перечитана» італійським письменником Алессандро Барікко. У ній Барікко пропонує концепцію двох типів краси: «Можливо, «Іліада» підказує, що жодний сучасний пацифізм не повинен забувати про цю красу [війни] чи заперечувати її, нібито вона ніколи не існувала. Твердження, що війна – лише пекло, – згублива неправда. <…> Справжнє, пророцьке й мужнє прагнення миру для мене полягає у кропіткій та прихованій від людських очей роботі мільйона ремісників над створенням іншої краси та світла, яке не обпалює смертю. Це утопічний замір, в основі якого лежить незбагненна віра в людину. <…> Рано чи пізно ми зуміємо відвести Ахіллеса від жорстокості війни. І не страх, не жах приведе його додому. А якась інша краса, більш блискуча, ніж його власна, та нескінченно більш м’яка» (Omero. Iliade, 2004).

Небезпідставно долучаючи Равського до кола тих ремісників, ми маємо констатувати, що головною темою усіх його караваджистських серій є, власне, не всеохопна темрява, а «м’яке світло» – та інша краса, побачити яку заслуговує найміцніший герой, проте втрачає її у власній моці.

Світло, що дає змогу бачити, що дає сили діяти.

текст Борис Філоненко

Із циклу «Трансформація»

 Основним елементом інсталяції є колона. Саме колона з давніх часів є базовим елементом сакральної архітектури, по суті, стрижнем і основою будівництва старого світу. Згадаймо хоча б відомі зразки архітектури стародавніх Єгипту, Греції, Риму. В емоційному сенсі колона – символ вираження людської потуги, спроба вираження власної величі та перемоги над світом. Не дивно, що ми спостерігаємо цей елемент у багатьох сучасних та минулих столицях Сходу та Заходу: ошатні колони височіють тут і там, намагаючись ствердити існування імперій.

Створена нами колона є віртуальною формою, пусткою. Це гра в архітектуру, спроба заповнення простору чимось нетривалим, недосконалим, часто анти-естетичним. Це рефлексія на парадоксальну діяльність людини, яка, переслідуючи ціль заповнити всі без винятку пусті місця, створює порожнечу в собі. Так часто стається: дія спричиняє протидію, активне заповнення – спустошення. Кожна система прагне до рівноваги, і чим більше зусиль прикладає людина для досягнення якоїсь максими, тим різкішою і конкретнішою буде відповідь протилежних сил.

Потуга порожнечі полягає, мабуть, у тому, що вона є готовністю прийняти, своєрідним «перед-наповненням». І це наповнення може бути фізичною чи духовною субстанцією будь-якої якості, а може, й чимось, для чого у нас поки що не існує понять. Сучасна людина створює порожнечу. Виникає питання: хто і що її заповнить?

Тарас Бенях

Кое-кто считает, что в будние дни жизнь течёт и пульсирует в барах. Не дома, не в офисе и не в поликлинике, а в барах. В некотором смысле это правда.

Ну и пошёл я во вторник в бар. Пульс жизни щупать. Барология – наука экспериментальная.

Место не из тех, куда обычно хожу. В своих барах я уже все биоритмы знаю, мне интересно чужие кардиограммы почитать.

Пошёл туда, где пиво недешёвое и музон типа модный. Где у завсегдатаев телефоны дороже, чем весь мой гардероб со шкарами. Ну да, кедам моим шесть лет уже.

Столики тут стерильные, как в манипуляционной. Сижу, боюсь запачкать.

Пиво распробовал – вкусное. Но пульс не нащупывается. Не нащупывается, думаю, вооон из-за тех двух немолодых, подусталых и фактически некрасивых баб, что напротив. Может они и носили когда-то футболки Korn, но сейчас одеты во что-то жутко стильное, не разбираюсь.

Это они, тотально не бьютифул гёрлз, мешают установить диагноз. Хотя фолиевой кислоты им не занимать. Впрочем, под мейкапом не видно…

– Послушайте, – думаю, – если в мире существуют бары, где женщины подусталые и музон тупой – значит это кому-нибудь нужно?

Не знаю, кому, – в бизнесе не разбираюсь, – но о политике давайте не будем.

Плохой тут какой-то пульс, короче. Может, дефицит гемоглобина? Или сердцам завсегдатаев физических нагрузок не хватает, не разбираюсь.

Ну, с музоном вообще-то проблем нет – наушники-то на голове. Dead Ghosts, кажись, слушал. Да и расфуфыренных красоток за другими столиками хватает, если что. Умру за горячую еблю. Шучу, не умру, я чисто пощупать пришёл.

– Значит, – думаю, – с баром всё ок. И значит, какая, икс, разница, дорогой бар или дешёвый? Если музыка всё равно своя. И если во всех барах своё кино крутят. И если за тяжёлым мейкапом и так ничего не видно.

Пива я напился, но пульс так и не нащупал. Не бывать мне фельдшером, и белого халата не видать.

Зато я кое-чему научился. Я понял, что бары – это то же самое, что бабы, только бары.

1 Ноктюрни 2 Мініатюри 3 4 .

Те що відбувалось в Коридорі виставкою назвати недоречно .

Взагалі все якось все то все називати все .

Може спробую придумати декілька назв.

Як могла б називатись ця статя

Все і більше

Все і далі

1 2 3 4

1 2 3 4 менше

1 2 3 4

верх прямо направо прямо направо направо прямо направо направо знову і ще раз

три рази і ще все

знову

1234

все Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1

2

3

4

Те менше що більше відбувалось менше в більше Коридорі знов виставкою знов назвати більш недоречно менш .

Глина!

1

і все інше

і все

і

нічого абсолютно нового абсолютно

1 Ноктюрни нічого нового 2 нічого нового Мініатюри нічого 3 нового 4 .

Те нічого що нового відбувалось нічого в нового Коридор нічого нового виставкою нічого назвати недоречно .

Взагалі все якось все то все називати все .

Може спробую може придумати може декілька може назв.

Як могла б могла називатись могла ця статя могла

Все могла і більше могла

Все і далі

1 могла 2 могла 3 могла 4 могла

1 2 3 4 менше

1 2 3 4

верх прямо направо прямо направо направо прямо направо направо знову і ще раз

три рази і ще все могла

знову

1234

все Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1

2

3

4

Те могла менше що більше відбувалось менше в більше Коридорі знов виставкою знов назвати більш недоречно менш .

Глина! могла

1

і все інше

і все

і

нічого абсолютно нового абсолютно могла

1 Ноктюрни нічого нового 2 нічого нового Мініатюри нічого 3 нового 4 .

Те нічого що нового відбувалось нічого в нового Коридор нічого нового виставкою нічого назвати недоречно .

Взагалі все якось все то все називати все .

Може спробую може придумати може декілька може назв.

Як могла б могла називатись могла ця статя могла

Все могла і більше могла

Все і далі

1 могла 2 могла 3 могла 4 могла

1 2 3 4 менше

1 2 3 4

верх прямо направо прямо направо направо прямо направо направо знову і ще раз

три рази і ще все могла

знову

1234

все Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1

2

3

4

Те менше що більше відбувалось менше в більше Коридорі знов виставкою знов назвати більш недоречно менш .

Глина! могла

1

і все інше

і все

і

нічого абсолютно нового абсолютно могла

1 там було Ноктюрни там нічого було нового 2 там нічого було нового там Мініатюри були нічого 3 нового нового 4 .

Те там нічого було що там нового відбувалось нічого в нового Коридор нічого нового виставкою нічого назвати недоречно .

Взагалі все якось все то все називати все .

Може спробую може придумати може декілька може назв.

Як могла б могла називатись могла ця статя могла

Все могла і більше могла

Все там і далі там

1 могла там 2 могла там 3 могла там 4 могла там

1 2 3 4 менше

1 2 3 4

верх прямо направо прямо направо направо прямо направо направо знову і ще раз

три рази і ще все могла

знову

1234

все Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1

2

3

4

Те менше що більше відбувалось менше в більше Коридорі знов виставкою знов назвати більш недоречно менш .

Глина! могла

1

і все інше

і все

і

нічого абсолютно нового абсолютно могла

1 невеличкі Ноктюрни неевеличкі 2 невеличкі Мініатюри невеличкі 3 невеличкі 4 невеличкі . МІНІАТЮРИ

Те невеличке що відбувалось в Коридорі невеличке виставкою назвати недоречно . доречно

Взагалі недоречно все доречно якось недоречно все доречно то недоречно все доречно називати недоречно все доречно .

Може доречно спробую недоречно придумати доречно декільканедоречно назв доречно.

Як недоречно могла б доречно називатись недоречно ця доречно статя недоречно

Все доречно і недоречно більше доречно

Все і далі

1 2 3 4

1 2 3 4 менше

1 2 3 4

верх прямо направо прямо направо направо прямо направо направо знову і ще раз

три рази і ще все

знову

1234

все Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1

2

3

4

Те менше що більше відбувалось менше в більше Коридорі знов виставкою знов назвати більш недоречно менш .

доречноГлина!недоречно

1

і все інше

і все

і

нічого недоречно абсолютнодоречно новогонедоречно абсолютнодоречно

1 експеримент Ноктюрни з формрю 2 експеримент Мініатюри з 3 формою 4 .

Те з формою що з формою відбувалось з формою в Коридорі з формою виставкою з формою назвати з формою недоречно з формою .

Взагалі з формою все з формою якось з формою все з формою то з формою все з формою називати з формою все з формою .

Може з формою спробую придумати декілька назв.

Як експеримент могла б називатись ця статя

Все і більше

Все і далі

1 2 3 4

1 2 3 4 менше

1 2 3 4

верх з формою прямо з формою направо з формою прямо з формою направо з формою направо з формою прямо з формою направо з формою направо з формою знову з формою і з формою ще з формою раз з формою

три з формою рази з формою і з формою ще з формою все з формою

знову

1234

все Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1

2

3

4

Те менше що більше відбувалось менше в більше Коридорі знов виставкою знов назвати більш недоречно менш .

Глина!

1

і все інше

і все

і

нічого абсолютно нового абсолютно да?

1 я Ноктюрни люблю 2 я Мініатюри люблю 3 я 4 люблю.

Любов?

Те я що люблю відбувалось я в люблю Коридорі я виставкою люблю назвати я недоречно люблю .

Взагалі люблю все люблю якось люблю все люблю то люблю все люблю називати люблю все люблю .

Може я спробую я придумати я декілька я назв я.

Як в тексті могла б в тексті називатись і тексті ця статя в тексті

Все повторюю і більше повторюю

Все повторюю і далі повторюю

1 2 3 4

1 2 3 4 менше

1 2 3 4

назови верх назови прямо назови направо назови прямо назови направо назови направо назови прямо назови направо назови направо назови знову назови і назови ще назови раз

три рази і ще все

знову

1234

все Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1

2

3

4

Те менше що більше відбувалось менше в більше Коридорі знов виставкою знов назвати більш недоречно менш .

Назови Глина!назови

1

і все інше

і все

і

назови нічого

назови абсолютно

назови нового

назови абсолютно

1 небо Ноктюрни синє 2 небо Мініатюри синє 3 небо 4 синє .

Те Іван що Руслан відбувалось Віктор в Михайло Коридорі Олег виставкою Вадим назвати Кружкою недоречно Есмарха .

Взагалі Іван все Руслан якось Віктор все Олег то Михайло все Вадим називати Кружка все Есмарха .

Може Іван спробую Руслан придумати Віктор декілька Олег назв Михайло . Вадим

Як Вадим могла б називатись ця статя

Все Іван і більше

Все Руслан і далі

1 Михайло 2 3 4

1 Віктор 2 3 4 менше

1 Олег 2 3 4

Вадим верх синє прямо небо направо синє прямо небо направо синє направо небо прямо синє направо небо направо синє знову небо і синє ще небо раз синє

три рази і ще все Кружка?

знову

1234

все Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1синє

2небо

3два

4слова

Те два менше слово що два більше слова відбувалось два менше слова в два більше слова Коридорі два знов слова виставкою два знов слова назвати два більш слова недоречно два менш слова.

Глина!два слова

1

і два все слова інше два

і слова все два

і слова

нічого два

абсолютно слова

нового два

абсолютно слова

1 цифра Ноктюрни слова 2 цифра Мініатюри слова 3 цифра 4 цифра.

Те займенник що займенник відбувалось дієслово в прийменник Коридорі іменник виставкою іменник назвати дієслово недоречно прислівник .

Взагалі прислівник все займенник якось прислівник все займенник то займенник все займенник називати дієслово все займенник .

Може дієслово спробую дієслово придумати дієслово декілька числівник назв іменник.

Як частка могла дієслово б частка називатись дієслово ця займенник статя іменник

Все займенник і сполучник більше прислівник

Все займенник і сполучник далі прислівник

1 цифра 2 цифра 3 цифра 4 цифра

1 2 3 4 менше прислівник

1 2 3 4

верх прислівник прямо прислівник направо прислівник прямо прислівник направо прислівник направо прислівник прямо прислівник направо прислівник направо прислівник знову прислівник і сполучник ще прислівник раз числівник

три числівник рази іменник і сполучник ще прислівник все займенник

знову прислівник

1234

все займенник Може дієслово придумати дієслово спробую дієслово придумати дієслово більше прислівник придумати дієслово придумати дієслово декілька числівник придумати дієслово назв іменник.

1

2

3

4

Те займенник менше прислівник що сполучник більше прислівник відбувалось дієслово менше прислівник в прийменник більше прислівник Коридорі іменник знов прислівник виставкою іменник знов прислівник назвати дієслово більш прислівник недоречно прислівник менш прислівник.

Глина! іменник

1

і сполучник все займенник інше займенник

і сполучник все займенник

і сполучник

нічого займенник абсолютно прислівник нового прикметник абсолютно прислівник

цифра слова цифра слова цифра цифра.

займенник займенник дієслово прийменникі іменник іменник дієслово прислівник

прислівник займенник прислівник займенник займенник займенник дієслово займенник

дієслово дієслово дієслово числівник іменник.

частка дієслово частка дієслово займенник іменник

займенник сполучник прислівник

займенник сполучник прислівник

цифра цифра цифра цифра

1 2 3 4 прислівник

1 2 3 4

прислівник прислівник прислівник прислівник прислівник прислівник прислівник прислівник прислівник прислівник сполучник прислівник числівник

числівник іменник сполучник прислівник займенник

прислівник

1234

займенник дієслово дієслово дієслово дієслово прислівник дієслово дієслово числівник дієслово іменник.

1

2

3

4

займенник прислівник сполучник прислівник дієсловоприслівник прийменник прислівник іменник прислівник іменник прислівник дієслово прислівник прислівник прислівник.

! іменник

1

сполучник займенник займенник

сполучник займенник

сполучник

займенник прислівник прикметник прислівник

Як цифра так слова як цифра так слова як цифра так цифра. як

Як займенник так займенник так дієслово як прийменник так і як іменник як іменник так дієслово як прислівник

Як прислівник так займенник як прислівник так займенник як займенник так займенник як дієслово так займенник

Як дієслово так дієслово як дієслово так числівник як іменник.

Як частка так дієслово як частка так дієслово як займенник так іменник

як займенник так сполучник як прислівник

так займенник так сполучник так прислівник

як цифра так цифра як цифра так цифра

1 як 2 так 3 як 4 так прислівник

1як 2 так 3 як 4 так

як прислівник так прислівник як прислівник так прислівник як прислівник так як прислівник так прислівник як прислівник так прислівник як прислівник так сполучник як прислівник так числівник

як числівник так іменник як сполучник так прислівник як займенник

так прислівник

як 1234 так

займенник дієслово дієслово дієслово дієслово прислівник дієслово дієслово числівник дієслово іменник.

1

2

3

4

займенник прислівник сполучник прислівник дієсловоприслівник прийменник прислівник іменник прислівник іменник прислівник дієслово прислівник прислівник прислівник.

! як іменник

1так

як сполучник так займенник як займенник

як сполучник так займенник

як сполучник

так займенник як прислівник так прикметник як прислівник

1як невеличкі так Ноктюрни як так неевеличкі як так 2 як так невеличкі як так Мініатюри як невеличкі так 3 як невеличкі так і як 4 так невеличкі . як МІНІАТЮРИ

Те як невеличке що так відбувалось як в Коридорі так невеличке як виставкою так назвати як недоречно як . доречно

Взагалі як недоречно так все як доречно як якось так недоречно як все так доречно як то недоречно так все доречно як називати так недоречно як все так доречно .

Може як доречно так спробую як недоречно так придумати як доречно декілька так недоречно назв як доречно.

Як недоречно так могла б як доречно так називатись як недоречно так ця доречно як статя так недоречно

Все доречно і недоречно більше доречно

Все і далі

1 2 3 4

1 2 3 4 менше

1 2 3 4

верх прямо направо прямо направо направо прямо направо направо знову і ще раз

три рази і ще все

знову

1234

все Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1

2

3

4

Те менше що більше відбувалось менше в більше Коридорі знов виставкою знов назвати більш недоречно менш .

Як доречноГлина!недоречно так

1

і як все так інше

і як все так

і як

як нічого так недоречно як абсолютнодоречно так новогонедоречно як абсолютнодоречно

1 як все невеличкі і більше так все Ноктюрни і більше як все так і більше неевеличкі все як і більше так все 2 і більше як все так і більше невеличкі все як і більше так все Мініатюри і більше як все невеличкі і більше так все 3 і більше як все невеличкі і більше так все і і більше як все 4 і більше так все невеличкі і більше . як все МІНІАТЮРИ і більше

Те все як і більше невеличке що все так і більше відбувалось все як і більше в Коридорі все так і більше невеличке все як і більше виставкою все так і більше назвати все як і більше недоречно все як і більше . доречно все

Взагалі все як і більше недоречно все так і більше все все як і більше доречно все як і більше якось все так і більше недоречновсе як і більше все все так і більше доречно все як і більше то все недоречно і більше так все все і більше доречно все як і більше називати все так і більше недоречно все як і більше все все так і більше доречно .

Може все як доречно так спробую як недоречно так придумати і більше все як доречно декілька так недоречно назв як доречно і більше.

Як більше недоречно так все могла б як доречно більше так називатись все як недоречно так ця доречно як статя так недоречно

Все як все доречно як доречно і як і недоречно як недоречно більше як більше доречнояк доречно

Все як все і далі як далі

1 2 3 4

1 2 3 4 менше

1 2 3 4

верх прямо направо прямо направо направо прямо направо направо знову і ще раз

три рази і ще все

знову

1234

все Може може придумати придумати спробую спробую придумати придумати більше більше придумати придумати придумати декілька декілька придумати придумати назв.назв

1 1

2 2

3 3

4 4

Те те менше менше що що більше більше відбувалось відбувалось менше менше в в більше біьше Коридорі коридорі знов знов виставкою виставкою зновзнов назвати назвати більш більш недоречно недоречно менш менш.

Як доречноГлина!недоречно так

1

і як все так інше

і як все так

і як

як нічого так недоречно як абсолютнодоречно так новогонедоречно як абсолютнодоречно недовговічно

1 Ноктюрни 2 Мініатюри 3 4 .

Те тоді було що було то було коли було те було відбувалось було тоді було в Коридорі виставкою назвати було недоречно було .

Взагалі було все було якось є все є то є все є називати є все є .

Може спробую придумати декілька є назв.

Як є могла б називатись ця є статя є

Все є і є більше є

Все є і є далі є

1 є 2 є 3 є 4 є

1 є 2 є 3 є 4 є менше є

1 є 2 є 3 є 4 є

верх є мить є прямо є мить є направо є мить є прямо є мить є направо є мить є направо є мить є прямо є мить є направо є мить є направо є мить є знову є мить є і є мить ще є мить є раз є мить є

три є рази є і є ще є все є

знову є

1234 є

все є є Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1

2

3

4

є Те менше що є більше є відбувалось є менше в більше Коридорі знов виставкою знов є назвати більш є недоречно є менш є.

Глина! є

1 є

і є все є інше є

є і все

і є

є нічого є абсолютно є нового є абсолютно

1 я це написав Ноктюрни 2 Мініатюри 3 4 .

я написав Те тоді було що було то було коли було те було відбувалось було тоді було в Коридорі виставкою назвати було недоречно було .

Взагалі було все було якось є все є то є все є називати є все є .

Може спробую придумати декілька є назв.

Я написав Як є могла б називатись ця є статя є

Я написав Все є і є більше є

Я написав Все є і є далі є

Я написав 1 є 2 є 3 є 4 є

Я написав 1 є 2 є 3 є 4 є менше є

Я написав 1 є 2 є 3 є 4 є

Я написав верх є мить є прямо є мить є направо є мить є прямо є мить є направо є мить є направо є мить є прямо є мить є направо є мить є направо є мить є знову є мить є і є мить ще є мить є раз є мить є

три є рази є і є ще є все є

я написав знову є

я написав 1234 є

все є є Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1

2

3

4

я написав є Те менше що є більше є відбувалось є менше в більше Коридорі знов виставкою знов є назвати більш є недоречно є менш є.

Я написав Глина! є

Я написав1 є

Я написав і є все є інше є

є і все

і є

я написав є нічого є абсолютно є нового є абсолютно

і нічого не придумав

1 це Ноктюрни кінець 2 це Мініатюри кінець 3 це 4 кінець. фурор .

Те це тоді кінець було це що кінець було це то кінець було коли було те було відбувалось було тоді було в Коридорі виставкою назвати було недоречно було .

Взагалі було все було якось є все є то є все є називати є все є .

Може спробую придумати декілька є назв.

Як є могла б називатись ця є статя є

Все є і є більше є

Все є і є далі є

1 є 2 є 3 є 4 є

1 є 2 є 3 є 4 є менше є

1 є 2 є 3 є 4 є

верх є мить є прямо є мить є направо є мить є прямо є мить є направо є мить є направо є мить є прямо є мить є направо є мить є направо є мить є знову є мить є і є мить ще є мить є раз є мить є

три є рази є і є ще є все є

знову є

У виставці взяли участь шестеро художників

Ось їх імена Іван Небесник

Руслан Тремба

Віктор Мельничук

Михайло Ходанич

Олег Сусленко

Вадим Харабарук

всі крім Віктора Мельничука вихідці з Закарпаття де народився Вадим Харабарук я не знаю. , щоправда Олег Сусленко на даний момент проживає у Львові

1234 є

все є є Може придумати спробую придумати більше придумати придумати декілька придумати назв.

1

2

3

4

є Те менше що є більше є відбувалось є менше в більше Коридорі знов виставкою знов є назвати більш є недоречно є менш є.

Глина! є

1 є

і є все є інше є

є і все

і є

є нічого є абсолютно є нового є абсолютно є кінець

Submitted by Станіслав Туріна

Олена Турянська “Присутність”

Олена Турянська “Присутність”

Олена Турянська “Присутність”

Олена Турянська “Присутність”

Олена Турянська “Присутність”

Олена Турянська “Присутність”

Олена Турянська “Присутність”

Олена Турянська “Присутність”

Олена Турянська “Присутність”

Це унікальний творчий експеримент Маріуша Куб´єляса започаткований у 2004 р. Разом з відібраною групою моделів-акторів і інших захоплених осіб створює і закріплює на фотоплівці паратеатральні інсценізації і дійства інспіровані літературною та художньою творчістю Бруно Шульца. Кульмінацією цих дій є не лише ілюстрації до якби сюрреалістичної прози письменника з Дрогобича, але також еквіваленти його бачення створені іншою технікою на межі мистецтва перформенсу, пантоміми та фоторгафії. Експозиція показує образні чорно-білі картини виконані методом „чистої безпосередньої фотографії”, вільної від будь-яких комп´ютерних модифікацій та фотомонтажу. Деколи фінальний ефект досягається десятками знімків однієї постановки, а іноді навіть декількома плівками. Виставка та публікація, яка її супроводжує, відкриють також „дидаскалії” увічнених паратеатральних дій – фрагменти прози Шульца в оригіналі, та особистий текст автора в формі метафоричних назв і сценаріїв режисерованих ним сцен. Цей трансмедійний проект є оригінальноюю формою творчості галицького письменника, яка запрошує до контакту з його доробком, укоріненим в мультікультурній традиції східних кордонів Польщі міжвоєнного періоду. Львівською виставкою намагаємося нагадати, що життя і творчість Бруно Шульца були міцно пов´язані з Дрогобичем. Його захоплююча проза і живопис, що виводяться з багатонародної польської, жидівської і руської культури, закінчені трагічною смертю Бруно Шульца від рук німецького фашиста 19 листопада 1942 року, перенесли часи злочину і падіння вартостей і надихають чергові покоління митців до творчості і відбудови віри у сенс життя людини.

проект  (2014)

1 . Слово , що “описує” певну фізичну дію,  асоціативно вимальовує наслідковість – ЗВУК – те що піддається “чуттєвому осягненню”  . Простий й одночасно складний в просторовому “існуванні” чинник . В певній мірі матеріальна банальна проекція ірраціонального , в ідеалі зайва і часово-короткотривала , а однак необхідна “фіксація потрібності перебування” як такого.

Отже , між цими двома знаками ,які перебувають в різних вимірах, спроваджується певний посередник істотно важливий з огляду субєктивізації явища .

“Формалізація” проекту  стає  важливим критерієм – “джерело” ,  дія , пластичність системи перебувають на грані кроку до деструкції де іронія – інструмент “адекватності” лінійної взаємопотреби  абсолютно реального явища – події – вичавлювання звуку з профанного середовища в простір  “чистого неусвідомленого”  .

Робота  ЛЮД це (компіляція) попередніх співпраць , прагнення яких органічно втілились в перфоменсно-інсталяційному проекті  ДУДІННЯ  , дальший   перетік якого в часі спонукав вдосконалення предметизації ідеї , і  як результат (просування нової лінійно-випливаючої теми) – проект ВіброЯЩИК  . В певній мірі ця робота є поглибленням попередньої мови-теми живого та модельованого середовища , світу виявлення механізмів ототожнювання їх першоджерел , (- звук з нами, все є породженням звуку і є самим звуком , з чого триває – творене звуком чи з звуком .) мотивацій  розвитку , їх інтерпретації , схем протиріч й боротьби паралельних систем породжених ними .Звук звуку – звук пластики , як і звук слова – знаку , є однією з ключових форм опису , фіксації мутацій цих процесів , що тривають повсякчас , – з корекцією на зміни координат перетину  в драстичних вузлах . При всій первинній складності означити мотивацію суперечностей , боротьби а пріорі різного в цій роботі в ній сконцентрована спроба втілення наших ідеологічних прагнень (можна мовити про колективно-субєктивний певний ракурс ) і є організуючим чинником , де бадьора образність знімає мул нашарувань , спроб порозумінь , й стрімка теча висуває в фарватер ідеалу іронічно завуальовані попередньо смисли.. Саме тому ДУДІННЯ та ВіброЯЩИК покриває ЗВУК – полотно незримого генератора виповнюючи цілісне монументальне тло-міф – екран світу паралельної драматургії акцентів.

2. РЕЛІКТовий ЗВУК та  ЛЮД

Він лине проймаючи предмети , виповнюючи їх хвилями первинної глибини .

Так спливають образи які ледь пізнавши втрачаєш , де  мерехтіння дійсності  безмежною колєйкою сповнюють   надію в незворушність форми , досконалість лаконізму якої дає можливість довірливо долучитись спогляданням і не більше…

проект  включає в собі три взаємопов’язані розділи :

1. 1.      ДУДІННЯ   просторова інсталяція , перфоменс

( Фурдіяк , Слободян , Воронко , Яремчук )

1. 2.      ЛЮД  (РЕЛІКТовий ЗВУК)  відео-проект

( Фурдіяк, Яремчук )

1. 3.      екранування ФОРМИ

( Фурдіяк )

фото Юрій Бакай

Несколько провокативная майка. Лицам с заболеваниями центральной нервной системы носить не рекомендуется. А в тюрьме одевать такую не советовал бы даже Чаку Норрису.

Юра В. рассказывал, что видел в армии настоящую, сделанную на руке живого человека, татуировку: «Умру за горячую еблю».

22 травня о 18.00 мистецька галерея Гері Боумена презентує живопис Малгожати Білецької (MałgorzataBielecka). Виставка організована за ініціативи галереї Wici (Кельце, Польща) в рамках польсько-українського проекту «Міст культури».

Małgorzata Bielecka  jest  profesorem malarstwa w Instytucie Sztuk Pięknych Uniwersytetu Jana Kochanowskiego w Kielcach i  jedną z najbardziej oryginalnych osobowości kieleckiego środowiska plastycznego. W  swojej głęboko osobistej sztuce  eksploatuje  własne, także  intymne doznania, emocje,  doświadczenia – i z nich wywiedzione przemyślenia. Wśród nich najważniejsze miejsce zajmują te, związane z wachlarzem odwiecznie skomplikowanych relacji pomiędzy kobietą a mężczyzną. Najczęstszym tematem głównego nurtu jej twórczości jest przeżywanie istoty kobiecości, w jej biologicznym i psychicznym aspekcie, także w odniesieniu do różnic płci.  Sięga do najbardziej elementarnych sensów  z nią związanych,  między innymi do macierzyństwa, w znaczeniu – danego tylko kobiecie – cudu tworzenia wewnątrz własnego ciała nowego życia. Sfery swoich zainteresowań określa często nieokreślonymi znakami i symbolami: i tak, np.  symbolem macierzyństwa jest, często pojawiająca się w jej sztuce, obecność embrionalnie zwiniętej formy.  Z  ciężkich chropawą, gęstą materią powierzchni obrazów wyłaniają się rozpoznawalne zarysy innych symbolicznych znaków: otwartych kielichów kwiatów, serc, ust, torsów i innych fragmentów kobiecego i męskiego ciała. Wydobyte jakby z wysiłkiem, spod warstw przemalowań,  częściowo wydrapane w grubej materii, lub ledwie zaznaczone na powierzchni abstrakcyjnych kompozycji, każą domyślać się złożoności przemyśleń i wzmożonych, trudnych do zdefiniowania, emocji.  Artystka nie epatuje fizycznością – zagłębia się raczej w głębię podświadomości i w konfrontacji z własnymi, enigmatycznymi doznaniami, w żmudnym procesie konstruowania kolejnych warstw obrazów, usiłuje wydobyć cząstkę intymnej prawdy o sobie.  Indywidualność jej kreacji i trud tworzenia podkreśla wyraźny, charakterystyczny zapis jej zmagań z materią farby i koloru.

Gama kolorystyczna jej  monumentalnych obrazów najczęściej oparta jest na archetypicznie potraktowanych barwach bieli, czerni i krwistej czerwieni: symbolach światła i mroku, życia i śmierci, życiodajnej krwi , witalności –  ale też i cierpienia. Symbolizm kolorów uzupełnia również symboliczne znaczenie znaków.

 Prawdy o sobie artystka poszukuje także we własnych odczuciach i reakcjach na piękno krajobrazów, sztuki i reliktów kultur: inspiracją wielu jej malarskich syntez są wrażenia i emocje z licznych podróży i międzynarodowych plenerów i sympozjów artystycznych. Odchodzi w nich od czarno-czerwono-białej, ascetycznej palety barw na rzecz subtelnie rozmalowanych błękitów zestawionych z kolorami ziemi, a fizyczny i wizualny ciężar grubej warstwy powierzchni obrazów zamienia na lekko, przejrzyście malowane impresje.

 Osobisty wymiar twórczości Małgorzaty Bieleckiej przekłada się na jej uniwersalizm – bo cóż w naszych czasach, przeładowanych megabajtami informacji, specjalistycznej wiedzy i wszechobecnych obrazów może artysta ofiarować innym? – Tylko własną, intymną niepowtarzalność… I na jakiej płaszczyźnie może porozumieć się z drugim człowiekiem? – Tylko na poziomie archetypów i podświadomości zbiorowej – wspólnej przecież nam wszystkim. 

                                                                                              Stanisława Zacharko

Відкриття: 16 травня, 19:00

Прекрасне як випадкове місцезнаходження парасолі та швейної машини на столі для анатомування
Лотреамон, поема «Пісні Мальдорора»

Символізм об’єктів варіюється залежно від виду розглядуваного об’єкта. Але кожен об’єкт складається з матеріальної структури, а також із пов’язаних з ним підсвідомих складових, які, забуті та пригнічені, повинні бути вивільнені й проявлені в новому об’єкті-посереднику, що дозволяє глядачеві сприймати їх у формі, відмінній від оригіналу. Такий предмет, як інструмент, наділений потрійною функцією: він є інструментом культури, праці, а також відображає гармонію між людиною та Всесвітом (наприклад, люлька одночасно може являти собою і флейту, і магічний свисток). Зображення об’єктів загального вжитку так, наче вони є творами мистецтва. Марсель Дюшан переміщає предмет із контексту утилітарної функції у простір з іншим контекстом – і об’єкт стає багатовимірним. «Об’єкти символічної функції» дадаїстів були нічим іншим, як практичною ілюстрацією цієї багатозначної реальності. За словами Лотреамона, символ для подібного об’єднання завжди може бути взятий із космічного, екзистенціального або еротичного рівня. У випадку зазначеного висловлювання, парасоля могла символізувати фалос, машинка – коїтус, а стіл для анатомування міг би означати ліжко в космічному плані. Парасоля представлена як космічна змія, швейна машина як ягуар, а стіл – як Всесвіт.
Об’єкти самі по собі завжди є символами об’єктивного світу. Вони частково виражають матеріальний безлад, який прояснює як сліпу ірраціональну силу безперервності, так і структурний взірець, який визначає об’єкт в його опозиції до суб’єкту.

Submitted by Stas

Если файл находится в голове, то кликом мышки по файлу может стать что угодно. Пыль на книжной полке. Опечатка на мониторе. Лак на женских ногтях.

Замысел рождается крошечным и безымянным. Не успев повзрослеть, уходит в полушария мозга. Тусует по извилинам, как в ночном клубе. Подчиняясь не только твоей воле, но и правилам внутричерепного движения. Там ведь и своё кино есть. Независимый кинематограф типа.

Голый замысел тусит, где хочет и берёт всё, что плохо лежит. Лишних внутричерепных тараканов, например, или там клип BadBoysBlue. Как вор, который забрался в хату за деньгами и серебром, а по жадности берёт шпротные консервы, хрустальные бокалы и охапку галстуков.

Чтоб замысел не превратился в чудовище и не натворил чего по молодости, надолго отпускать его нельзя. Если норовит смыться, его надо ловить. Слизать языком, заколоть маркером или стукнуть клавиатурой по башке. Пока не спрятался за плинтусом.

Проследить замысловатый маршрут файла трудно. Но – допустим. Ведь склонность незрелых файлов к посещению чужих папок и квартир подтверждается алкогольными и любыми иными химическими наблюдениями.

Нетрезвый, выросший до неприличных размеров файл часто выныривает из внутричерепного клуба с таким букетом галстуков, который мы не заказывали и о котором вначале даже не подозревали. Не подозревали о возможности такого букета.

Сидели мы как-то с Юрой В. Курнули там, вина попили. Рассказал я ему о замыслах и шпротных консервах, и он сказал:

– Ты знаешь, я и сам такое не раз замечал. Идеи в воздухе носятся.

– И не говори. Делать им нечего.

В общем, мы с Юрой решили, что от пустоты до замысла – один клик.

Клик – иди туда не знаю куда. 

А я тем временем бутерброды забацаю. Жую и жду.

И вот выруливает файлик, наконец-то. Весь в пыли, напевая дурацкие песни. Главное, что вернулся.

Ну-ка, посмотрим, что нам внутричерепной вор принёс.

О, парочка журналов «Иностранная литература» 1990 года.

Так кажется на первый вгляд. Но под «иностранкой» лежит кассета группы NineInchNails, которую я выбросил ещё в прошлом веке.

И ещё на воре почему-то пиджак дедушки довоенного фасона.

А в кармане – венгерский игрушечный вигвам, подарок тёты Розы.

А за пазухой – книга о городе Самарканд с бледными иллюстрациями.

И вдобавок нащупываю под пиджаком нежно пахнущую майку моей двоюродной сестры, в которой она выглядела очень sexy в конце восьмидесятых. Ярко вспоминается её кожа, линия тела и особенно ноги. Ноги, которые я долго считал самыми прекрасными в мире. Любимые ноги моей юности. И однажды, когда мне было пятнадцать, а ей шестнадцать…

Стоп. Только этого блин ещё не хватало.

живопис, скульптура, фото, об’єкти

В час коли мистецькі концепції та стратегії втомили багатьох, а реалії життя стали набагато гострішими і парадоксальнішими за палпфікшн, – відвідування виставок, концертів чи вистав видається необов’язковим і нецікавим. Але це для тих, хто відстає від нього і не вірить у силу мистецтва. Не тупу військову чи бандитську, а ту, що прогнозує, провокує, моделює ситуації і ментальність прийдешнього. Ростислав Котерлін, івано-фраківський художник, який давно не виставлявся в рідному місті з самостійним проектом (останній у 2009 році). Тому демонстрація творчості художника, котру останніми роками можна було бачити в Львові, Любліні, Києві, Варшаві, Москві чи Одесі, видається актуальною. Виставкаохоплюватиме декілька самостійних проектів, зроблених для Арт- центру Павла Гудімова Я Галерея – «M ∞ Psyche», «По ілюзії»,«InHonour», «Неістотні властивості»

З 30 квітня по 23 травня

Центр сучасного мистецтва, Івано-Франківськ

Арт-центр Павла Гудімова «Я Галерея», Київ

Фортечна галерея Бастіон, Івано-Франківськ

Музей мистецтв Прикарпаття, Івано-Франківськ

Відкриття проекту 30 квітня:

15.00  год. – відкрита зустріч із засновником Арт-центру «Я Галерея» Павлом Гудімовим, автором виставки Ростиславом Котерліним та директором ЦСМ Анатолієм Звіжинським, Музей мистецтв Прикарпаття, Івано-Франківськ, майдан Шептицького, 8

16.00  год. – відкриття виставки «M ∞ Psyche», Галерея «Арт на Мур», Бастіон, пров. Фортечний, 1

17.00  год. – відкриття експозиції живопису (колишнє приміщення галереї «Марґінеси»), вул. Пилипа Орлика, 4

7.

Оказалось, майки&футболки – что-то типа трикотажной линии мышления. Не успел задуматься, и они сами в голову лезут. Без примерки.

Что бы там не говорили, но майка с «вывеской» – не просто одежда. Это афоризм, это мессидж, это лозунг, это пароль, это провокация, это история, это игра слов, это извращённая цитата, это хаха, это хихи.

Слова на груди человека – хочет он того или нет – сообщают о нём некоторую инфу. Что хавает, чем дышит. Пусть на одёжке ни буквы, ни линии – это тоже позиция, тоже штрих-код, тоже некоторый запах изо рта.

Например, футболка Шрёдингера. На ней одновременно и есть «картинка», и нету.

Или, скажем, загадочный крокодил на груди – это бренд, аллигатор, журнал, рассказ Достоевского, крокодил имени Данди, игра в ассоциации или не имеет значения?

Если представить майки этой книги на телах друзей, прохожих или на нас самих, становится очевидным, что от теории до груди человека – рукой подать.

Никакой, конечно же, T–Shirt-истины нет. Даже в обычную майку с обычным AC§DC носители вкладывают свой смысл. Мальчик заявляет миру, что уже немаленький, разведённый холостяк намекает, что он весь-из-себя-молодёжный и вполне-ещё-огого, бывший рокер пытается убедить прохожих, что он не просто пьяница; бабник же пришёл-типа-на-концерт, но на самом деле тешит себя надеждой подцепить вооон ту явно нетрезвую девку в майке Korn. А кто-то просто не нашёл у себя в шкафу ничего другого.

Буквы на людях мельтешат повсюду, и не только в августе. Но, хотя и кажется, будто мы свободны в своём выборе, на самом деле трикотажное общество устроено так, что мы далеко не всегда носим то, что хотим. Мessage одежды часто навязан извне.

Но афоризмы, лозунги, провокации и даже хаха и хихи, изображённые на футболках, постоянно меняются. Это двадцать первый век, baby.

5

Знаете, что такое Плохой Моторный Палец? Нет, не имя индейца. Щас расскажу, короче.

Девяностые годы. Мне двадцать лет. Волосы не стригу, звёздным небом не интересуюсь, моральный закон не писан. Люблю grunge, вино, нескромных женщин и лёгкие игрушки. Те, что по пять баксов пакован, цены тогда такие были.

А что ещё любить в двадцать лет? Ну да, книги там, сигареты, болтовню по телефону, отбивные с жареной картошкой, само собой.

Но будни – не игрушки.

Сентябрьским утром я еду в ужасный ненавистный тупой холодный скучный дубовый  университет, где есть всё, чего не люблю. Одна радость – болтовня на переменах. О колбасной музыке, пьяных приключениях, кайфовых книгах. А о чём ещё говорят в двадцать лет?

О сексе говорили мало. До сих пор не врубаюсь, почему.

А отбивные были вообще табу.

Я еду в полном автобусе. Ни сесть, ни почитать.

Невыспавшийся и злой, без мыслей и без пощады. Сорок минут.

На конечной из этого же «Икаруса» выходит девушка. Иду за ней – под расстёгнутой курткой я, кажется, заметил кое-что. Догоняю, заглядываю – так и есть.

Девушка уловила мой взгляд и отвернулась. Мне насрать.

На этот раз я не о сиськах. А о майке Badmotorfinger. С большой буквы в одно слово, почти как юрийгагарин. Бэдмоторфингер – это альбом группы Soundgarden, из Сиэтла. Я уже полгода люблю его, по три раза в неделю. Даже клип видел, Jesus Christ Pose. Классная вещь. Чёрно-белый, правда, клип – вечно тогда неразбериха была с этими пал-сэкамами.  

А майку с обложкой Badmotorfinger вижу впервые. У нас таких не продают. Вообще фиг знает, где их продают.

И тут на тебе, в обычный беспощадный вторник футболка моей мечты, натянутая на женское студенческое тело, шагает в скучный дубовый университет.

Запоминаю лицо и иду на лекцию. Внешность у неё запоминающаяся. Большие непонятной расцветки глаза расставлены криво – будто два кусочка несвежего брокколи уронили в сметану. Нос от бровей начинается орлино, а приближаясь ко рту, расплющивается на верхней губе – как кончик носа Lois Armstrong-а. Губы похожи на две растоптанные мармеладные конфеты без обёрток. Волосы – сухая трава, покрашенная слипшейся кисточкой в чёрный цвет. Несмотря на проблемы с матушкой-nature, сиськи у неё есть, прости меня Jesus Christ.

Давно, кстати, подметил закономерность: природа – строгая, но справедливая бухгалтерша. Красивым сисек выделяет скупо, а страшным – щедро. Чтоб у немилосердных мужчин был выбор. Исключений, конечно, много, но статистика всё же приблизительно не врёт.

Ну, её сиськи не то чтоб меня сильно заинтересовали – я их заметил просто потому, что иначе не может быть никогда. И потому, что майку хорошенько рассмотрел. Да и практически ничего в её случае молочные железы не решали. И никакой гипервитаминоз бы ей не помог. Так как бетоно- и трубоподобная фигура, кожура лица и штаны бедной девушки сочетались в таком арт-комплексе, что её фото могло бы стать обложкой альбома. Первого альбома группы Unhappy Artists под названием «Kiss Me, Son of a Bitch». Хотя во всём перечисленном её вины нет. Ну, кроме штанов.

Дня через три я снова её увидел – в той же майке. И понял, что про себя называю её то Badmotorfinger, то Плохой Моторный Палец. Учитывая её внешность и некоторую связь между понятиями «пенис» и «средний палец», стало ясно, отчего у пальца, то бишь пениса плохая моторика в присутствии девушки.

Через неделю я решился подойти к ней. Сделал вид, типа хочу познакомиться. Она даже улыбнулась мне. Молодец, духом не падает. Улыбка – будто плакат Фредди Крюгера надорвался в районе рта. Неважно.

Короче я пококетничал, как умел и спросил, откуда майка.

– Привезли.

– Откуда?

– Не твоё дело.

– Тебе тоже нравится Soundgarden?

– Конечно.

Мне повезло – оказалось, она малословная, как Чарльз Бронсон. Возможно, чтоб не светить зубами лишний раз. Мне посчастливилось увидеть лишь три. Не знаю, может зубы были и настоящие. Но выглядели, как три красивых камушка, которые она нашла на берегу реки. И довольно ловко прикрепила их розовой жвачкой к десне. Handmade типа. На память о летних каникулах. Неважно.

– Продашь майку?

– Нет.

– Продай, сколько хочешь?

– Не продаю, мне она самой нравится.

Короче, я её уламывал раз пять. Подходил в универе, улыбался, спрашивал как дела и всё такое. Ни в какую.

Зато она стала здороваться при встрече. Друзья улыбались и спрашивали кто это. Я краснел и оправдывался. Будто меня застали за прослушиванием Bad Boys Blue.

В конце месяца, получив стипендию, я подошёл к ней и решил надавить на жадность. Блеснуть наличностью и усыпить бдительность.

Никакого результата.

Затем, подсчитав сколько морального ущерба нанесло мне общение с Плохим Моторным Пальцем, я понял, что майка уже моя. Без денег. И я забил на неё. Перестал здороваться. Двадцатилетние мальчики иногда беспощадны к девушкам. Особенно если внешность их не способствует спасению мира красотой и вожделением, прости меня Jesus Christ.

Так я и закончил университет без той майки. И Soundgarden уже не помню когда слушал последний раз. А девушку иногда вижу в городе. Она растолстела. Как ни странно, это смягчило острые углы её наружности. Оно и понятно – с годами обложки группы Unhappy Artists стали менее экстремальными и пугающими. Взрослеют и мудреют – как все группы. А я вижу, как она, уже давно без той майки, но в таких же штанах, сидит-курит где-то на лавочке, всегда одна, и думаю о том, отчего природа-бухгалтерша бывает к некоторым даже более жестокой, чем беспощадные двадцатилетние раздолбаи.

И ещё думаю, что Плохой Моторный Палец, скорее всего, знала – продай она майку, больше не подойду. Майка как поддерживающее нашу связь слабое звено.

Вот тебе и хеппи энд – оказалось, я романтик. А встроенного в организм романтика никакими колбасными музонами и несчастными artistами не вытравишь. Заводские установки – вещь упрямая.

6

Футболка для тинейджеров. Надел, крикнул «пока» и хлопнул дверью.

Боже, если б у меня такая была в восемнадцать лет…

Ничего бы, конечно, не изменилось. Но приятно. Звонишь маме и, максимально концентрируясь, чтоб не заржать, непослушным языком вешаешь ей подростковую лапшу. Типа остаёшься ночевать у друга. Типа страшно домой идти. Типа денег на такси нет. Романтикам и лузерам шляться по ночам вредно. Ночь – строгая и несправедливая бухгалтерша, пиздюлей может выписать тока так, без предоплаты и калькуляций.

А для возвращения домой такую: Mama, I`m Beck.

Приходишь в ней и напеваешь:

– I`m a loser baby, so why don`t you kill me.[1]

Хотя мама, конечно же, совсем не baby.

продовження…

Запрошуємо Вас на вернісаж проекту за участі автора, що відбудеться у четвер, 17 квітня, з 19.00 до 21.30, в арт-центрі Я Галерея на Гусенка, 17.

”Тимчасова виставка”, 13-16 лютого, 2014, гал. Коридор, м. Ужгород

ти розумієш,,,,,,  ЦЕ реальність…

! Endspiel !

30х40 см (2 шт) майоліка 2012 розділ БЕРЛІН (ДІБІСІ П’єр “Світло згасло в країні див”)

3

Тупая мужская романтичная ночнушка. Мимими.

Утром встал, умылся, позавтракал и ушёл на работу. А ночнушка твоя осталась на подушке, рядом с ней. Проснётся и прочтёт. Улыбнётся и зевнёт.

Потому что она, сука, фрилансер и спит до пол-одиннадцатого.

4

Кому сосуд, кому горшок, а кому ночная ваза.

Слово «майка» мне симпатичнее, чем «футболка». Слишком уж второе спортом отдаёт. Травмы, букмекеры, хулиганы. Реклама спонсоров на груди. Потому чаще пользуюсь словом «майка». Не то чтобы терпеть не могу футбол и рекламу. Но на то оно и предисловие, чтобы предупредить.  

продовження…

Із 10 по 24 квітня у галереї “Дзиґа” (Львів, Вірменська,35) буде представлено проект “Зріз” Володимира Стецьковича з інсталяцією “Джангисагач”.

Інсталяція створена за мотивами вірша Т. Шевченка “У Бога за дверима лежала сокира”

Відкриття 10 квітня, вівторок, о 17:00.

Вхід вільний.

відео про проект: https://www.youtube.com/watch?v=ISqu_Fsp_Yo

Проект “Зріз” – це порівняння людини і дерева. Проект, який виходить з форми, що диктує тему. Людина – дерево.

Джангисагач – казахська легенда про одиноке вціліле дерево, що символізує надію. Дерево, котре повинне дати життя новому, майбутньому, усьому тому, що було зруйновано. Легенда, яка є початком нового шляху.

На восьме літо у неділю,

Неначе ляля в льолі білій,

Святеє сонечко зійшло.

Пустиня циганом чорніла:

Де город був або село —

І головня уже не тліла ,

І попіл вітром рознесло,

Билини навіть не осталось;

Тільки одним одно хиталось

Зелене дерево в степу.

Червоніє по пустині

Червона глина та печина,

Бур’ян колючий та будяк,

Та інде тирса з осокою

В яру чорніє під горою,

Та дикий інколи кайзак

Тихенько виїде на гору

На тім захилім верблюді.

Непевне діється тоді:

Мов степ до бога заговорить,

Верблюд заплаче,

І кайзак

Понурить голову і гляне

На степ і на Кара-Бутак .

Сингич-агач кайзак вспом’яне,

Тихенько спуститься з гори

І згине в глиняній пустині…

Одним єдине при долині,

В степу край дороги,

Стоїть дерево високе,

Покинуте Богом.

Покинуте сокирою,

Огнем непалиме,

Шепочеться з долиною

О давній годині.

І кайзаки не минають

Дерева святого,

На долину заїжджають,

Дивуються з його,

І моляться, і жертвами

Дерево благають,

Щоб парості розпустило

У їх біднім краї.

Ми вирішили опублікувати кілька уривків з його книги , в часі . Приємного читання ….

БаndyShoлтес

 Общая теория футболки

1 

Все дурацкие футболки похожи между собой, а все хорошие – хороши по-своему. Всё смешалось в моей голове.

Проснувшись утром после беспокойного сна, я обнаружил, что лежу на кровати в позе какого-то страшного насекомого. Лёжа на спине, я видел свою заношенную майку-ночнушку, потный живот и готовое вот-вот окончательно сползти одеяло.

Снился мне худой старый рыбак в выцветшей майке. Будто уже восемьдесят четыре дня он не может поймать в Гольфстриме ни одной рыбы. Ещё снились лодка и старый парус. И что первые сорок дней в море с рыбаком ходил мальчик. Сорок дней во сне это долго. А восемьдесят четыре очень долго.

Я живу на вилле Боргезе. Кругом – ни соринки, все стулья на местах, футболки выглажены и сложены в шкаф. Мы здесь одни, и мы – мертвецы.

Они там. Черные в белых майках, встали раньше меня, справят половую нужду в коридоре и подотрут, пока я их не накрыл.

И я подумал: ну разве можно серьёзно относиться к футболке без картинок и букв?

2

Август. Идёт девушка в майке. С большими природными данными. Больше среднего.

На майке девушки написано: NATURE. Буквы тоже больше среднего.

Смотрю вслед. Что она имела в виду? Что имела в виду её майка? Думаю, мы этого никогда не узнаем. Загадка природы.

Ведь если ты культурно пиаришь матушку-nature, а окружающие этого не понимают – потому что за могучим бюстом не видят твоей большой души – это их проблемы.

В общем, чуваки, у нас проблемы.

У всех чуваков одни и те же проблемы.

Двадцать метров и снова девушка. Их немало и они в майках. Жарко же.

Эта девушка какая-то хилая, будто авитаминозная. Почти больная.

Солнце светит и растёт трава. Но тебе она не нужна.

Высокая плотность населения – снова сиськи, снова буквы. Но и то и другое уже поменьше, чем у предыдущей.

На ней майка «Total Beautiful Girl».

Очередная загадка природы.

Но вот интересно: здоровая грудь нуждается в таком же количестве витаминов, как маленькая? Или ей нужно больше всех этих A, B, C, D и фолиевой кислоты? Думаю, в богатой заморской стране учёные уже монографии пишут и порочные эксперименты на крысах проводят. О взаимосвязи витаминов и размера лифчика в условиях высокой плотности населения.

Нет, по одному лишь трикотажу делать выводы аморально. Прошу прощения у девушек с тяжёлым бюстом. Неблагородно встречать по майке, а провожать по сиськам. Ведь, как гласит небезызвестная в определённых кругах футболка – Big Tits Is Not A Crime.

продовження….

повний текст www.artmuseum.pl/cowidac

„Co widać. Polska sztuka dzisiaj” to pierwsza od ponad dekady tak obszerna prezentacja aktualnej sztuki polskiej, zbudowana wokół istotnych prac, postaw oraz tematów podejmowanych przez artystów wizualnych w ostatnich latach.

Kuratorzy wystawy – Sebastian Cichocki i Łukasz Ronduda – celowo sięgają po konserwatywny format salonu artystycznego, przesuwając punkt ciężkości z eksperymentów wystawienniczych na same dzieła sztuki. Jest to jednak dość osobliwy salon: krytyczny, emancypacyjny, psychodeliczny, nieraz brutalny i perwersyjny, gęsty, wieloznaczny.

Wystawa jest pomyślana jako przewodnik ułatwiający poruszanie się po terytorium aktualnych zjawisk artystycznych, stworzony z myślą o szerokim kręgu odbiorców zainteresowanych współczesną kulturą. Dotyczy konkretnego czasu i miejsca i pojawia się w specyficznym momencie: w kilka lat po ustabilizowaniu się pozycji polskiej sztuki na arenie międzynarodowej, a zarazem w czasie widocznego sprofesjonalizowania się (a także zradykalizowania) polskich instytucji sztuki. Obecna sytuacja wydaje się być spełnieniem marzeń poprzednich pokoleń artystów, dla których obecność w polu sztuki wiązała się często z walką o kształt instytucji i o pozycję artysty w społeczeństwie. Sytuacja ta nie rozwiązuje jednak wszystkich problemów; paradoksalnie, prowadzi do powstania nowych napięć na linii instytucja-artysta i artysta-publiczność.

Wystawa koncentruje się na tym, jak artyści definiują swoją rolę społeczną, jak określają swoje powinności wobec widza oraz negocjują relacje z instytucjami. „Co widać. Polska sztuka dzisiaj” to przegląd sposobów widzenia i postrzegania, pożądania, bycia razem i bycia samemu, rozumienia rzeczywistości, relacji do przeszłości i przyszłości. Wystawa dotyczy zarówno przestrzeni prywatnej artystów, budowania relacji z obiektami codziennego użytku czy architekturą, jak i – wciąż niepoddanego – terytorium zmiany społecznej, prób modyfikacji świata za pomocą narzędzi sztuki.

Wystawa „Co widać. Polska sztuka dzisiaj” pokazuje to, co aktualne na polskiej scenie artystycznej, grupując prace i zjawiska artystyczne w szereg narracji. Jednym z wyraźnie rysujących się wątków jest wyczerpanie strategii awangardowych oraz poszukiwanie inspiracji w obszarach, które mogłyby uchodzić wcześniej za „skompromitowane”, na przykład w sztuce nieprofesjonalnej, w rzemiośle, w akademizmie. Nowych sprzymierzeńców zyskuje sztuka „mieszczańska”, współczesna plastyka czy też sztuka tworzona poza miastem (nowoczesny folklor), powstająca wbrew głoszonym niedawno opiniom, że sztuka współczesna to zjawisko wyłącznie miejskie.

Podczas wystawy pawilon Emilia spoglądać będzie na miasto poprzez wielkie, szeroko otwarte oczy, ulegając specyficznej antropomorfizacji (malarstwo na szkle Pauliny Ołowskiej wzorowane na plakacie Jerzego Koleckiego). Wystawa koncentruje się nie tylko na tym, co widać, ale i jak widać oraz co poprzez sztukę staje się widzialne….

Sebastian Cichocki & Łukasz Ronduda

  обценарт

(АНТИВІЙНА ТА АНТИВЕСНА) : ми будемо говорити про хворобу.  про нашу дивну хворобу яку приймаємо фахово занурюючись і яка лишень прогресує в об’ємі росту знання щодо неї . саме визначення цієї біди провисає в часі – й час є владним каталізатором збурювання пристрастей довкола метафізичності здавалося б вже встояних й пропханих соціально-культорологічними доктринами постулатів соціальних травм та метод їх впровадження та адаптацій  змовницькими клізмами. Мрія для провокативних колапсотворювачів любителів коміксів та африканських сафарі в європейських High Park-ах .

« Усі психічні струмені у свідомості можуть бути поясненні практично , але творчі первні , що кореняться у безмежності підсвідомого , назавжди закриті для людського пізнання» , саме так чітко висловився Юнг (Психологія та поезія.пер Іван Герасим).  Виходить розпочати здалеку , тому розглядаючи процеси артполігону невідємністю зрізу явного подразнення ,  не насмілюємось твердити про відсутність перенавантаження суб’єктів нервових процесів  їх загострення та наростання артистичного неврозного кризу. Психологічна травма пострадикальних дій та марень, збурювання уяв з нестримною тенденцією втрати стійкого я – де  травмуючий подражнювач суб’єктивізує різну наслідковість – від стоїчності до суїцидальних помисло-дій… але що ж тоді чинити  з вільним “значеням” … що в мішках дзвєньк  алярмови… Ці візуальні картинки мають явну лінійну сутність ? а психологія формує підгрунття зяві викінченості коли провадимось від «зумисне» створеного прояву до самого ж першоджерела рефлексії, – та пробуємо визначити “значиме” в різності “значимого” ,- “надзначиме” з огляду на володіння інструментом ” психологічного захисту” так би мовити “вродженно” – коли б витискання та сублімація претензійно освідомлювали б “несвідоме” . Велика непевність є в цих словах – культурологічно наша хвороба розвивалась в дивний спосіб , тільки нам відомий і відомим тільки нам шляхом узагальнення текстів що піддаються дивній деконструкції знахідці пост . Але коли вже історично…ідеться про витіснення , яке не вдалося –то вже витискаємо вторячи йому знак письма зображення розрізняючи наратив як осмислене і рефлекторне , живе і мертве і дамо вже спокій формалізації цим знакам , окрім того в більшості вони є підміною й сутність виводиться в похідних маніфестах або є метафорою – продуктом метафізичних вправ певної ( нашої ) постмодерної історико-культури . Отже психози , страхи , шизофренія – легкі інтелектуальні вправи і як вердикт несвідомого невдалого витіснення в перебігу артаналізу й відповідне творення захисного підгрунття гарантії розчинення в темі , її порозуміння , самозахистом збурюються обцентні «моделі письма  брудні з натури» , упосліджуючи  арткомпонент умовно ображаючи каталізатор здвигу соцкриз . Війна як явище людського психобуття (продукт цього кризу) , як стан перебування і є одним з цих причинних передумов , що ніколи не мав однозначної реальної сторони “естетики” з етичними складовими в об’ємі часу – крик що завис , кров та жах , «тельбухи на гіллі дерев» , неймовірна біль , що екранується глибинами свідомості у непристойність глянцевих парадових реляцій та постміфотворення аж до повстання неправди довершеного візуального чи вербального твору виклику . Страхіття наративу , порушення табу соціально-людського ( хто є доктрино-творцем та юстицією ?), фізіологічно-тілесного і сморід як естетичний чинник. Ми смакуємо мертву плоть тому , що ми живі – чи ми ридаємо й щиро співпереживаємо народжуючись як регулятори , описувачі обсцентності людського буття . Сцени Гої , (Барбюса чи Ремарка) інших артистів впроваджуючись в візуальність естетики смерті балансуючи й заграваючи ( ?) при цьому з ананістично-сифилісною спільнотою ( певний прояв гуманізму ) . Проте  сепаруючи творця  від самого оповідання – даємо поживу і цікавість до них зі сторони  психології та аналізу естетики , що не є тотожні.

текст олекса фурдіяк 

фото юрій бакай

– Odkryłem, że robienie czegoś wspólnie, choćby jednej pracy, daje niesamowite efekty przejawiające się nie tylko w samym dziele, ale i w przepływie emocji, wrażeń i myśli towarzyszących temu procesowi – mówił Paweł Althamer w czasie otwarcia swej nowojorskiej wystawy. 

W sieci można znaleźć również pozytywne recenzje „Neighbours”. Ariella Budick z „Financial Times” podkreśla, że choć sam Althamer widzi siebie jako szamana, to tak naprawdę jest utalentowanym i sumiennym profesjonalistą. Długi artykuł o wystawie na Manhattanie  i twórczości autora pokazywanych tam prac napisał w „New York Times” Holland Cotter. Krytyk stwierdził, że już prawie uwierzyłby artyście, że sztuka ma szerokie ramiona, w których zmieści wszystkich odrzuconych, gdyby nie to, że przed wejściem do New Museum zobaczył dwie sąsiadujące ze sobą kolejki – ubranych elegancko gości galerii i ustawiających się po zupę bezdomnych z położonej obok Bowery Mission.

To jednak, że te kolejki kiedyś się połączą, było tylko kwestią czasu. Bezdomni zaczęli odwiedzać ekspozycję.

Edyta Borkowska 22-03-2014

 

Молодий івано-франківський дизайнер виносить на суд глядача вправляння з базовими графічними формами – крапкою, лінією, кольоровою плямою. Мінімалізм та декоративність, знаковість та абстрагованість від побуту, простота та невимушеність жесту – здавалося б кому зараз до цього? Мистецтво поза реаліями. Проходьте переконатися.

Анатолий Зфижинский

без слів

12.03 – 08.04.14

арт-центр Я Галерея у Києві, на Хорива, 49Б

…На відміну від попередніх проектів, переповнених «енергією непорозуміння» невпинних діалогів, з якої, на думку Сагайдаковського, складається справжнє життя та виходить мистецтво, «Прогулянка лісовими стежками» трохи притримує палкість тих дискусій. Задля того, аби свій час мала не така вже й беззмістовна одностороння комунікація, що дозволяє чути Буття. Чути на зосередженій і ненав’язливій прогулянці. Чути оком.

Борис Філоненко

Передчуття української революції

“Follow me” – робота, яка виставлялася у вересні-жовтні 2013 на виставці “Неістотні властивості” в Я Галереї у Києві. На виставці вона виглядала незрозумілою і, крім одного французького дипломата, мало хто звернув на неї увагу.

Почав працювати над нею рівно 2 роки тому. 18.02.2012 15:53 зробив підготовче фото – тоталітарну фігуру, склеєну з газет, із черевиками, поруч чорна діра і усе це на білому чистому снігу. Це виглядає, як містика, але у 2012 році саме 18 лютого був ідеальним днем для цього фото – єдиним за усю зиму. Абсолютно тихий, безвітряний, сонце ледь пробивається крізь світлі хмарки, свіжий чистий сніг… Газети підбирав з цитатами кримінальної хроніки: “этих дяденек, которые на нас напали надо в клетку посадить в зоопарке”, або ж “мы вас убивать будем”. Довго не хотілося роботу закінчувати, але у червні 2013 – зробив друк на полотні і дописав олією. Відверто кажучи, до 22 січня 2014 року сам не міг її однозначно пояснити. Тепер зрозуміло.

Чому “ВСЕ ТАМ”? Ті, хто хочуть насадити нам тоталітаризм, послуговуються риторикою і міфологією однієї сусідньої тоталітарної секти. Мовляв – уся влада у них від “найголовнішого”, типу “ТАМ” самий Главний все порішав … Але кого ТАМ можна залякати, тим більше підкупити?

Фінал очевидний. Тоталітаризм не пройде. ДоБаті вже дійшло. Товарищь із Крємля скоро також зрозуміє. Йому є за ким слідувати.

фото устим федько

05.03 – 10.04.14
арт-центр Я Галерея у Дніпропетровську . Гусенка, 17.

Я тиняюся як носоріг, сяк-так.

Фрідріх Ніцше

Кожний бестіарій має починатися з людини. Затим, у найперших спробах дати дефініцію тому, ким вона є, мабуть, найбільш близько до відповіді підійшов Аристотель, який казав не про еволюційні різновиди тих чи інших Homo, а про Zoon – тварину, а в його інтерпретації – «тварину політичну». Аби відшукати приклади, не обов’язково згадувати міфічних кентаврів чи песиголовців: нещодавно в 2013 році британський конкурс «World’s Ugliest Animal» («Найпотворніша тварина Світу») вдалося виграти так званій Рибі-краплі (Psychrolutes marcidus), обличчя якої має непідробну схожість із вкрай сумною людиною.

Подібні архаїчні рівняння (типу «сум = потворність» або «краса = доброчинність»), звісно, давно поборені як в естетиці, так і в етиці. Боргхес зайвий раз нагадує про те, що зовнішність не несе на собі печатки характеру, навіть якщо це вигляд напівлюдини-напівбика. Босх ламає диспропорцію естетичних категорій «прекрасного» та «жахливого», які сьогодні вже мають рівні права. Але поза цими дуалізмами та метаморфозами постає питання: кому насправді належать всі ці категорії, настрої та проекції? Хто такий звір? Хто є звіром?

Відповідь Микити Кравцова зосереджена на трьох моментах. По-перше, «Бестіарії» – це проект, який зіштовхує людське єство із тваринним на відсутній відстані проникнення, не розводячи дві природи. «Бестіарії» – породження людей, і вони про людей. У той час, коли Esquire рекламує одяг, напинаючи його на ссавців, – на портреті «щасливої сім’ї» голуб позує у парадному костюмі. По-друге, Кравцов відсилає до Середньовіччя – доби, яка саме народила бестіарій як жанр; доби, у якій, як пише Умберто Еко в «Імені Рози», немає ніякого сенсу гуляти по непроглядному лісу без переконання в тому, що там можна зустріти однорога. І, по-третє, виходячи з зазначених моментів, вибудовується паралелізм середньовічного і сучасного. Це відбувається не тільки на сюжетному рівні (знятому зі сторінок зоологічної збірки), а й у полі репрезентації: комікс перегукується із давніми ілюстраціями на полях книг про міфічних тварин, літературним наповненням яких стає чотиричастинний текст Кравцова – наративний каркас експозиції. Сполучним елементом двох епох виступають оголені тіла й заховані фалічні символи (летючий змій, корабель, іграшкові солдатики Другої світової у супроводі кавалерії), знімаючи бар’єр історичного відчудження глядача. Розкуте і водночас закріпачене тіло дівчини-«Гулівера» виявляється драматичним центром, навколо якого зосереджуються мотиви невинності й незахищеності, безпорадності «перед навколишнім нереальним міфічним світом», якою б не була загроза – чи то мобілізованою армією іграшок, чи то генетичною схожістю, чи навіть простою веселкою.

Так само, як у часи Блаженного Августина, котрий вважав обов’язковим мати знання про світ і життя дивних тварин, бо без цього ми нічого не дізнаємось про задум Божий, –­ так і зараз бестії-люди потребують різнобічного вивчення. І колекція звірів, візуалізована проектом «Бестіарії» у суміші полотен, фотоколажів, плакатного живопису та цифрового «коміксового» друку на кшталт Роя Ліхтенштайна, стає зразком авторської антропології сьогодення, остаточно невизначеної та метушливої, якою і має бути світ.

Борис Філоненко

DZIEŁO BOŻE!

21 лютого (пт.) о 18.00 мистецька галерея Гері Боумена запрошує гостей на відкриття виставки” БОЖΑ CПРΑΒΑ”  СТАНІСЛАВИ ЗАХАРКО-ЛАГОВСКОЇ.

Я зачарована візуально-пластичною мовою вулиці, знаку, плакату, наклеєними на стінах листівками і написами. Це послання, які хтось переказує іншим в надії, що вони будуть прочитані, а їхній зміст зрозумілий у властивий спосіб, задуманий тим, хто подає повідомлення.

Проте вулиця і її мова є творінням, що зазнає постійних змін: знаки, реклами і таблиці зникають, залишаючи по собі порожні сліди, які швидко огортає забуття. Плакати заклеюють і знищують, листівки зривають, до написів докладають чужі слова і плями фарби.

Випадок і деструкція часто творять на їх основі нові послання, з обірваних слів, фрагментів обличчя, таємничих знаків – багатозначні, часом кумедні коментарі. З деградованої матерії, бляклих кольорів, структур розпаду повстають образи, що випромінюють красу і гармонію твору мистецтва. З фрагментів текстів і випадкових контекстів – нові гасла.

Виокремлення з вуличного оточення через фотографування, препарування через відповідне кадрування творять нову якість спілкування – поєднані і протиставлені в єдиному просторі фрагменти набувають новий авторський коментар.

Висилаю їх до інших, з надією, що будуть прочитані і їхній зміст буде зрозумілий у спосіб, задуманий відправником …

28 березня 2011 р., у Львові, на розі вулиць Менделєєва та Івана Франка я помітила біло-червону листівку. Не зрозуміла змісту і до цього часу не зустріла нікого, хто міг би його пояснити.  Однак мене заінтригували лише два слова – збільшені, гостро акцентовані білим на червоному тлі – БОЖΑ CПРΑΒΑ! Поруч побачила наступну листівку, трохи далі ще одну. І пішла за ними ...

У перший день вели мене вздовж вулиці Івана Франка та по прилеглих вулицях. На другий день дісталися – а я за ними – до вулиць довкола Ринку і площі перед Ратушею. А потім  я виїхала з міста…

Кадрувала фотографії так, щоб на кожній була кінцівка листівки і ті два слова: БОЖΑ CПРΑΒΑ !

Цикл БОЖΑ CПРΑΒΑ! має трьох авторів: випадок, людини, яка приклеїла листівки, і я. Він включає 63 фотографії, поєднані присутністю фрагменту біло-червоного наклейки з двома словам, а також їх пластичною формою та змістом.

Бо з української БОЖΑ CПРΑΒΑ! перекладаємо якDZIEŁO BOŻE!

Латинкою – OPUS DEI!   

Станіслава Захарко

мистецтвознавець, мистецький критик, художник, фотограф,
директор BWA (Бюро художніх виставок) в місті Кельце

Народилася 24 листопада 1958 р. в Перемишлі.
В 1977-1985 рр. навчалася в за спеціальністю “історія мистецтва”

в Ягеллонському університеті, в Кракові.

В 2003-2004 рр. отримала післядипломну освіту за спеціальністю “управління культурою” в Інституті суспільних справ Ягеллонського університету.

Мати трьох синів: Михайла (1980 р.н.) , Рафала (1983 р.н.) та Анжея (1986 р.н.) Лаговських.

З 1985 р. працює в BWA в Кельце – з 1996 року на посаді керівника галереї, а з 2012 – директора. У 2003-2009 рр. викладала предмет “маркетинг мистецтва” в Інституті красних мистецтв Університету Яна Кохановського.

Займається критикою мистецтва, автор багатьох вступних статей до каталогів виставок сучасного мистецтва та рецензій, куратор чисельних персональних і групових виставках, мистецьких програми, теоретичного підґрунтя і проектів графічних каталогів. Як критик співпрацює з культурним щомісячником „Teraz”(Кельце) та всепольським мистецьким журналом „Format” (Вроцлав).

Створює просторові форми в техніці лозоплетіння, реалізовані на пленерах в Польщі та Україні, малює, займається художньою фотографією, бере участь в художніх пленерах та виставках – 10 персональних виставок (у тому числі 2 пастелі) і 71 групова.
Нагороди в конкурсах (фотографія): „Przedwiośnie (Kielce,  2005, 2006, 2008, 2010 – Grand Prix, 2011) „Świętokrzyskie w obiektywie” (2005)., III Międzynarodowy Salon „Martwa natura w fotografii” (Częstochowa, 2007), I Festiwal Kultury Małych Miast (Skalbmierz, 2009), Ogólnopolski Konkurs Fotograficzny „Portret”(Koło, 2012). Nagrody Prezydenta Miasta Kielce za działalność artystyczną (2006, 2011).

Є членом: Оgólnopolskiego Stowarzyszenia Twórców „WIKLINA”, Związku Polskich Artystów Fotografików, Stowarzyszenia Historyków Sztuki i Polskiego Związku Działkowców.

дякуємо авторам фото

ПИТАННЯ – ВІДПОВІДІ

Анатолій Звіжинський – Олег Сидор-Гібелінда

Участь України в мистецьких перегонах у Венеції до цих часів це

–         виступи явного аутсайдера

–         несправедливе ставлення суддів

–         неадекватність укр. проектів зі світовими тенденціями

–         вторинність укр. суч. мистецтва?

З’ява ПінчукАртцентру (ПАЦ) змінило ставлення до суч. мистецтва в Києві? Чи повториться історія ЦСМ Сороса?

Чи проект ПАЦ переслідує тільки іміджеві цілі пана Пінчука? Чи можливе сприяння покращеному розумінню суч. мистецтва в Україні?

Чи достатньо масштабної приватної ініціативи для легалізації суч. мистецтва в суспільстві чи потрібні відповідні кроки на державному рівні?

Рівень укр. митців, що придбані для колекції ПАЦ адекватний їхнім колегам з-за кордону?

Чи не нагадує тобі спосіб формування колекції ПАЦ історію столітньої давності про формування колекції Ханенків через агентів у Европі? Відповідно повна сумбурність і вторинність…

Чи можливо чітко простежуються власні естетичні смаки колекціонера?

Чи мова йде про его?

Суч. укр. мистецтво у своїх проявах передбачає тільки інтелектуальну напруженість чи воно може бути доступним, прямолінійним, актуальним і некомерційним?

Чому відсутні такі дієві форми як графіті, самвидав. Чи все має бути ситим і дорогим і спрямованим тільки до грошовитих а не мислячих?

Доповідаю.
Не бачу в “аутсайдерстві” нічого ганебного. Ніцше та Пікассо теж були аутсайдери. Ними переставши бути, перетворилися на пупси…
(При усій до них повазі).
Не можу кинути каменя і в якісні українські проекти на Бієнале 2003-2005 р. Якщо за них не присудили комусь медалі, це не привід для терзань.
А що, Томас Шютте – володар арт-дум, раз він отримав нещодавно одного з “левів”?
(Бачивши його експозицію, запевню: ні).
І так було завжди. Позирнемо на бієнальських учасників – хоча б 1924 р.:
Вільям Аба-Новак, Кліфорд Адамс, Анжело Алесандрі, Петер Альма…
(А 4 роки тому ж був – на цю ж літеру – Архипенко!).
Парад маргіналів, чи не так?
Як на мене, ви надто багато уваги приділяєте інституціям, а не творам,кураторам, а не митцям. І збирачам… а не критикам.
До речі, пропоную вам ще одну абревіатуру за словами Сучасне Українське мистецтво, далі – СУМ.
Утім, ПАЦ я не збираюся недооцінювати: для мене він – “вікно в Европу”… щодо СУМу в ПАЦі… я цього сказати не можу.
(Ці учорашні бунтарі, над якими окропом пісяє “Женский журнал”… ці бунтарі сьогоднішні. не варті навіть шпальти в такому журналі).
Але – де ми сьогодні ще побачили б Кунца і Хірста?
Не розумію і вашого розчулення графіті та самвидавом.
Перше – пісні забави тупуватого молодняку, якому слабо сернути на фасаді крутеликового палацу.
(Не те, що на Заході, там нічого не бояться).
Інше – притулок для нікчем.
Тож проблеми з тим не бачу.
(Ну, незлий я вибрав хід: замість відповідей на питання – критикувати самі ці питання).
Згоден щодо мистецтва “доступного, прямолінійного, актуального та некомерційного”.
Одне “але”: де його взяти?
СУМ наш(е) – дійсно сумний (сумне).
І, здається, дійсно вторинне.
Тільки й це не трагедія.
Є ні з чим не порівнянний кайф: сцяти проти вітру; плювати в криницю; пиляти гілку, на якій сидиш.
Перед СУМом – широке й холодне поле потенції. Безмір майбуття, у якому СУМ може зблиснути, мов комета Когоутека.
(Яку врешті-решт ніхто непомітив).
ЦСМ-С таки повторюється… на іншому витку діалектичної (внутрішньоматкової?) спіралі.
Трохи важче при вході, дещо химерніший клозет…
(В ЦСМ-С завжди чомусь зачинений).
А так – ті ж чічкани.
(Усе таки – вони є достеменними представниками СУМу, а не марчуки).
І не треба боятися вторинності…
Соромно: втрапляти в струмінь, на кожному кроці цитуючи під-Жижека.
Шляхетно: див. один з попередніх абзаців: “є ні з чим не порівнянний″…
Всі на Форум! І ти, Брут, продався кураторам!…

Submitted by Каміла Попиченко

Анатолий Зфижинский

Сон , страх, думки, інтуїція , пам’ять.
Інтим – вигнанець в закутках реальності .
Інтим – порожнина в системі, есенція особистого.
Інтим– таємниця , що безперервно трансформується .
Творчість – одна з форм Інтиму.
Дефіцит інтиму породжує тиранію.
Всі диктатури світу давно оголосили війну Інтиму.

Intim.
Sleep, fear, thoughts, intuition, memory.
Intim – hiden in a corner of reality.
Intim – a cavity in a system of personal essence.
Intim -mystery that is continuously transformed.
Creativity – a form of Intim.
Deficiency of Intim generates tyranny.
All dictatorships of the world long ago declared war on Intim.

Submitted by Сергій Савченко /Serhiy Savchenko

музей ідей ( львів , вул. валова )    3 – 25 січня 2014 року

Submitted by ярослав футимський

арт-центр Я Галерея у Києві, на Хорива, 49Б

Створювати нові форми на тлі протиріччя побудови та руйнації – один із головних лейтмотивів творчості Ігоря Яновича, окреслений ним самим. Разом з тим, у своїй новій серії Течія будь-яке авторське втручання у природний лад самого матеріалу зведене до мінімуму. Художник якомога менше «притримує» плинність, продиктовану самим єством світу, закріплену на полотнах, де найбільш дієвими силами стають тяжіння та опір. Проект потребує від глядача не тільки відмови від припасених інтерпретативних сіток, а й усвідомлення того, що сам художник, створюючи ці полотна, був своєрідним глядачем, що зараз ділиться побаченим.

Все течет, все меняется.

Гераклит

Искусство сотворено из искусства. Если мы не пропускаем нашу реальность сквозь его призму, искусство превращается в средство массовой информации.

Понимание нераздельного единства жизни и смерти, перетекание одного в другое –

заложено в самой жизни. Благодаря этой мудрости мир представляется не как интеллектуальная схема, а как живой организм, гармоничный и в то же время противоречивый и драматичный. Все течет, все меняется! Течение времени не подвластно человеку. Остановить, затормозить этот процесс – невозможно! Материя не вечна. Трансформация ее (переход из одного энергетического состояния в другое) – неизбежна! Мы только можем попытаться понять, осознать это. Мы видим, как ржавеет металл под воздействием времени, заложенном в нем, переходя в другое состояние, приобретая другую форму, цвет, фактуру, структуру. Эта форма живет и видоизменяется. Мы наблюдаем, как изменяется форма камня под воздействием времени и воды, как меняется дерево, цветок и все живое. «Природа представляет собой манифестацию времени и пространства в непрерывном изменении…» – говорил Лючия Фонтана. И человек, как живая материя, тоже вовлечен в этот круговорот. Жизнь проходит очень быстро, и все от нас убегает. Каждое мгновение становится ценным. Видеть ценность в каждом убегающем мгновении – очевидно, это и есть тот высший смысл, который мы все так ищем.

Фиксация состояний материй, которые изменяются. Здесь мне хотелось свести к минимуму роль художника, манипулирующего материалом, давлеющим над ним, позволив ему (материалу) максимально проявить себя, подчеркнув тем самым идею проекта – течение, текучесть, заложенные в бытие и в природе.

Ігор Янович

Raymond Morales

З 14 вересня по 6 жовтня 2012 близько 36 робіт Моралес були виставлені в галереї Gagarine в Порт-де-Бук.

фото устим федько

CRAZY  & ПАРФЬОН

«ОБРАЗИ»

(графіка)

Цією виставкою ЦСМ розпочинає знайомство з творчості художників аутсайдерів. Людей, переважно без спеціальної освіти, без зайвих амбіцій чи спеціальної уваги до особистості. Тих кому малювати, писати, грати просто в кайф. І не більше. Роман Шаблєвський (CRAZY) знаний в минулому музичний експериментатор, засновник формацій «Стратегічні сперматозоїди» та «ФранШиза», учасник понад півсотні виставок, історик за освітою. Малює з дитинства. Наразі використовує для втілення задумів усякі підручні матеріали та засоби – від олівця і картону до олії на полотні. Сюжети навіяні навколишньою дійсністю та невпинними фантазіями. Олег Парфьонов (Парфьон) також свого часу багато відав музиці (навчався в Ленінградській консерваторії), грав у групі Альони Апіної. У Франківську з’явився в 90-х і одразу ж затусувався в середовище АМП «Захід» котрим опікувався невтомний музичний продюсер Алік «Мох» Гнатів. Малює останніх років десять. Використовує за основу все придатне для цього – картон, папір, фанеру, дошку. Використовує олівці, крейду, фломастери, темперу, акрил, олію – все що попадає під руки. Сюжетами слугують нескінчені лики ангелів, або демонів з котрими доводиться жити. Зробив п’ять чи шість персоналок, але частіше за все його роботи можна спостерігати під час його малювання в публічних місцях міста. І один і другий з радістю роздаровують свої артефакти, тому роблення виставки перетворюється у довгий процес збирання їх в одне місце. З черговою нагодою маємо змогу ознайомитися. Приходьте!  

– Наскільки коректно розмовляти про сучасне мистецтво тепер, ще перебуваючи вньому, не відійшовши на певну дистанцію?
– Коректно. Але розпочати треба, мабуть, з термінології. Беремо купу мистецької літератури і безліч разів натикаємося на заяложене слово «мистецтво» з його «інтуїтивно зрозумілим» сенсом. Але ніхто ніколи не намагається цей сенс розтлумачити, зрозуміти, як значення цього слова, його термінологічна функція змінювалися відповідно до історичного часу чи до особливостей регіону, країни. Більшість просто обходить це питання, обминає його, так ніби воно не має жодного значення. Ніби все й так, саме собою зрозуміло. Тоді, що таке «коректно»? […] Треба знайти якийсь усереднений сенс у тому, що саме ми називаємо мистецтвом, коли промовляємо «мистецтво Китаю» чи «сучасне мистецтво». Чи, наприклад, що вважати мистецтвом, дотримуючись точки зору будь-кого з мистецтвознавців чи першого ліпшого художника, коли він вживає цей термін як абсолютно персоналізоване розуміння штуки. А це величезна кількість суб’єктів…
– Але ж виникає певне спільне означення в уяві співбесідників при звучанні слова «бароко», наприклад…
– Так, але що за образ виникає в уяві одного чи іншого? Наскільки ми можемо довіряти об’єктивності цього терміну, коли вживаємо його в тексті? Я не кажу, що ми раз і
назавжди можемо дати чітке визначення. Йдеться про те, що ми втратили цікавість до цього. Вирішили собі, що авангард зруйнував абсолютно всі кордони, всі межі, а постмодернізм навіть не намагався їх відновлювати, радше навпаки… Хіба що Деріда, мені здається, ковзаючи між усіма цими «плинними» термінологічними згустками, – залишався достатньо строгим. Його манера деконструювання потребує бездоганного розуміння того, в чому полягає самаконструкція. Бо якщо ти її собі не уявляєш, як ти її деконструюватимеш? Це ж наступний крок. Невипадково він говорив про університетську освіту як про необхідну підставу критичного дискурсу. А це,насамперед, – спроба дати означення. […] А зараз все це більше схоже на розпиздяйство.
– Ти говориш про те, що відбувається у нас в країні?
– Ні, не тільки в нас.
– Але ми не можемо адекватно оцінювати стан речей там, не володіючи мовами.
– Хочеш сказати, що до нас не доходить література?
– В більшості – так.
– Якщо вже говорити про літературу, то найбільше бракує теорії: я б не хапався за монографії про творчість якогось майстра чи напрям, а відразу брався би за літературу теоретичну, ту, яка закладає ґрунтовні засади, такого рівня, скажімо, як Бродель в історії економіки. І такого перекладено чимало, щоправда російською. Але я, взагалі-то, про інше. Я говорив саме про вживання термінів, а це стосується нас самих, а не книжок. Коли я приймаю розуміння, що склалося в мене якимось там невідомим чином, і на автоматі кажу собі: «О, мистецтво!», – то це неусвідомле нерозуміння, інтелектуальна мастурбація. Я можу навіть посперечатися з кимсь про красу тієї чи іншої речі. Хтось, припустімо, скаже, що це фігня, а я скажу: «Ні, класно».
Ми не здатні сьогодні прибрати цей синхронічний фактор. А діахронічний (тобто історичні версії вживання терміну)
– тим більше. І зараз я говорю не так про вживання терміну, як про те, що ми під ним розуміємо. Реальний зміст. Термін терміном, але кожен собі щось розуміє при його
використанні. Переважно це індивідуальний чуттєвий досвід. А ми вже, пересмикуючи, безсвідомо, вписуємо в той контекст своє. Коли ми читаємо, наприклад, вінкель-манівські тексти, ми можемо вписувати туди свої сенси. Як нам це зрозуміти? Я не знаю, яким треба стати «навороченим», скільки текстів ХVIII ст. необхідно перечитати, щоб по-справжньому зрозуміти Вінкельмана. Тобто нас мусило би цікавити, що ним рухало, коли він писав свої тексти, що його цікавило, чим він переймався? Для чого взагалі з’явився мистецтвознавчий дискурс як спеціальна наука?
– Це неможливо.
– Не варто робити швидкі висновки, особливо про неможливість щось дослідити. Бо швидкі висновки – ознака безсвідомості. Варто просто досліджувати й досліджувати.
Невтомно. І єдині, кому можна зараз дозволити теревенити щось про «арт» без особливих підстав, це тим, хто сам займається contemporary. Та й то, лише до певної міри – якраз їм і потрібно бути десятикратно обережними. Бо ті, хто блудить в історії, можуть собі дозволити помилятися: просто ляпнешся писком об такий собі «фактаж» і все відразу зрозумієш про свої претензії на передчасні висновки. А вся ця теперішня «штука» ґрунту під собою не має. Вона ще вся така летюча… Тут поки нема об що роз’юшити собі носа.
– Але ж виникають емоції?
– Емоції – так, але ми говоримо про те, де з’являється розуміння, навіть не просто раціональні підстави. Я навмисне розпочав розмову з термінології. Коли складаєть-
ся справжнє розуміння, ми передбачаємо, що емоційний план і особисті фізіологічні переживання, моя рецепторика, котра теж мусить бути відповідно розвинутою, вже остаточно зужиті і їх стало замало… Я, зрештою, не вірю, що в художника і в людини з вулиці однаково просунуті центри візуальні, слухові, тактильні. Мені здається, що в людей,  які постійно напружують рецептори, точніше, може, не самі рецептори… бо, що таке рецептор? поверхня, котру проштрикнули, і далі якимось каналом інформація доходить до мозку, котрий її приймає?.. Ну, це маразм – так вважати
сьогодні. Отже будемо казати, як запропонував Гібсон1, – «система сприйняття». В художників вона, однозначно, набагато розвиненіша. Вони постійно цим займаються, і вони бачать і чують дійсно більше. І краще. Вони гостріше сприймають, якісніше сприймають. Зрештою, вони сприймають з більшою цікавістю. Тобто вони зацікавлені в тому, про що говорять, значно більше, ніж реципієнти, які приходять це сприймати. І цей розрив зберігатиметься завжди. Я так гадаю. Передбачається, що художник – це така специфічна істота (не просто людина чи персонаж, чи тим паче соціальний діяч), яка має достатньо розвинену увагу і певний рівень зацікавлення тим, чим займається, не називаючи це жодним словом. До того ж те, чим він займається, неусвідомлено, без термінологічних визначень, виділяє… Ми не будемо говорити про тих дебілів, які дивляться на художника зі своєї дзвіниці матеріальних потреб – тіла й емоцій.
І на мистецтво дивляться таким же чином. Ясно, що вони там небагато побачать. Я не скажу, що нічого, але небагато. Хоча, підозрюю, що навіть в таких примітивних потребах
крізь людину прозирає щось глибинне, щось класне, щось невідоме. Але його там дуже мало. Воно страшенно нестійке. І така, пересічна, людина це легко продасть. Трошки
притисни – і вона за їжу продасть те, що в ній як людині найцінніше. Зречеться сто разів. А ми припускаємо, що художник – це той, хто цього не зречеться. Не скажу, що піде
до кінця, але бодай не зречеться. Не повинен би. Хоча зараз страшна ситуація. Тепер ніхто не тисне, не переслідує. Просто купують. Скуповують. Під корінь. І більшість «художників» – з проданими душами. «Митці», за Подерв’янським.
Це, можливо, надто пафосно звучить, але – це… бездушна ситуація. Хіба хтось переймається тим, що з тими людьми? Ніхто не переймається. Ми говоримо про те, що політики себе хріново поводять, а хто спроможний зробити зауваження? Нема кому. Зауваження потрібно робити з такої висоти цінностей, щоб їм (політикам) не було навіть
чого гавкнути у відповідь.Щоб людина внутрішньо відчувала моральну відповідальність за те гівно, яке вона продукує. А коли в неї орієнтири не сформовані, цінностей брак,
брак навіть розуміння, що її саму насправді цікавить… А нічого її не цікавить. Тому, що те, що там, угорі, воно ніяк не сформульовано. Від рівня цікавості залежить і ступінь цінностей. якими люди оперують. Нам не потрібні слова. Можливо ми їх і використовуватимемо, але вони не матимуть такого значення, ми не будемо їх так цінувати як сьогодні. Ми звісно говоримо про тих, хто слова цінує, а не про
тих, хто їхньої цінності не відчуває. Про такий рівень сприйняття ми перестанемо говорити, ми його залишили там, за спиною. Я ж кажу, навіть тваринам він доступний, хоча в них нема інтелекту, і вони не здатні бавитися інтелектуальними речами. Людина бавиться знаками. Вона сама означує, і може ці знаки певним чином переміщувати. Пригадуєш у Барта2 дискурс про психіатра? Коли до нього людина прийде на прийом і почне матюкатися, психіатр може це спокійно сприйняти, як прояв можливої хвороби і аналізувати звідки воно росте. Але якщо він те саме почує в автобусі, то йому дуже важко буде залишатися психіатром. Він може стати просто людиною і реагувати на матюки, як усі. Таке запросто може статися. За межі інтелекту вийти дужелегко, випасти назад, впасти вниз, впасти в емоції, впасти у своє тіло і це переживати. В сексі це просто виверження сімені, або переживання оргазму, спрямованого на те, щоб скинути енергію, яка накопичилася в той момент, коли виникло сексуальне збудження. Вона накопичується і б’є в голову, і позбутися її іншим способом просто неможливо.
Але в світі відомі школи, що займалися з покоління в покоління культивуванням технік, методів, прийомів, покликаних спрямувати цю енергію в інший бік. Це специфічна, на-
вмисна дія, а отже, – мистецтво.
– Художник – той, хто найшвидше відчуває і реагує на зміни, але й сам зазнає змін від цього?
– Трансформація – це найважливіше. Тобто, ми говоримо про дію, яка нібито залежить від тебе. Але, перепрошую, дія не виникає з тебе самого. Ти тут присутній взагалі чому? Якщо ця дія в якийсь момент стає настільки цільною, суб’єкт, який діє, в процесі дії кудись зникає, і виникає чиста течія енергії, котра тебе штовхала до цієї дії, вмотиво-
вувала її, якимось чином активізувала тебе, зацікавлювала, зосереджувала увагу. Ти готовий включити своє тіло в гру, забути про їжу, секс, соціальні потреби. Усього цього
ти готовий позбутися. Увесь інтелект спрямовано в бік дії. Тебе пробиває, ти несподівано прострілений, і в результаті виникає якась там річ, я навіть не знаю якого роду: чи це акт, чи наслідки зовнішніх видозмін, матеріальні речі, живопис, скульптура чи звук інструменту, чи танець, без різниці. І там, десь глибоко в людині обов’язково включається те, що ми називаємо словом «інтуїція». На інтуїтивному рівні починаєш відчувати, куди рухатися. Адже коли людина починає дію, вона не може розуміти і передбачати, що цей рух запрограмований природою, першими двома рівнями, про котрі ми вже говорили. Те, що Уілсон3 називає контурами – первинним, притаманним ще рептиліям і контуром ссавців, який пов’язує нас емоціями в певні спільноти. Де, зазвичай, основне – репресивний апарат. Емоції – це просто репресія. Більше там нічого не знайдеш. Ні, ну звісно, якщо там репресія – значить і розслабуха може
наступити, розрядка, виверження, так званий катарсис. Художник – це людина, яка може катарсувати сама. Якщо вінне катарсує, тримає в собі, затискає, то він просто поступо-
во себе нищить. Це однозначно відіб’ється, скажімо на танці. Танець – найяскравіший з мистецьких проявів, тому що його абсолютно неможливо вхопити і визначити, загнати в
рамки знаків. Танець неможливо означити. Тому, коли танцю вчать, скільки ти не формулюй конкретні па, скільки не демонструй постановку рук і ніг, якщо просто з’єднати всі ці рухи в купу, в тебе просто вийде механічна хуйня, нікому не цікава. І лише, коли ці рухи зливаються в єдиний (я б не хотів вживати це романтичне слово, але нема куди дітися) порив… Щось десь крізь щось проривається. Тобто той мотив, котрий штовхав тебе вчитися, йти в цей танець, контактувати з партнером, знаходити з ним співзвуччя… Рівня Ніжинського досягають, кажуть, одиниці, але це вже означає що їх більше, ніж одна людина. Я знаю лише Ніжинського. Про нього кажуть, що, судячи з усього, через танець він знайшов просвітлення. Якщо просвітлення – це відкриття інтуїтивного каналу, котре стає тривалим, звідти можна не повернутися назад. Бо це вже стає непотрібним. Інакше кажучи, увага настільки гостра, що вона просто зразу прозирає на цей рівень, а цікавість тільки до нього й привернута. Нічим іншим людина просто вже не цікавиться. Тіло, емоції, інтелектуальні пошуки – все підпорядковано єдиній схемі: ще раз туди потрапити, і ще раз туди потрапити, і вона постійно це й робить. Про Ніжинського казали, що він так зависав у повітрі над сценою… (на жаль, не відомо, чи збереглися якісь фільми з його танцями…) він так зависав над сценою, що виникало враження, ніби сила тяжіння на той момент вимикалася. Я навмисне ще раз хочу наголосити – це тільки частина того, що художник зараз мусить робити. Я не люблю слова «мусить» стосовно художньої роботи. Це ідіотське слово. Ніхто нічого не мусить. Як тільки ти щось мусиш, ти просто здохнеш і робити все перестанеш. Тільки тому художник і робить те, що він робить, бо він у тому вільний. Як тільки він робить невільно – він не художник. Несвобода для художника – це пиздець.
– В Польщі одне з видавництв, заснованих митцями, називається «Критика політична». В Україні соціального мистецтва нема, незважаючи на невдоволення владою…
– Ні, давай говоритимемо за принципом Ошо5. Він пропонував: не засуджуйте людину, засуджуйте вчинок. Обізвемо художником тільки того, хто якимось чином діє. В чому полягає його вчинок? Спробуємо розібратися і спробуємо відділити художній вчинок від будь-яких інших вчинків. Те, що робить людина, і яка вона людина, ми зможемо
якось виловити за межами тваринного, хіба за її вчинками. Більш ніяк не зможемо. Людина частенько робить вчинки, котрі пояснити з точки зору зоології неможливо.
Біологічно вони не пояснюються. Не кажу вже про якісь інші виміри пояснень. Не пояснюються, і все. І тільки тому ми змушені казати, що людина якось діє. Ми передбачаємо, що художник – це така людина, яка діє специфічним чином. Тобто до тих пір, поки він діє саме так, до тих пір він художник. В усіх решта випадках ми не будемо називати його художником, навіть якщо він офігенний перець, і має всі можливі регалії. Він перестає бути художником, як тільки перестає діяти як художник. Все. Тому він художник не 24 години на добу, а тільки в той час, коли діє, як художник.
При чому, безсумнівно, ми маємо на увазі не просто рухи тіла, навіть якщо говоримо про танцюриста, бо передбачаємо художника в широкому розумінні слова. Все, що тор-
кає людину за щось тонке, глибинне, все, що причаровує, все, що не дає спокою, в тому числі й політика. Власне, чому політика? Чому я сказав, що це тільки фрагмент того, що
художник сьогодні міг би робити як соціально заангажована істота? Не мусив, а міг би. Має змогу. Чи реалізує він її, це вже інше питання. Навіть не знаю, до кого – чи до нього
самого, чи до оточення, чи до обставин, чи до випадковості апелювати. Зараз про це судити безглуздо. Він здатен на таке, однозначно. Це йому під силу. Тобто створити такий неспокій, щоб жодне падло потім так прикро діяти не могло… Можливо, в тому що зробив Ісус, також був присутній мистецький акт. Себто це більше, ніж просто мистець-
кий акт, але й мистецький також – це точно. Те, що робив Ісус, було свідомими діями для створення певної ситуації духовного характеру. Він створював духовну атмосферу в
тому невеликому колі, з яким спілкувався, і виносив певні контакти цього кола на ширше оточення, яке пізніше якось відреагувало на Його дії. Він це вибудовував навмисне.
Він був свідомим того, що робить. До кінця. На мою думку. Можливо, це надто хитро, але Він використовував елементи театральності. Хоча, звісно, це не той театр, до якого ми звикли. Для нас у театрі доступна лише дещиця того, що театр міг би. Не знаю, чи чув ти коли-небудь про так звану психодраму. Коли ті, хто грає в театрі, переживають те, що вони грають. Тобто, з цією метою вони і грають. Глядачі там можливі, але геть не обов’язкові. Їх може й не бути. Глядачів можна елімінувати з ситуації. Цей театр відбувається з метою, щоб ті актори… Тут вже й не скажеш актор.Хоча це акт. Безсумнівно. Людина змушена діяти певним чином. Її до цього змушують. Я маю певний досвід, перебував у ситуації, коли пропонували стати хижаком, випустити з себе хижі енергії. Я ніколи в собі цього не передбачав, поки в якийсь момент не відчув, що нічого в мене не виходить. Не вдається ніяк випустити з себе таку емоцію, тоді я пригадав, як «наїхав» колись на свого кота. Кіт мене так роздратував, що я кинувся на нього і побіг за ним по хаті. Аж в якийсь момент відчув – що я роблю, ідіот? Я ж такий великий, що можу покалічити його. І зрозумів, наскільки це сильна енергія, як її важко стримати. Майже неможливо. Вона сильніша за мене. Вона мене настільки захопила, що мало не розірвала. Не в сенсі знищення, але в той момент мене не залишилося, був хтось інший. Але десь там, у підсвідомості знайшовся якийсь голос і сказав – стоп, що ти робиш? Зникає людина з якогось рівня, де ми кажемо, що там вона людина. Вона там була і зникла. Перемістилася нижче. В міжлюдських розборках, коли вже не вистачає ні роз’яснень, ні матюків, в хід ідуть кулаки. Спочатку наводяться логічні аргументи. Вони не діють. Тоді вдаються до погроз, до матюків, намагаються висмикнути один одного з логічного на емоційний рівень спілкування. Тут вже важить не саме слово, а те, чи буде воно дошкульним, образливим для опонента. Викликати емоцію, яка принизить ворога, щось таке. Емоційно вкусити. Інтелект вже не працює. Він вимикається. З рівня інтелекту людина зникла. Ми передбачаємо, що мистецтво – обов’язково інтелектуаль-
на штука, принаймні інтелектуальна… Завжди передбачається рівень споглядання, розглядання, що включає розум. Я не кажу, що при цьому людина не може бути схвильована емоційно. Навіть має бути схвильована. Але якщо розум не включився, а є тільки схвильованість – тоді це те, що ми називаємо попсою. Людину просто лоскочуть за певні місця. Приблизно теж саме, коли когось намагаєшся образити. Один і той же тип дії. Принцип дії той самий. Рівень дії, рівень вчинків. Такий рівень характерний для тварин. Вони теж один на одного гарчать, не нападають одразу. Але коли цей рівень не спрацьовує, тоді вдаються до останнього аргументу – фізичної дії. І чистять один одному писки. Іноді й це не вирішує ситуації. Тоді доводиться вбивати. І тільки так
закінчується конфлікт. Реально. В суспільстві все це значно складніше, тому неможливо вирішити проблему агресії шляхом ліквідації агресивних. Серед живих вдосталь схиль-
них до агресії. Рано чи пізно, вона починає розповсюджуватися. Люди воюють замість спілкуватися, дискутувати, переповідати, переконувати. Хтось знову цим перейметься. Ти не знищиш християнство, розіпнувши Христа. Це ідіотизм. Я здивований цим вчинком жидів. Можливо вони й хотіли такого результату, важко про це судити тепер. Мені дивно, що єврейське суспільство, котре вже не одне покоління боролося за своє біологічне виживання, не інтелектуальне, не емоційне, а біологічне. І тримало свій народ в певних рамках, примушувало його поводитися певним чином, на відміну від греків… З того, що мені відомо, греки– це перше суспільство, яке нібито, на перший погляд, намагалося розслабити, попустити людей, а не ставити в жорсткі рамки… Так зване вільнодумство – з того, що я читав, досліджував, намагався собі втовкмачити, проникнути – в греків легалізувалося вперше. Тобто грецька філософія – це перший випадок, де свобода думки призвела до жахливих результатів. Жахливих в усіх аспектах – і в поганому
сенсі слова, і в хорошому. Той результат, що жахає. Тобто звичайну істоту, яка хоче залишитися такою як вона є, нікуди не переміщуватися, не трансформуватися, не зміню-
ватися… Не даремно Ошо так жорстко поділив і сказав, що можливо по-справжньому виділити тільки два типи розуму – жидівський і грецький. Він таким чином охарактери-
зував і китайців, і індусів, і японців, і українців. Тобто лише два типи мислення. Інша річ, що там, за межами – для цього розуму замало.
– Незрозумілі і тепер причини виникнення артефактів в печерах Альтаміри і Ляско, хоча гіпотези й висуваються різні, але те, що ми бачимо там беззаперечно захоплююче видовище. Навіть на репродукціях. Але навіщо людині це? Звідки потреба в творчості?
– Безсумнівно, мистецтво це така штука, котра керується інтуїцією. Ми, навіть, цінності глибинні не можемо визначити розумом, бо вони приходять в розум вже в готовому вигляді. Ми їх формулюємо і приймаємо. І все. А цінності як такої, як речі, котру можна вхопити тільки розумом, її нема. Ти цінність розумом не вхопиш. А як ти цінність вхопиш
на рівні емоції? Не вхопиш. Отже їх треба для початку сформулювати, відділити від інших. Вони обов’язково чомусь протистоять. Одні цінності протистоять іншим. Можливо, не протистоять, а просто опонують одні одним. Це не конче дуель, «або-або», себто двобій за парним кодом. Може бути складніше, як наприклад у китайців, де присутні п’ять першоелементів, що взаємодіють між собою. Або індійська
тріада. Ці космогонічні засади згодом забезпечували понятійний апарат, набір сенсів для творення мистецьких продуктів. Що ж слугує змістом для сучасного мистецтва? Ін-
коли цього не можливо з’ясувати. В багатьох випадках це просто колективно-безсвідоме. Процес, а не дія. І не акт. Процес, котрим людина захоплена і просто в цьому бовтається. Це не погано, якщо тільки не виникає спостереження, і людина не починає бачити, що з нею відбувається, і просто сама себе попускає і може породити дуже цікаві результати. Але насамперед вона породжує результат для неї самої, і ніхто сторонній цього помітити не може. Окрім людей, які можливо теж рухалися подібним шляхом.
– Це добре, що тепер так багато людей займається мистецтвом?
– Ще не знаю. Ми ще ж не визначили, що це таке – займатися мистецтвом. Єдине, на чому хочу зараз наполягти, що ми вже піднялися до рівня, з якого нема чого дивитися
вниз, і питання, пов’язані з економічними стосунками між істотами, яких ми називаємо homo sapiens, і питання, пов’язані з емоційними стосунками, також називаються
словом політика. Політик впливає на свою паству, захоплює так званою харизмою. Це найяскравіший прояв, бо політика буває й інакшою. Політик може діяти й через велику кількість посередників. Так звані партії. Але безсумнівно: той, хто стоїть на чолі, мусить впливати своєю харизмою принаймні на оточення. Не обов’язково на всіх. Але насвоє оточення. Спосіб керування армією передбачає, що той, хто керує, має достатню внутрішню силу, щоб робити емоційні наїзди, бо кожен раз відрубувати солдатові голо-
ву занадто нерозумно. А діяти за допомогою логічних пояснень в армії ніхто собі не дозволить, особливо на полі бою. Тому найшвидший спосіб – наїхати. Налякати. Безсумнівно, мистецтво й на першому рівні якимось чином діє, бо тілесність людська дуже цінна, і вона найбільш опанована. Через прояви тілесності народилася така річ, як камасутра – мистецтво кохання. Будь-який поворот пальця може так запустити… При певному повороті пальця і при доторку до іншого тіла спрацьовують нервові закінчення, і може виникнути певна емоція, на цьому й базується камасутра. Але
я сумніваюся, що той, хто бере в руки цю книжку, розуміє до кінця, про що йдеться. Я ж говорю не про тонкощі, а про такий примітив, як положення тіла, що може породити інак-
ші внутрішні переживання. На чому й будується танець. Візуальне мистецтво передає це своїм чином, а музика й голос через напруження й розслаблення вводять нас в
певний стан, як ми це розуміємо для себе. Бо інакше ми б нічого не почули. Ми й не чуємо, коли це для нас недоступно. Або коли музикант робить свої рухи смичком суто формально. Це дуже суттєво. Чому я й хотів сказати своє слово про мистецтво. Мистецтво, як на мене, вибудовує всю вертикаль, на відміну від політики, бо політика далі емоційного рівня не йде. Коли ж ідеться про інтелект, там вже щось інше. Не політика, якась гра. Які ігри в цих банкірів чи керівників держав, я ще зрозуміти не можу. Мені не видно. Бачу облуду, бачу брехню, але причин зрозуміти не можу. Однозначно можу сказати, що мистецтвом там і не пахне. Воно може там перебувати, тільки перебувати. Може вмикати інтелект, примушувати його працювати на себе. Нагадувати через інтелектуальні схеми про моральні імперативи, етичні засади. Якщо говорити пафосно… Ха-ха, це з приводу твого зауваження Савадову, а він означив: «Художник –
це духовний воїн». Кожен день. Ні, це не красивий лицар з романів Толкієна, ні. Швидше, пацан з «Ігли» Цоя. У фільмі гарно це показано, але й у житті Цой ходив на розбори з
гопниками. По-справжньому. Він ходив відстоювати мистецтво. Нагадувати про те, що ти маєш відношення до якоїсь культури, культивуєш щось. Як відбувається зрада? Коли ти щось культивуєш, ти це любиш і розумієш, що це найцінніше з того, що маєш, але не найсильніше. Коли тебе притискають голодом або сексом ти, звичайно, можеш про це забути. Це дуже сильні енергії, а ця енергія дуже слабка, дуже тонка. Зате вона нездоланна. Її не можна вичавити. Її неможна вбити. Її можна вбити тільки разом з її носієм. А грубі енергії можна вбити. Людину можна перетворити на раба за рахунок дії на її фізичне тіло. В такому випадку тіло перестане бути автономним. Воно стане придатком чогось іншого. Емоційно людину можна розчавити. Я не хочу загострювати увагу на цих питаннях, але коли в них не розібратися, пишучи текст по мистецтву… З тим, про що писав Гакслі треба розібратися остаточно. З тим, про що писав Кастанеда треба розібратися остаточно. А там йшлося про сприйняття. Про роботу цієї схеми. Це дуже важливо. Якщо не розібратися з цим усім, як нам рухатися далі і пиздіти про концептуальні схеми, гратися зі знаками? Це ж знаки чогось? Ми щось означуємо, чи нічого не означуємо? Коли знаки зібрано в групи, ми намагаємося їх чимось означити
і створюємо новий знак, не спрямований безпосередньо на життя. Але якщо колупати цю систему, то зрештою дійдемо до такого рівня знаків, котрі будуть вказувати тільки на
життя. А що таке життя для нас? Це наші вчинки і переживання, з ними пов’язані. Більше ніщо. Коли говорять про предмет, то що таке предмет? Це такий тип мого переживання, який я не сприймаю як подію. Це теж подія, але на рівні мого сприйняття вона не настільки швидка. Я сприймаю тарілку нерухомою. А коли листя на дереві колишеться, я сприймаю це як подію, як вітер. Підозрюю, коли б у мене було таке повільне життя, як у каменя і сприйняття відповідне до такого ритму, я б і тарілку сприймав як подію.
Мова йде про рівні сприйняття. Тут дуже важливими є цінності, сформовані моєю цікавістю, і характер роботи мого сприйняття як уваги. Тобто, на що я звертаю увагу. Ці процеси взаємопов’язані нерозривно – моя увага і моя цікавість. Ці речі можуть навіть суперечити, навіть нищити одне одного. Моя зацікавленість в ідеалі, в крайності заганяє мене в стан зміненої свідомості. Це найграничніша зацікавленість – наркотична залежність. Чому мистецтво завжди в певному сенсі дає наркотичний ефект, причаровує, втягує? Наркота прибирає контакт із зовнішнім світом. Ти в собі, і там ти відловив все те, що тобі треба. З мистецтвом те саме, хоча Гакслі це дуже жорстко розділив. За ним мистецтво – це слабка подоба того, що дають наркотики. Якщо б він так багато уваги не приділяв зовнішній хімії… Питання в можливості включити себе таким чином при вживанні цієї хімії, щоб те, що в мистецтві подається, бачити значно
крутіше: щось розкривається несподівано і настільки інтенсивно, що ти починаєш сприймати світ принципово поінакшому – саме мистецтво без хімії так не діє. Але воно
тебе не заганяє в такий межовий стан, що з часом може стати критичним. Тобі не впорскується додаткова хімія. Ти можеш добути цю хімію з себе. За бажання. І мистецтво, я переконаний, може «завести» людину в подібний стан. Хімічно її не отруюючи. Запускаються тільки фізіологічні процеси. Ошо казав, що мистецтво іноді набуває ваги об’єктивності і може так пронизати, що ніщо інше так не шибане. Коли відбувається справжня трансформація (не деформація, а трансформація) свідомості, а не лише метаморфози уваги, що є плинною, тимчасовою, може концетруватися, може розосереджуватися… Ми не помічаємо буття. Підозрюю, що візуальний шедевр може вмикати кайф. Око розташоване так близько до мозку, і очний нерв вмонтований безпосередньо в мозок, в якусь його ділянку, тому інформація поступає напряму. Це не те, що від руки – кудись там по всіх цих нервових закінченнях, через спинний мозок сигнал потрапляє в лобні долі. Мені здається, коли око рухається – причому це мікроскопічні рухи – коли ти розглядаєш, ти дивишся з певної відстані (недаремно ка-
жуть відійти на якусь діагональ), але око рухаючись, розглядаючи, приносить певну насолоду. Безпосередню, прямо туди. Коли сприйняття настільки серйозне, що вся твоя увага, все, що тебе цікавить зосереджене не на рівні розуму і ніяк не відправляється вниз. Звільнитися від цивілізаційних табу, прибрати шори… Це той рівень кайфу, про котрий Пєлєвін писав: «Що ти думаєш, монахи в келіях робили? Вони там перлися. Їм наркоти ніякої не треба було. Ось ти для чого цю наркоту береш? Це ж кайф? Кайф. А уяви собі, ти знайдеш такий сейф, в якому цього кайфу без міри. От уяви
собі хтось, хтось його знаходив. Йому просто ні хріна більше не треба було». І я не вірю, що в мистецтва може бути інше призначення, інша ціль, ніж такого роду. Чому біля нього завжди поряд ходять наркотики? Або алкоголь? Або секс? Це настільки глибинні штуки, що вони зачіпають будь-який організм у його вітальності, в його життєвості.
Можна сказати, що мистецтво безпосередньо передає життя, його суть як живість і зникнення цього життя. Тоді щось стає мертвим, і ти його сприйняти ніяк не годен. По-
рівняно зі справжнім, з мистецьким… Змертвіння культурної спадщини, реанімуй її не реанімуй… Якщо зосередитися на розширені свідомості, – ось ти згадав часи Альтаміри і Ляско, – наскільки це тоді свідомо робилося, тепер сказати важко. Але той, хто це робив, сам отримував шалений кайф, а потім ті, хто зміг прийти і подивитися, теж отримали від побаченого задоволення, причому настільки інтенсивне, що нам і не снилося. Там відображена циганська енергія. Так як вони вміють відтворити своє культурне поле в своїй мікроспільноті – так танцювати, грати музику, яскраво одягатися… Тобто візуальні, акустичні, кінетичні переживання настільки сильні, що їх можна назвати (в тому сенсі про який я говорю) мистецтвом первинним. Погодься,
оцінювати мистецтво, чи хоча б просто розглядати його з точки зору купівлі-продажу… Можна, ніхто не заперечує, але навіть маршани, от скажи, як вони купують? Як вони
знають, що продасться, як вони спроможні вловити щось таке, що чіпатиме людину, клієнта? Щось тонке вони ловлять, а як інакше? Ти не зможеш бути маршаном, не влов-
люючи це. Недаремно ти згадав враження Гудімова, коли він запитав студентів факультету арт-менеджменту в академії, чи готові вони купити твір мистецтва. Ось прекрасна перевірка! Це, звісно ж, зовсім не питання морального осуду їхнього вчинку, ні. Просто запитати: а чим ви тут займаєтеся? Що ви тут робите? Схаменіться, ви витрачаєте час свого життя, найкращі роки! Життя коротке. Воно дуже цінне. Може, щось інше дасть вам можливість реалізуватися, отримати той рівень свободи, без якого ви не зможете повноцінно жити. Коли в освіті викладач і учень (обидва!) удають, що вони знаходяться в процесі навчання. Що один вчиться, а інший навчає. Роблять вигляд. Всі роблять вигляд. Нікому нахєр не треба вчитися і не треба вчити. Втрачено цінності. Ніхто не розуміє, навіщо це робиться. Робиться, в кращому випадку, для системи виживання. Уяви собі – для системи виживання використовується інтелект!
Курва! Хіба він для того створений? Він абсолютно не на це мусить бути спрямований. Це означає, що рівень тварин…ні, ні це не значить, що тварини погані. Вони просто більш розслаблені. Тварини граються. Дорослі тварини, а не тільки діти, бавляться. Дорослі – ті, що тільки про виживання мали би думати. Вони не тільки ним переймаються. А тут тварюка, якій дано скористатися інтелектом, а це інструмент офігенний, він може породити… мистецтво про це свідчить, особливо в ХХ сторіччі, з появою концептуалізму. Та що там казати, дизайн в порівнянні з мистецтвом це просто лайно. Сьогодні принаймні. Можливо, колись він вийде на рівень мистецтва, коли ми перестанемо все так розділяти і мордуватися з термінологією, а просто побачимо путь напряму. Цінності – це те, що вже фіксоване. А смак ми не можемо так просто впіймати. Безпосередньо ми його не ловимо. Тільки опосередковано.
– Настрій – це смак?
– Що таке настрій? Це я зараз, у цей момент. За межами настрою ти себе впіймати й не зможеш. Погодься, рівень наших цікавостей – це рівень нашого настрою. Ми не спроможні реально, повноцінно, повнокровно цікавитися тим, що виходить за межі нашого настрою. Безсумнівно, що на настрій багато що впливає. Коли я починаю
своїм настроєм ділитися, в мене – раз! – і настрій може помінятися. Або, наприклад, хтось говорить, що він там щось любить, що йому щось подобається в мистецтві і – бац! – мене це одразу включає. Я починаю чи приєднуватися до нього і казати: «так, так класно», або навпаки – сперечатися з ним. Настрій, погодься, це предметна реальність. Це та типова помилка усіх текстів, з яких ми починали, і зараз треба на цьому наголосити, коли смак приписують речі, предмету. Коли я кажу «ця річ красива», мова йде лише про те, що вона сподобалася мені. Сподобалася настільки, що я готовий дати цій речі окремий статус від мене самого – її оцінщика. Хоча якщо хотіти залишатись тверезим, я це робив би дуже обережно. Принаймні, не так часто говорив би слово «красиво». Варто виокремити три рівні відбування мистецтва. На початку рівень відбування предмету, який передбачає певний рівень неуважності, непоцінування і нецікавості до того, що робиш, коли продукти виникають. Вони цікаві, але наскільки людина сама має до цього відношення, важко сказати. До того, що зроблено, до того, що вона зробила, до того, що відбулося. Час від часу виникають подібного
роду пам’ятки, про які можна було б поговорити. Але це буде дуже важко. Потрібний аналіз такого роду, що вже майже невловимий.
Можна говорити про другий рівень проявів творчості– коли людина бере активну участь в суспільній ситуації. Вона вловлює суспільні прояви моди, стилю, смаку часу, бо
він не «взагалі собі». Смак видозмінюється, тече певнимиканалами. Смак – наявність певної властивості в певного роду індивідів. Я не маю на увазі, що до якогось продук-
ту може смак «приклеюватись», утримуватись так, ніби він вміщений в самому продукті. Немає значення, чи це візуальний продукт, чи їжа, чи музика. Без різниці. Там смак,
на мою думку, ніяк не заґрунтований. Смак – це своєрідний медіатор між тим, хто смакує і тим, що він смакує. Виникнення контакту. Коли контакту нема – чогось брак. Або
ти не цінуєш те, що смакуєш, не маєш справжньої цікавості, вживаєш автоматично чи похапцем. Це коли п’єш коньяк, як горілку. Або приходять на виставку і розглядають
рами до картин, чи вишукують приколи, а сама виставка їм нецікава. Цей рівень теж відчутний, це рівень соціального тусування. І він вельми важливий, тому що це – бринін-
ня емоцій. Тут важливо хто на хвилі, хто в моді, бо того, хто внизу тут просто не помічають. Я підозрюю, що дуже багато мистецьких, проявлених фізично, актів ми просто не помітили, тому що десь там вони засохли, завмерли і до часу по-
ховані. Вони були не на часі.
Третій рівень роботи – безпосередньо зі знаками. Мистецька спадщина чи знакові немистецькі прояви, котрі зараз актуальні в суспільстві, з чим інтелект постійно має
справу, і що використовується з мистецькою метою. Реактивація старих речей. Це ті речі, з якими ми сьогодні можемо мати справу. Коли інтелект абсолютно включений. А
сьогодні ми вже визріли до того, щоб вийти за межі інтелекту. Навіть перезріли.
Якщо усе це підсумувати, нічого кращого й не скажеш, як Ошо: «Не ганяйтесь за почуттями, розвивайте чутливість». Це до кожного художника, або до тих хто, мисте-
цтвом цікавиться.
Дизайн, в ідеалі, мав би стати виверженням мистецтва у життя, в повсякдення. Абсолютним об’єднанням мистецтва з життям. Мондріан можливо був занадто концептуальним, може не до кінця він промовляв усе. Але для мене сьогодні Ляско і Альтаміра – це речі незрівняні ні з чим. Вермеєр, Мондріан, східна каліграфія –
так само. І як кайф розглядання, і як прояв цілісності стилю. Власне саме в цьому, мабуть, усе мистецтво: в тому, що до глибини зачіпає саме мене, зараз. А не в логічно викреслених текстами енциклопедій переліках «пам’яток». І це завжди жорсткий, граничний вибір, а не автоматична згода з зовнішнім: вся увага, вся енергія.
А contemporary, на жаль, найчастіше не більш, ніж забавка. І, як уся сучасна цивілізація – аж занадто високо вартісна.

1 Гібсон, Джеймс Джером – американський психолог; у 70-ті роки ХХ ст.
розробив революційну теорію роботи апарату сприйняття; але й досьо-
годні у ВНЗ мистецького напряму користуються кострубатими принципа-
ми біхевіоризму (якщо взагалі всерйоз викладають психологію сприйнят-
тя)
2 Барт, Ролан – один з найтонших аналітиків естетичного переживання
постмодерної доби; фрагмент наведений за його класичною структура-
лістською роботою «Структура моди»
3 Уілсон, Роберт Антон – американський теоретичний провокатор; спи-
раючись на дослідження австрійського етолога К. Лоренцо та індійську
концепцію, сформулював принципи роботи нейросоматичних контурів,
як домінанту поведінки індивіда
4 Ніжинський, – геніальний балетний танцюрист російського походження
5 Ошо – просвітлений; духовний терорист, теоретичний анархіст та панк
від містики; майстер «четвертого шляху»
6 Гакслі, Олдос – англійський письменник; брав участь у наукових експе-
риментах з галюциногенами (переважно мескаліном), після чого опи-
сав власні враження в двох есеях: «Брама сприйняття» та «Рай і пекло»
(чудовий український переклад О. Буценка у часописі «Всесвіт»)

Будда – мистецтвознавець, педагог, внутрішній дизайнер.
Особливої любові до contemporary art не проявляє,
але інколи робить слушні зауваження, або читає
лекції.
Розмовляв Анатолій Звіжинський.
21 червня 2009.

WHOISсучасний український художник? Що рухає ним у творчості «в борьбе за это»? Хто, окрім невеличкого гуртка українських інтелектуалів, котрі не в ефірі, здатен почути голос сучасного українського художника? Кілька естетів, чиї голоси іноді звучать в мас-медіа?

Зрештою чим голос художника відрізняється від голосу сантехніка, кухарки чи олігарха?

Заявлена тема номера – по- модерністськи пафосна, але неоднозначна. Безперечно тут не обійшлося без іронії, як універсальної сучасної арт-приправи. На початку ХХ сторіччя російські художники О. Бенуа, Е. Лансере, М. Добужинський, К. Сомов, котрі співчували модернізму і входили до гуртка «Мир искусства», написали до громадськості і нащадків колективного листа, назвавши його «Голос художників». Одна із цитат того листа така: «Життя висуне нові таланти, які не будуть одинокі, як ми, а їхнє мистецтво стане великим, істинно народним мистецтвом майбутнього».

Проминуло сто років. Мистецтво стало істинно народним, великим, із префіксом «поп». Як вчив великий Бойс – кожен зміг стати художником, хоча не кожен цим правом скористався. Мистецтва стало так багато, як багато виникло медій. На поверхню його кількість стала домінувати над якістю. Щоб не промовляти в соціальній порожнечі, окремі автори почали підсилювати власний голос грошима та медіа-резонансом, але переважна більшість робить це традиційно за допомогою «водки».

Художник може залишатися самотнім вовком чи ягням, але його голос завжди міцно пов’язаний з географією і ландшафтом. На пострадянському просторі, там, де голос художників тихо тоне в світі дикого капіталу – у різних соусах тепер звучитьSOS.

Поза тим, як і сто чи тисячу років тому художник промовляє голосом одинокої людини. І тільки. Єдиною правдивою формою звіту перед собою залишається твір. Тільки те, що зроблено…  

Збірна виставка місцевих художників, ще одна спроба проілюструвати рівень безпредметного мистецтва в місті. Відкриття виставки  22.01. о 16:00  (2014 )

куратор Ira Gaymus

 

Останнім часом з’явилося багато досліджень, присвячених питанням нового мистецтва. Досліджено майже все, однак є ще один аспект теми, недостатньо висвітлений, є фактор, який до цього часу не враховувався при вивченні культурного обличчя авангардиста – кліматичний. Він має значення для подальшого розвитку мистецтва. Що стосується термінів, то оскільки вже неодноразово оголошувалася смерть авангарду, під терміном “авангардист” ми називаємо діяча нового мистецтва, що пережив печальну смерть авангарду або ще не назвав себе по-іншому, або про цю подію йому нічого невідомо. Хоча, зрештою, тут ми повторюємо суперечливе твердження нашої шанованої критики про лінійність у розвитку мистецтва. Тому краще перемістити акцент з визначень приналежності до якої-небудь історичної художньої системи на основну ознаку нового художника – його активний нонконформізм.

Шановний критику, вийди будь-ласка з шумного корпоративного цеху, де ти лещатами затискуєш тіло стікаючої кров’ю теорії, і в тиші озирнися довкола. Ти побачиш сонні ведмежі кути, живописні заповідники, де ще можна полювати на не заляканого, покритого мохом лося – авангардиста, і побачиш, що одночасно мирно можуть співіснувати стани модерну та постмодерну, і золотий вік можна побудувати на одній, окремо узятій території. Ти побачиш, що питання взаємодії кліматичного і географічного факторів на творчий потенціал, кількість, ареал поширення марґіналів і здатність їх до компромісу виявились маловивченими.

Звернемося у наших дослідженнях до регіонів з м’яким кліматом, карпатськими гірськими ландшафтами, полонинами, мінеральними водами, словом – до курортної зони. Чи можна собі уявити нонконформіста з дахом над головою і правильним триразовим харчуванням, зі збалансованим раціоном вуглеводів, жирів і білків? Щоб стати істинним вільним художником, потрібно відчувати незручності від життя. Як бути, коли клімат і природа не вимагають від художника відчайдушної боротьби за зігрівання власного єства? Протягнувши руку, в курортній зоні він зриває гроно винограду, лежачи на траві під шатром із листя. Сонце проглядає крізь закручені вусики лози, що в’ється, квіти у вибагливому порядку орнаментально квітнуть на клумбах і рабатках, а мохнаті, всипані пилком зломщики квіткових зав’язей, розсунувши тичинки, смокчуть солодкий сік.

Хіба можна пручатися лінощам і влаштовувати собі катування незручностями, коли з-під землі б’ють кислі ключі мінеральних вод, лікувально виключивши гурчання шлункового незадоволення, утробність, що вічно нагадує про себе, воду, що ніжно голубить холецистит, виразку, панкреатит, неврози?

Приборкавши метеоризм, регулюючи обмін аніонів, катіонів, створивши надлишок калію в стінках клітин, ця вода дуже допомагає раціонально мислити, але шкодить творчому піднесенню мистецтва.

Місцеві аборигени, художники курортної зони, замість нездоланної люті північного самобичування , впадають у вульгарність: вони навіть вино споживають власного виготовлення і не готові страждати ані за віру , ані за ідею , а просто живуть задоволені самим життям. Благословенні курортні землі…

На фоні панорамних пейзажів люди перетворились в декоративний стафаж. Сакури , магнолії , металеві пивні кіоски , бювети в стилі ампір не привожать душі думками про марнотність буття. Вицвілі книжки  лежать в пилюці на прилавках книготорговців , що в полудень прикривають ними власні тімячка від пекельних променів сонця.

Іншим разом , купуючи соняшникове насіння і розгорнувши пакетик в який його загорнули , можна прочитати сторінку з ЧУМИ Сартра . Не претендуючи на вичерпне дослідження папірців, в які загортають гарячі пиріжки з мясом , насіння і подібне , показали , що книжкові запаси класиків марксизму-ленінізму вже себе вичерпали.

Молоді художники прощаються з авангардом і переходять в модний жанр – татуювання.Іноді , розглядаючи вензлуваті орнаменти які майстер наносить на засмаглу шкіру клієнта , впізнаєш лінії гірських околиць , що синіють за вікном . Найбільший епатаж викликає дама зрілого віку зі спотвореними рисами обличчя , що розпливаються , в ситцевому сарафані та сомбреро на триколісному ровері гоне центральною вулицею міста.

Тому найбільш сильні жести художників на картинно-фанерних декораціях курортів викликають лише пригнічену цікавість зі слабим викидом емоцій що поглинаються пейзажом як й будь-яке природне явище.

Дарма стараєшся , пане – сучасний художник ! Природа проковтне твоє вимахування , судомні воплі , прокляття.Марні намагання духу перемогти матерію.Тут навіть хвилі від кинутого в ставок каменю згасають поволі, урочисто , красиво і паралельно.

найбільш досвідчені , загартовані майстри , приїжджаючи сюди на свій шабаш , що називається пленером в санаторіях чи будинках відпочинку, сидять з пляшкою на лаві й розглядають німфу посеред озера. Їх мрія розпити чергову пляшечку в обіймах цієї німфи так і не втілюється в дійсність. Під завершення пленеру вони братаються з рядовими відпочивальниками й прогулюються разом улюбленим маршрутом В-4 ( для реабілітації хворих зі слабим опорно-руховим апаратом)

Тільки тут може прозвучати сакраментальна фраза втомленої спрагою художниці спрямована продуценту гігантських полотен : -Навіщо тобі ще й малювати – ти ж й так красень !

Нарешті в провінції згинув також міф про провінцію. Пригадайте – куди ми відсилаємо думки і мрії про добре , вічне , прекрасне ? Звичайно ж в маргінеси . Саме там знаходяться уславлені джерела , глибокі колодязі з темними водами , те що ми втратили і за цим бануємо-силу нашої невинності. За переказами , пригубивши з них , ми повертаємо собі молодість і чистоту.

Весь парадокс полягає в тому , що випивши з джерела художник оскверняє його в ту ж мить, позбавляє чистоти й незайманості, перетворює в прохіний виставковий експонат.

Саме в цьому прокляття авангардиста- все до чого він торкається , перетворюється в культурний продукт.

У наш час курортна зона розширюється, простір для маргіналів звужується. Цивілізація  виправляє нерівномірність розвитку економічних зон, працює над поліпшенням і перетворенням клімату.

Ізгой-авангардист, що  іде у далину – фігура “проклятого” художника, уже ледь помітна в блакитній повітряній перспективі. Його тіло тремтить і просвічує. Він прощально махає нам із глибини часу, і ми розуміємо, що це кінець героїчної епохи.

Боротьба з навколишнім – визначальна ознака нонконформіста. Він потрібний нам, цей борець, цей герой. Тому ми повинні піймати останні вимираючі екземпляри, ми повинні зберегти їх..

Його постійно намагаються спеленати послужливі, заколисуючі обставини життя і він біжить, біжить. Він загнаний, важкий гнильний подих виривається з його печерної, каріозної пащі, піт застеляє очі. Коштуй, не поспішай, мати-цивілізація прийме тебе у свої теплі, чіпкі обійми, відведе тебе в курортну зону на гладкі, зелені пасовища. Коштуй, освіжи подих м’ятною подушечкою, протри утомлені ступні протигрибковою маззю, а пахви спреєм тривалої дії, прислухайся до своєї спраги! Нам потрібна ця людина, щоб вона лоскотно тривожила нашу нечисту совість, нагадувала нам про вічне.

Ми помістимо його в резервацію – виставочний зал. Удень він буде представляти нам свій перфоманс, куди будуть збиратися відвідувачі із середнього класу, щоб у виді екстремальної розваги подивитися на експонати чужої туги. Потім, вибравшись до місця, де чисто і світло, вони віддадуться легкому смутку, тримаючи в руках посудини з абсолютом.

А художник, відробивши день, повернеться додому, і, знявши нечесану перуку, надягне домашні мешти.  Присмоктуючи пиво, він втупиться в блакитний вогник.

Звичайно, не все так просто – от у двері входить новий діяч мистецтв, новий герой. Його чорний одяг – уніформа, що приписує його до цеху творців, чудово сидить на ньому. Він бадьорий і свіжий, освідчений – в одній руці стільниковий телефон, в іншій – ноутбук.  У нього погляд, що бігає, і важка рука щодо побратимів по цеху, зі спонсорами він покладливий і послужливий, кінчики його туфель густо намащені взуттєвим кремом, а спецодяг, у стилі злиденної богеми, що пошита відомим модельєром, знаходиться в стильному  наплічнику.

(легкий переклад та подяка альманаху КК)

Інтерв’ю з Андруховичем у мене не вдалося. Це більше було схожим на невимушену розмову двох знайомих. Майже мовчазна присутність Котерліна тільки поглиблювала дружню атмосферу. Будь які питання про гроші, олігархію, анархію видавалися штучними, притягнутими за вуха і нудними. Тому ми залишили оповіді про інше. Вони також прекрасно ілюструють сучасну ситуацію та настрої певного прошарку. Прибравши запитання, друкуємо самодостатні та зрозумілі і без них відповіді.

Із задоволенням.

Звіжинський 2009

Найбільша біда – не панування дебілізму як такого, а те що ми не усвідомлюємо того, що дебілізм панує.

Виїздиш з України, повертаєшся з певними настроями, а тут – опа, знову халепа… Завжди по приїзді мусить бути якийсь період адаптації. Перші дні особливо гостро це відчутно. І я досі ще ловлю себе на такому абсурдному бажанні, коли мені хочеться виголошувати на кожному кроці нотації «ось так не треба робити», «а це не так стоїть», «тут краще було б отак»… Ха-ха-ха.

Але час найкраще гоїть рани. За пару тижнів я сам стаю співучасником цього маразму…

Прикро те, що ми безмовні. В усьому. Наприклад присилають мені знайомі з Швайцарії лінки на статті одного румунського німця в Нойе Цюріше Цайтунг, де він з періодичною послідовністю поливає брудом Україну і закликає Европу відвернутися від нас. У нас цього ніхто не відслідковує та не реагує на таке. В Европі розуміють, що від нас все рівно нікуди не дітися. Географічно. У 86-му був Чорнобиль. Після нього поняття техногенної катастрофи стало загальновживаним у світі. Ніякими шенгенськими мурами від цього не відгородитися. Вони розуміють, що треба рятувати цих напівспитих тварин в образі людей, бо тільки так вони зможуть врятуватися самі. В іншому випадку можливим є непередбачуване. Европа – це психологія перестрахування. Якість і рівень життя є настільки високим, що не хочеться з ним прощатися. Почуття безпеки й безпечності одні з домінант у свідомості европейця.

На Заході де домінує соціально-майнова ситість і структурованість суспільства, художнику не має потреби переконувати інших у своїй успішності демонструючи статки – ти не будеш дорожчим від того, що їздитимеш на Порше. У нас – навпаки. У нас така поведінка додає суспільної ваги. Період первісного накопичення капіталу ще триває. Це такий собі дитячий рівень розвитку свідомості, а це передбачає домінанту зовнішніх штучок над змістом. Він автоматично хороший митець, якщо їздить на Порше. Така логіка теперішнього соціуму нав’язана ТіВі та глянцем.

Чому вважається успішним митець, який є багатим? Так не було. Можливо успішним так, але цікавим, хорошим митцем?.. Звідки це взялося? ТіВі і глянц нав’язують світосприйняття збоченого піару. Змістове наповнення ТіВі просто відстійне. Воно весь час плентається в хвості тенденцій, котрі нібито й ним і вигадані. Насправді, вигадані не ними… А ким?.. А от Бог його знає ким вони вигадані. Так і справді до якоїсь теорії змови можемо вдатися. По-друге – зараз при владі зріз людей мого віку, трохи старших. Трохи молодших. Відбулася зміна поколінь. Та перша постсовєтська хвиля вихідців з партократії потрохи відійшла. Зараз при владі комсомольці – Ющ, Пінчук, Балога… Мабуть тільки Ахметов не комсюк. Мабуть, я не знаю, можливо в його біографії і таке є. І з цим напевно пов’язані їхні орієнтації чи орієнтири, чи як ще це назвати, на те, що ми називаємо цинізмом.

Ця школа не плекала здатностей до самостійного мислення, формування власної системи цінностей… Ці речі взагалі не бралися до уваги, навіть відміталися. Тому цинізм їм дуже притаманний. Не якимось Кравчукам, чи Кучмам, які жили в полоні певних ідеологій. А оці молоденькі, які зараз на кону, от вони досить відверто цей цинізм плекали у собі. У їхньому розумінні він є ознакою сили, мужності, крутості, ознакою того, що ти не божевільний чи лох, що знаєш як в цьому житті поводитися… Вони це називають прагматизмом.

Але, як на мене, поряд з’явилася ще одна генерація, чи тип особистостей, котра повинна зжерти комсюків та їх попередників. Яценюк, наприклад, заявив, що років за п’ять відбудеться повна зміна поколінь. І ті хто зараз при владі – зійдуть з політичної шахівниці. І мені цікаво чи це станеться.

Яценюк демонструє здатність діяти по іншому, зібравши кошти з «донецьких» та «київських» заснував фонд OpenUkraine, де дуже чітко визначено напрямки щодо міжнародних проектів і зокрема в галузі культури. Звичайно, він не оперує поки що коштами котрі є у Відродження чи Пінчука, але якби нам таких фондів з десяток, або сотню…

Ми виховані на образі бідного, богемного, вільного поета. Я дивлюсь, що усі мої вірші написані до дев’яностих, відтворюють образ поета блукальця, бездомного, вітер у кишенях – це позитивні риси. Мої ліричні герої цим вихваляються. Це було важливим в тоталітарні часи. Це було замінником свободи. А зараз – поняття індивідуальної свободи перестало цінуватися, тому що, на перший погляд, вона є всюди і в усьому. Адже справжня свобода – коли ти її не зауважуєш. А зовнішніми фішками цього є добробут і багатство. І медіа нав’язливо підтримують такий образ у свідомості консюмента. От наприклад, той самий Кореспондент, шановане, поважне видання. Скільки разів я давав інтерв’ю і про що вони завжди запитують, як Ви думаєте? Про дві речі – про тиражі і про мої заробітки. Про цифри. Я кілька разів відповідав – це не вдається просто від слідкувати. Кожен видавець, при успішному продажі постійно додруковує наклад. І окрім нього ніхто реально не знає справжніх цифр. Журналісти розчаровані такими відповідями. Якби я сказав – наклад 50000 і розійшовся він за два місяці, вони б винесли це як сенсацію на обкладинку. А відповіді на кшталт:та ви знаєте, я взагалі цим не цікавлюся, мені важливіше щоб писалося, – таке просто неприйнятне для них. Вони цього не хочуть розуміти.

Навпаки, з їхнього боку, було й таке дешеве зіштовхування: після виходу моїх книжок в Німеччині, видавництво видрукувало переклади Прохаська, Жадана, Рябчука, зараз пішов Дереш та ін. Здавалося б прекрасна тема – написати про українських письменників, що там видаються і мають своє непогане місце на ринку. Їх читають, цікавляться особистостями, рецензують. Книжки мають успіх. Замість цього до мене телефонують з Кореспонденту і запитують чи міг би я підтвердити той факт, що українські автори отримують набагато нижчі гонорари ніж німецькі. Тобто, чи насправді їх платня на рівні остарбайтерів. Я кажу ні, я не можу цього підтвердити, бо це неправда. Я, в принципі, не зазирав у їхні платіжні відомості, але я знаю, що це неправда. А вони мені кажуть, ось Жадан заходив в редакцію і матюкався: «Та що вони там платять, ті німці. От своїм вони платять. А нам…» Минає якийсь час, я зустрічаю Жадана і кажу: Серьожа, ти що казав таке в редакції?» У нього ось такі очі і відповідь: «Ти можеш собі мене уявити, що я приходжу в редакцію і кажу: Суки німці, не платять гонорарів»?

Ну чому воно так? Щось таке замутити, їм цікавіше ніж писати про справжнє…

Насправді завдання художньої літератури, та й мистецтва загалом, – розвага, заповнення вільного часу, отримання задоволення. Пророцтво Маркса, – в суспільстві майбутнього, багатство суспільства визначатиметься кількістю вільного часу у його членів, здійснюється. Цю тенденцію зауважив перед смертю старий Мілош. Коли на Варшавському книжковому ярмарку його запитали про найбільш характерну тенденцію, – абсолютно точно назову, відповів той, – дедалі менше людей читає, дедалі більше пише. Тому кількість художників, письменників зростає зі зростанням суспільного добробуту.

Але коли я говорив про мистецтво, як розвагу, я не мав на увазі попсу. Як на мене, задля розваги можна і Канта читати. В оригіналі. Це теж заповнення вільного часу. Або перекладати. Це ідеальне прочитання – перекласти українською.

Людини без розваги немає. Частина людської структури займається виживанням, але це мізерна частина. Значно більша частина переймається життям, а не виживанням. Вільний час, заповнення його можливостями самореалізації – бо ми скінченні, ми смертні. Хто це усвідомлює, той розуміє чому буває так мулько, так щемить. Раз ми смертні – хочеться реалізуватися. А що може бути кращим за творчість?

Ми прагнемо, рухаємось, щось робимо… Але, що ми можемо про це говорити, коли в Україні велика задниця у ставлені до цього. Ми не в часі. Ми збоку. Поза тенденціями.

Але, я задля себе, такий modusvivendi знайшов у тому, що ніколи не погодився б звідси назавжди поїхати. Тут закопаний якийсь нерв. Без нього я не зможу, перестану існувати, як митець. Та з іншого боку, якщо б жив тільки тут, творчість була б теж неможливою. Принаймні,бути в оцих двох світах – найважливіше. Мати можливість поїхати, побути там пів року, рік, повернутися сюди і віднаходити на цьому зіткненні якісь власні ресурси. Я знову маю що сказати. А це ж не випадково. В цьому сенсі Україна благодатний край. Ще не висловлений. Ще всі історії буквально з нуля можна починати оповідати. І все навколо страшенно цікаво. Це інспірує.

Але ми мусимо тверезо оцінити свої ментальні особливості і відверто вголос про них говорити. Одна з них – виклична українська сірість. Українці бояться виділятися. Це люди приховані, по-партизанськи масковані.

Неготовність і небажання сприймати щось нове. Боязнь нового. І відповідно створення нестерпних умов для тих, хто починає щось радикально міняти. Радикалізм – пряма протилежність до українського характеру. Різкість рухів, жестів неможливі навіть у мистецтві.

Страхи, що породжують боягузтво продукують інші.

Підступна підлість.

Талант зраджувати.

Інколи, звичайно, це боягузтво відіграє позитивну роль. Ось візьмемо наболілий приклад з можливим розколом країни. На мій погляд, він виключений тільки в зв’язку з цим боягузтвом. Насправді, вже давно б розкололися. Бо нема, що разом жити. Але такий поганий мир кращий, за хорошу війну. І оце будуть капати один на одного, псувати кров до безконечності, але різкого кроку не зроблять ніколи.

Мистецтво і смерть? Для мене це було актуальним коли я перебував у власній смузі очікування смерті. Так, так, коли майже повірив у те, що помру в 47, як мені напророчив колись один чоловік. Мені тоді було років тридцять. І так сталося, що буквально за короткий час, після цього, я забув про пророцтво. Ніби витерли з моєї пам’яті. Абсолютно забув. Мабуть психологічно у тридцять про таке не думається. А потім, до 47-ми ще цілих 17, більше ніж половина прожитого життя. Ще дуже багато. Тому, мабуть, про це швидко забулося. Чому я раптом повірив у це? Десь за десять років, в околицях сороківки, просто раптом серед ночі, прийшов повністю, цей епізод з пророцтвом. Тобто, ти прокидаєшся серед ночі і розумієш, що тобі не приснилося, а це було в твоєму житті. І з того часу я жив, ну майже, з таким переконанням, що мабуть у мене відкриється якась невиліковна хвороба. Але після 46-ти ніхіра не відкрилося. Значить, що залишається, нещасний випадок. Мабуть авіакатастрофа. Я в той час багато літаками літав і так собі перед посадкою дивився на інших пасажирів і думав, зі мною то ясно, а вони чого, бідні. В кожному разі, мене це дуже гіпнотизувало. У той проміжок «12 обручів» написані, а «Таємниця» то власне кажучи, текст прощання. Тобто, я хотів більше про себе пояснити, на той випадок, якщо це дійсно станеться. Хоча, коли писав «Таємницю» був момент, коли я перестав вірити у те пророцтво. Ну, а остаточно 13 березня цього року, цей інфрачервоний відтинок скінчився. Я з нього вийшов з настанням 48. Тепер вже стає навіть соромно за ці всі речі. В кожному разі, це якийсь такий чинник, що маячів. Але він виникатиме ще неодноразово. Куди нам дітися від смерті. Це мабуть вирішальний рушій для будь-якої творчості. Свідомо, чи несвідомо це завжди присутнє.

Тоді я зрозумів, що ще не готовий до смерті.

Вона викликала у мене панічний страх.

Я ще не встиг втомитися життям, щоб сприйняти її спокійно. Із задоволенням.

 2009

 подяка альманаху КІНЕЦЬ КІНЦЕМ за наданий матеріал

Явище публічної де матеріалізації

Ми є свідками явища, яке – хочемо ми  того чи ні – стало найважливішим фактом, детермінуючим сучасну культуру в Європі. Явищем тим є нехіть еліт до усіляких проявів публічного життя. Якщо вже еліти, в силу самої дефініції, повинні тягнути на власних барках тягар керування суспільним життям, явище це означає, що Європа переживає зараз найтяжчу кризу, яка може спіткати суспільство, народ, культуру. Історія не знає подібного випадку. Це є цілком нове явище, не знаємо уповні ані неминучих загроз, ані довготривалих наслідків, пов’язаних з цією кризою. Попри аналогію зі знаними в історії суспільними подіями, відомими як бунти мас, назву це нове явище бунтом еліт.

Щоб в усій величі зрозуміти цей вражаючий феномен, потрібно передусім уникати приписування таким поняттям, як “бунт”, “еліти”, “суспільна влада” винятково політичного значення. Суспільне життя не обмежується тільки сферою політики, до нього належить також діяльність інтелектуальна, моральна, економічна, релігійна; охоплює воно різноманітні сфери колективного життя, включно зі способом одягання чи гри. Сьогодні одним з найважливіших, найбільш рафінованих і впливових проявів публічного життя є діяльність мистецька. Ще кілька десятків років тому про це годі було навіть думати. Отже найкращим способом наближення читачеві історичного процесу, свідками якого ми є, буде виявлення його характерних рис на тлі нових явищ в сучасному мистецтві і при цьому випинання тих його штрихів, що є найбільш знакові, завдяки яким мистецтво впливає на існуючий стан культури і одночасно є еманацією цього стану.

Вражаючим проявом бунту еліт є публічна відсутність певної особливої категорії осіб, які ще 15 років тому не злазили з телевізійних програм і сторінок газет, висловлювалися на будь-яку тему, аналізували, повчали, формулювали діагнози, видавали рецепти і зачаровано розповідали про свої внутрішні переживання. Почалося цілком невинно, з одноосібних зникнень, яким ніхто не надавав особливої ваги. Здавалося, що це дрібні і тимчасові пертурбації, пов’язані з натуральним процесом ротації авторитетів. Першим зникненням товаришувала насамперед поява нових облич, котрі як і раніше аналізували, повчали, формулювали діагнози, видавали рецепти і зачаровано розповідали про свої внутрішні переживання. Здавалося отже, що нічого по суті не підлягає зміні. Однак надто швидко виявилося, що процес випадання з еліт інтенсифікувався, набрав швидкості, охоплює щоразу ширші кола.

Запрошення видатної особистості до публічного виступу не в’язалося колись з жодною проблемою. Тепер воно стало складним завданням, причиною безкінечних спроб. Інтелектуальні еліти зрозуміли, що колаборація з системою масової культури компрометує, є актом запроданства інтелектуальної місії, переходом на бік ворогів автентичної культури. Множилися відмови. Раніше можна було без жодних складнощів олюднити рафінованими мислителями, безкомпромісними політиками, прогресивними художниками, альтернативними громадянами. Більше: усі вони дуже цінували такі ресоціальні сеанси, розплавлення в публічності, братання з тривіальністю. Це їм відповідало, добивалися такої можливості. Немає в цьому нічого дивного. Публічна особа завжди прагне явити перед масами соціальну сторону свого обличчя. Коли на втіху публіки на їхніх головах розбивалися яйця, всі погоджувалися, що це дуже забавно. В публічній діяльності суспільне обличчя – безцінний капітал.

У цьому місці повинен пояснити. Уважний читач напевно помітив, що на початку цього тексту запозичив перші речення з відомого есею Ортегги і Гассета.1 (Jose Ortega y Gasset, “Rebelión de la masas”, Obras completas, Revista de Occidente, t. IV, Madrid 1966). Піддав їх дрібній модифікації. “Бунт мас” – бо про нього йдеться. Був написаний понад сто років тому. Не сумніваюся, що висловлений мною зараз – в такій формі – діагноз був би милий для вух старої еліти, завжди переконаної у власній винятковості і суспільній необхідності. Був би ми милий, якби був правдивий. На щастя не є.

Не тому, що не маємо стосунку до бунту еліт, але тому, що це явище не вражаюче. Воно смішне і жалісне водночас.

Не дивуюся жахові Ортеги і Гассета. Він мав справу з великим явищем, що перетворювало нашу цивілізацію, переорювало свідомість колективну і водночас індивідуальну; з появою немислимих на початку ХХ століття наслідків. Тоді світ народився по-новому, а швидше спотворився в більш зрілу цивілізаційну форму. Сьогодні ніщо про це не говорить.

Цілком природно, що в ситуації, коли стверджуємо емпірично про те, що стара еліта перестає бути присутня, нам потрібно для з’ясування поставити декілька питань. Що викликає їхню неприсутність? Чи ця неприсутність справедлива? Чи ми щось через це втрачаємо? Відтак спробую знайти відповіді на ці питання; зверніть увагу адже вже кілька разів вживав вислів “стара еліта”. Поява цього вислову підказує, що існує також “нова еліта”, яка заповнила пусте місце по старій еліті. Такі засади, цьому буде присвячена подальше дослідження.

Повернемося до першого питання і потім до наступних. Що є причиною публічної дематеріалізації старої еліти? Відповідь проста. Еліта дематеріалізувалася сама. Підпала дивній розумовій аберації, наслідком чого виникло переконання, що цікавим є тільки елітарний відбір, що виключно елітарний глядач є глядачем правдивим і важливим. Такий легковажний стосунок до медіально організованого, демократичного суспільства не потребує коментарів.

Справа має однак більш складний характер. Вважаю, що вигнанню старої еліти товаришувала надія, що її відсутність потрясе суспільство, що рознесуться благання про повернення, що мас-медіа заполонять образи натовпів, що б’ються в конвульсіях. Результат виявився несподівано відмінний від очікуваного. Маю намір глибше проаналізувати це явище. Тільки тоді повністю розкриється, наскільки жалюгідним явищем є бунт еліт. […]

Суспільне небуття

Не має значення те, що не було зареєстроване в публічному просторі за допомогою засобів масової інформації. це стосується усіх галузей суспільного життя, а головним чином політики, культури, мистецтва. Стисло кажучи, може такі речі мають якесь значення особисте, але той факт, що щось має значення для одиниці, не є жодним істотним фактом, не породжує суспільні наслідки. Наслідком такого факту може бути щонайбільше модифікація чиєїсь індивідуальної уяви, заміна одного суб’єктивного огляду іншим суб’єктивним оглядом. Повторю з притиском ще раз: якщо щось не було зареєстроване в публічному просторі, то абсолютно все одно, чи то щось важливе чи ні. І так немає значення.

Натомість все, що залишається зареєстрованим в публічному просторі за допомогою ЗМІ, має значення без огляду на те, чи маємо справу з правдою чи фальшю, чи йдеться про реальний факт чи вигаданий, чи то річ дріб’язкова чи важлива. Адже медійний простір є матерією вищої реальності, ніж звичайна дійсність. Це дійсність потенційна, у ній реальністю стає навіть фікція, ваги набирають речі несерйозні, фальш діє як правда.

Тільки те, що має медійне коріння, має шанс бути досягнутим. Медійна укоріненість художника гарантує, що все, що зробить, буде в центрі уваги. Набере завдяки цьому властивого значення і рангу. Без медійного укорінення будь-яка публічна діяльність не має сенсу.

Ілюзією колишньої еліти було переконання, що поза глобальним медійним простором може існувати якийсь інший публічний простір. Що існує альтернатива. Однак жодної альтернативи нема. Творець стоїть перед вибором, або бути в медіальній системі, або не бути взагалі. Жодна досяжна констатація, жодна успішна критика з позасистемних позицій по суті неможлива, бо – як намагався раніше обґрунтувати – вона не має жодного значення. Геніальною власністю медійного простору є його досконала відпірність на спроби деструкції ззовні. Це простий наслідок того, що усе зовнішнє стає зневажене. Водночас медійний простір характеризується повною адаптацією, коли йдеться про  довільні іманентні процеси. Може наприклад використовувати усіляку критику, формовану у власних рамках для підтвердження власної необхідності. Така критика стає чинником, що збільшує атракційність пожертви, є доказом існування свободи вибору; більше того, вона уможливлює підлаштування до актуальних потреб споживачів. Якщо йдеться про критику, глобальна медіальна система є цілком автаркічною, не “чує” жодної критики, за винятком самокритики.

В останніх декадах сучасне мистецтво зробило величезне зусилля, щоб вибратися із суспільного небуття до реальності вищого ґатунку, з провінції до центру. По-перше: художники, які маніфестують своїми творами, що для них є речі значно важливіші ніж саме мистецтво, парадоксально дійшли до того, що їхнє власне художнє існування почало знову набирати суспільної ваги. <…> Тільки тоді, коли всім стало зрозуміло, що художник вже ні для кого не може бути моральним авторитетом, зрештою жодним іншим авторитетом, виявилася можливою автентична і партнерська заангажованість мистецтва в реальність. Суспільство почало розуміти, що придатність мистецтва не інтелектуальний міф, що це підтверджується в конкретних працях, тут і зараз. По-друге: художники усвідомили, що вони самі є більш цікаві, аніж мистецтво, яке можуть створювати, бо воно тільки на певному рівні здатне віддзеркалити внутрішній потенціал автора. Зрозуміли, що особа художника є місцем, в якому палають усі проблеми і можливості мистецтва. На питання бути (художником) чи мати (твори) рішуче відповіли: бути. Вийшли наперед, зуміли звернути на себе увагу ЗМІ.

Ще раз підтвердилося, наскільки геніальним інструментом може бути художня інтуїція. В медійному просторі тільки художник може бути автентичним суб’єктом, навіть найпрекрасніший твір немає шансів, залишається тільки сценографією, реквізитом, тлом.

На початку століття домінуючою стратегією укорінення в медійному просторі була стратегія, запозичена з городництва, а конкретніше зі щеплення. Вона полягала на тому, що використовувалися вже існуючі кореневі системи, плідно насичені живильними соками. Так само як шляхетні види дерев щеплять на простих, але вітальних стовбурах, так і мистецтво почали щепити на стовбурах масової культури. Художники із завзяттям фотографувалися у різноманітних втіленнях: капелана, моделі, військового, лікаря, спортсмена, героя коміксу, зірки рейву, політика, прибиральниці, сірої людини. Переодягалися у різноманітні готові костюми. Деякі так само переодягалися в художників, але тільки для того, щоб виявити умовність такого переодягання. Мистецтво відкинуло усі раніше відомі атрибути. Могло швидко набрати вигляду подій із різноманітних, закорінених в суспільній свідомості галузей: туризму, спорту, армії, транспорту, злочинності, медицини, психології, реклами, шкільництва, політики, ремонтних, хатніх, службових робіт. Художник несподівано з’являвся на тлі реклами,  у  репортажі телевізійних новин, на другому плані популярного фільму, в прогнозі погоди і виборчій кампанії, в рекламі порохотягу і на арені цирку. Вкладав своє обличчя на місце на місце облич найбільших ідолів масової уяви. Ікони масової культури використовувалися так, ніби були мальовидлами XIX століття, з вирізаними отворами на місці голови, даючи можливість кожному охочому увічнитися в бажаній ситуації: в літаку, на коні, в кулі, під пальмою, в товаристві красивих жінок.

<…>

Сталося те, що мусило статися. Утвердився погляд, що коли щось збуджує увагу ЗМІ, то перестає рахуватися, випадає поза горизонт зацікавлення. Зацікавленість ЗМІ стала своєрідним аксіологічним лакмусовим папірцем: більше зацікавлення було ознакою меншої цінності. Вигляди, які в середині минулого століття належали до ексцентричних, тепер в певних середовищах стали нормою. В середині 60-тих років ХХ століття відомий філософ Жан Поль Сартр відмовився від Нобелівської премії. Кілька років по тому Єжи Гротовський, видатний польський творець експериментального театру, спеціально обмежував кількість глядачів. Стверджував, що ідеальним було б зіграти виставу для одного глядача. 45 років по тому, відомий грецький поет Замос оголосив, що не друкуватиме своїх нових віршів. “Буду переписувати їх від руки і дарувати кожному зацікавленому, хто зголоситься. Хочу йому подивитися в очі” – казав. ( F. Franklin, “New Greek poetry”, Paris 2011, Alpha Press, s.65 ) Але тоді він вже не був винятком, його постать не була ексцентрична, швидше викликала плітки.

<…>

В  кінці настав момент, коли стало зрозуміло, що еліта захотіла бути анонімною, на маргінесі, без жодної відповідальності за справи загалу. Еліта піддалася демісії, покинула свою територію і функції. Тим самим втратила свою право чинність, свій мандат, бо еліта може існувати завдяки функціям, які виконує стосовно рейху обивателів. Без тих рейхів еліти нема. Сама по собі еліта є жалісним і нікому не потрібним збіговиськом індивідів. Покинувши публічне життя, вона довела власну неактивність, показала, що є престарілою, невживаною, здійснила особисту деконструкцію.

Підозрюю однак, що усе це замішання було грою, вирахуваною калькуляцією. Ці люди почули, що втрачають владу над душами, що програють медійній системі. Попри демонстративне полишення привілейованих місць захотіли знову зосередити на собі увагу. Хотіли таким чином сказати: дивіться, це пусті крісла, вони вражаюче пусті, вони кричать власною пусткою. Нас нема. І що тепер зробите? І власне, що ми тепер зробимо? Відповідь проста: ми ті насиджені крісла і дивани виставимо до гральні. Адже переконалися, що ані вони, ані люди, які їх займали, нам ні до чого.

<…>

Все, що дотепер було сказано повинно нас впевнити в переконанні, що усунення еліт було явищем з усіх точок зору позитивним. Завдяки цій події демократія, як система, реалізувалася. Чим довше були відсутні старі еліти, тим помітнішою стала присутність мас, їхня суб’єктивність. Що важливо, звільнилося місце для еліти нового типу, такої, що не вивищується понад загалом, але безперервно родиться з “крові і кісток” загалу.

<…>

До нових еліт

Не є однак так, що суспільство жодної еліти не потребує. Так потреба цілком натуральна. Але все має заспокоїтися завдяки елітам нового типу. Еліти нової генерації характеризуватимуться рівною доступністю до кожного, не матимуть особливих ознак духу чи тіла. Елітарність нового типу можна було б назвати егалітарною. Хоча пуристи напевно побачать в такому формулюванні суперечність. Відтак спробую коротко пояснити, що маю на увазі.

Еліти в сучасному суспільстві не можуть триматися на таких енігматичних і арбітражних особистих якостях, як талант. Бо що таке талант? Це містифікація, завдяки якій еліти могли накидати масам свою владу. Раніше аналогічною містифікацією була так звана блакитна кров. Талант завжди був тільки знаряддям влади. Чому називаю талант містифікацією? Тому, що талант, який завжди легітимізував владу старих еліт, був розпізнаваний виключно самим елітами. Наголошення на таланті було типовим явищем – знаним вже в Середньовіччі, – що полягало на впровадженні фіктивної “прихованої якості”. Її існування повинно було виправдати особливу цінність деяких особистостей та їх досягнення. Закривало по суті аргументи, яких неможливо було знайти. Віддавна знаємо, що блакитна кров насправді червона, сьогодні переконуємося, що талант –  поняття з пустим десигнатом.

Кожне наголошування, що твір А є плодом великого таланту, а твір В не є, видається цілковито арбітральним. Хто ж мені заборонить сказати, що є абсолютно навпаки. Отже кажу: не твір А, але твір В є плодом великого таланту; тільки, що талант іншого виду, інакше скерований, цілиться в інші цінності, часто протилежні тим першим. Про будь-яку річ можу сказати, що вважаю її досконалою в своєму сенсі. Можу так сказати і це може бути моїм найглибшим переконанням. Ніхто мені цього не може заборонити. Скажу більше: безсумнівним є те, що кожна річ досконала в своєму сенсі, тому що має бути такою, якою є, і дійсно є така, яка є.

Нічого не можна вирізняти на такій умовній підставі, як талант. Швидше треба визнати, що талантами – якщо вже уживати це пусте поняття – ми є обдаровані однаково, тільки це таланти до чогось іншого. Талант є передумовою, скеруванням до чогось. Нема таким чином речі, що не була б зроблена з талантом. Визволення з-під терору так званого таланту – одне з найбільш важливих досягнень сучасної культури ХХІ століття. Важкі для переоцінки заслуги в цій культурній революції належить приписати героїчним художникам перелому ХХ і ХХІ століть, котрі першими проторували шлях до наших часів.

Сформульований представниками старої еліти діагноз, стосовно якого ми були свідками небаченої кризи культури, і насамперед мистецтва, треба рішуче і цілком відкинути. Можна навести тисячу прикладів того, що ніколи раніше мистецтво не мало такого всезагального схвалення, ніколи не було так близько до звичайних людей. Правда полягає в тому, що маємо справу з небаченим розквітом культури, викликаним передусім ре соціалізацією мистецтва і де індивідуалізацією творчого акту. Стало очевидним, буття художником має бути позбавлене егоїзму. Він мусить перестати говорити від себе і до себе і почати говорити від суспільства до суспільства.

Найбільш характерною рисою мистецтва, про яке хочу трохи розповісти, є цілковите втоплення в дійсність. Дійсність є для нього пунктом виходу, джерелом і остаточним результатом художнього творення. Дійсність, як творення, піддана різноманітним трансформуючим впливам, що є однак для неї властивим та натуральним. Дійсність як предмет мистецтва охоплює цілий світ довкола нас і нас самих. Дійсність є найліпшим мистецтвом.

<…>

Розвиток мистецтва позначений певними стрибками в порожнечі; це переломні моменти, які відкривають нові розділи в історії. За останні сто років були три такі революційні стрибки. Перший мав місце в роках 1907 – 1917. тоді поміж іншим народився аналітичний кубізм, геометрична і безформна абстракція, рух Дада. Другий мав місце в 60-тих роках минулого століття. Тоді народився гепенінг, перформанс, енвайронмент, ленд-арт, концептуалізм. Третій стрибок мав місце в другій декаді нашого століття. Тоді було відкрито мистецтво без мистецтва, unsuccessfulart, мистецтво суспільної активізації, гоме арт, некро арт, упосліджене мистецтво.

З повною модерністською метафоричністю, радикальній критиці піддає мистецтво ХХ століття швейцарський художник П’єр Мапі. Перегукується у своїй творчості зі знаним з історії жестом Роберта Раушенберга, котрий в 1953 році підписав своїм прізвищем, раніше стертий гумкою, рисунок іншого відомого американського художника Вільяма де Кунінга. Жест Раушенберга символізував очищення поля мистецтва від того, що вже непотрібне. Однак був жестом фальшивим, попередньо узгодженим між двома художниками. Мапі з ніким не домовляється. Багато років поспіль втілює проект з назвою “Очищувальня мистецтва від зайвих речей”. Полягає на тому, що художник публічно нищить видатні твори мистецтва ХХ ст.. Знищені об’єкти, вже як твори Мапі, потрапляють до найкращих музейних колекцій. Отже результатом фізичного знищення є художня ре активація. В доробку Мапі ре активація творів таких авторів, як Стелла, Джасперс, Ріхтер, Ріст, Воргол, Емін, Кіфер, Ротко. Цей проект реалізовано завдяки підтримці багатьох фундацій, галерей і музеїв, що виділяють кошти на закупівлю творів, які підлягають подальшому рециклінгу. 

В переломні моменти художники не знають, що є мистецтвом. Відкидають усі готові відповіді. Те знання їм не потрібне, ні до чого не може придатися, може стати тільки перешкодою. Треба скочити в порожнечу і не питатися перед тим, чи вдасться приземлитися, ані дивитися пізніше, де приземлишся. Не важливо, що ігноранти будуть казати, що це не є мистецтво. Про це власне йдеться, щоб в мистецькому просторі здатися усім космонавтом. Як цього досягнути? Часом це просто: вистачить розмалюватися в зелений колір і натягти на голову шолом.

Може видатися не досить послідовним, що пишу про одночасно про художника, який звертається до найзвичайнісіньких аспектів дійсності чи художника, котрий хоче бути космонавтом, хоче бути “не з цього мистецтва”, подібно як космонавт є “не з цієї землі”. Розв’язка цієї примарної суперечності полягає на тому, що не-мистецтво, яке понад дві тисячі років з’являється просторі мистецтва, видається чимось найбільш незрозумілим.

 <…>

Пригадаю кілька останніх реалізацій, абсолютно не маючи запитів для вичерпання теми, ані надмірно глибокої рефлексії. Мушу застерегти, що вибираю безсумнівні пропозиції, як щодо художньої якості, так і суспільної значимості. Згадаю при цьому дуже важливий напрям некро-арту, що заслуговує на окреме трактування. В наступному році мине двадцята річниця з’яви фонду “BodyforArt”,і це буде напевно добра нагода, щоб підняти цю тему. Мистецтво некро-арту хоч і викликає величезне зацікавлення мас-медій і глядачів, постійно збурює деякі моральні контроверсії.

Не буду писати про таке чудове явище, яким є віртуальне мистецтво в альтернаті. Всі напевно чули про класика цього мистецтва Томі Партві, котрий за допомогою популярної програми “MysweetworldIV” створив віртуальний світ для свого віртуального мистецтва. В цьому світі є віртуальні галереї, віртуальні критики, віртуальні глядачі, віртуальні успіхи і поразки. Віртуальна кар’єра Партві розвивається надто чудово. Слідом за нею йде медійна популярність художника в цілком реальному світі. Партві часто гостює на сторінках преси і в телевізійних програмах, де обширно розповідає про власні віртуальні творіння. Художник є єдиним зв’язковим між світом реальним і створеним ним же світом віртуальним, куди ніхто крім нього не має доступу.

 <…>

Огляд сучасного мистецтва безперечно треба розпочати з творчості Ноеля Плюммера, чільного представника мистецтва суспільної активізації. Це й вже старший, бо тридцятирічний, художник користується заслуженою славою і загальним визнанням, є лауреатом престижних мистецьких нагород на нашому континенті. Власне його творчість стала джерелом інспірації для творців мережі Відкритих Музеїв, в яких демонструються твори гоме арту.

Ідея суспільної активізації революціонувала мистецтво. Це не нова ідея, але тільки Плюммер надав їй цілком зрілого художнього вигляду. Його духовним вчителем напевно був Йозеф Бойс, німецький художник другої половини ХХ століття, котрий між іншим говорив, що “кожен може бути художником”. Це гасло стало ключем для мислення про творчість в цілком нових категоріях, відкривало уяву на раніше невідчутні можливості. Твором життя Бойса було неперервне долання кордонів між мистецтвом і дійсністю, насаджування всього довкола креативного підходу до оточуючого світу. Художник називав свою діяльність “суспільною скульптурою”.

Відкидання метафоричного на користь дослівного – показова риса мистецтва першої половини ХХІ століття. В модерністській метафорі врешті було розпізнано модерністське закладення. З дослівним пов’язується однозначність. Художники упродовж століть виражали світ, надійшов час, щоб упокоритися перед дійсністю. З цим пов’язана художня стратегія, що стосується багатьох сучасних художників, а також тих, про яких буду писати. Стратегія, яка полягає в тому, аби реалізувати щось найбільш загальне в спосіб, що вимагає найбільшого використання праці і коштів. Досягнути цього можна за допомогою різних джерел, наприклад змінюючи масштаб об’єктів, використовуваний матеріал чи техніку виконання. В такому підході багато покори. Впродовж тисячоліть цивілізаційним імперативом було прагнення підкорити світ, якнайменшим накладом сил переламати його опір. В ХХ сторіччі художники звернули увагу, що світ потребує охорони. В ХХІ сторіччі постановили скласти йому данину, свідомо прагнучи того, щоб у максимальний спосіб відкинути його успішний опір стосовно прагнень людини.

 <…>

Ноель Плюммер став іконою сучасної культури поруч з найвідомішими модельками, творцями комп’ютерних ігр, авторами коміксів, креаторами моди і режисерами показів ISO. Його медійний вигляд, що повстав через накладення один на одного облич Леонардо, Ван Гога, Дюшана, Воргола, Бойса і Моліни, знаходимо на кожному кроці: на біг бордах, обкладинках журналів, повітряних кульках, молодіжних футболках. Всюди цьому товаришує відоме художнє кредо Плюммера: ховаюся в тінь. Воно досконало відповідає його художній поставі. Адже художник поступається місцями для інших, свідомо відмовляючись від своєї привілейованої позиції. Звернімо увагу, що всупереч зовнішній подібності, постать Плюммера нічого спільного не має з вигнанням старих еліт. Це не егоїстичний, викличний відхід, але поведінка повна скромності, з якої черпають наснагу сотні людей, що беруть участь в його виставках.

Пропозиції Алекса Мадсена мають інший характер. Цього 21 річного бельгійця з трьох років запрошують до найпрестижніших галерей світу. Його минулорічний проект, реалізований в престижній Ларсон Галереї у Лондоні, мав широкий резонанс. Художник розпочав свою працю з організації “кастингу для родини”. Він мав форму медійного спектаклю, на який зголосилися натовпи людей, зацікавлених мистецтвом Мадсена. Художник вибрав не тільки дружину, але й трійко дітей, та навіть дідусів і тестів. Потім зразу ж з “новою” родиною здійснив покупку необхідного обладнання, так, щоб можна було приміщення галереї перетворити в приємне родинне помешкання. В новоутворених приміщеннях художник провів чотири місяці, акуратно виконуючи усі родинні функції: батька, чоловіка, зятя, сина. Водночас купівля обладнання, що мала ритуальний характер, як і наступні дні життя новоствореної родини, були особливо подані світовою пресою і телебаченням, привертаючи до себе загальну увагу. Також усі бажаючі могли упродовж виставки прийти з візитом до галереї-помешкання.

 <…>

Алекс Мадсен має намір розширити проект в такий спосіб, щоб він тривав близько дев’яти місяців. Фініш виставки тоді міг би бути поєднаний з презентацією новонародженої дитини, колективну опіку над якою пізніше мала б здійснювати місцева громада, головним чином шанувальники сучасного мистецтва. Звернімо увагу, що завдяки реалізації цього наміру ідея творчості знайшла б свій найбільш дослівний і найбільш досконалий виклад. Мадсен хоче нам сказати: будьмо художниками, розмножуймося, нема нічого досконалішого ніж акт народження людини. Треба зазначити, що художник розпоряджається чудовим генетичним сертифікатом.

Великою популярністю останніми роками користуються виставки “кулінарні” з течії ланч арту. Ідея цих виставок полягає в тому, що художник власноручно готує глядачам частування, яке більшою чи меншою мірою може мати виставковий характер (Анна Курцова, Дерек Джетті, Пістолі). Деякі художники доповнюють частування виступами майстрів чорної магії, показами клоунів чи презентаціями місцевих аматорських музичних груп. Першовідкривачем ланч арту очевидно був Даніель Споеріі, сьогодні вже зовсім забутий художник середини минулого сторіччя. Він також використовував товариські кулінарні зустрічі як матеріал для творення мистецьких праць.

Художню стратегію іншого типу спостерігаємо у випадку Бі Телєка. Бі Телєк – це псевдонім художника, що походить з Бірми. Він перетворює галереї в негалереї. Цього року в Музеї Актуального Мистецтва у Мадриді влаштував нічліжку для бездомних. Це звернення в бік базових потреб, з яким маємо справу також і в ланч арті, є дуже характерною рисою сучасного мистецтва. Бі Телєк не обмежується виключно візуальним мистецтвом. Його заангажованість проблемами інших значно глибша. Художник також веде рубрику життєвих порад в часописі “Стиль”.

В нічліжці Телєка зустрілися водночас ті, хто прийшли у пошуку теплого нічлігу і ті, хто заангажований в сучасне мистецтво. В одному місці зустрілися цілком різні люди із цілком різними цілями.   <…> Мистецтво Телєка полягає у створенні ситуативних подій, які змінюють людей. Телєк вже перетворював галереї в: станцію техобслуговування автомобілів, салон масажу, стоматологічний кабінет, пекарню, станцію альтернету, дитячий садочок. Багата документація цих проектів доступна у багатьох музеях і центрах сучасного мистецтва.

Характерні величезним розмахом проекти Меган Веслі були б нездійсненні, якби не опіка і допомога Центру Актуального Мистецтва в Лос Анжелесі. Під час тривання найвідомішого її проекту (Ню Йорк, 2012), мешканці цього міста могли в найбільш несподіваних місцях наткнутися на відомих і одіозних особистостей, що виступали в звичайних суспільних ролях. Купуючи газету, могли з подивом відзначити, що продає її Кен Брокс. Увійшовши до аеробусу, упізнавали за штурвалом об’єкт марень усіх чоловіків Наталі Вороб’йов. Кількома вулицями далі машини для чищення тротуарів обслуговував президент Карр. В реалізацію проекту було заангажовано понад сто особистостей з перших сторінок газет.

 <…>

Мистецтво Стіва Кутая також розігрується в міському просторі, але художник втручається в нього у цілком інакший спосіб. Його проекти дорого вартісні і складні для виконання, вимагають довготермінових приготувань. Погодження дозволів і пошук спонсорів тривають роками. Пори те, що твори Кутая базуються на простій ідеї, подібній до ленд арту ХХ сторіччя, результати незвичайні. Це таке мистецтво, яке торкається сотень тисяч городян.

Художник розкопує центральні пункти міст: вулиці, площі, перехрестя. Найбільш показовим проектом, реалізованим до сьогодні, було розкопування у 2009 році на два місяці Rond – PointdesChampsElysees в Парижі. Ця робота коштувала п’ять мільйонів доларів і була відчута в цілому світі. Задовго перед реалізацією глобальні медії допомагали художникові у приготуваннях, трансмісія початку земляних робіт була переглянута мільйонами телеглядачів.

Для всіх однак повинно бути зрозуміло, що це не звичайні розкопки, адже вони не функціональні. Завдяки дефіциту функції, художник віднаходить її для мистецтва. Власне завдяки тому, що з раціональної точки зору розкопки не мають сенсу, вони набирають сенсу художнього. Зазвичай ми не приглядаємося до будівельно-ремонтних робіт, оминаємо їх. Розкопування Кутая натомість притягають тисячі зацікавлених глядачів, перетворюючись на велику туристичну подію. Відвідувачі пізнають незвичайність ситуації: паркани помальовані біло-червоними смугами, одягнутих у помаранчеве людей, що кружляють околицями, кладки, перекинуті поміж ямами, дивні машини. По-новому пізнається цілий район. Зазвичай йдемо вулицею поспіхом, в цьому ж випадку настає різке сповільнення ритму, вуличні корки тягнуться кілометрами. Щоб відчути присутність мистецтва Кутая не треба оглядати його твори. Достатньо вийти на вулицю, а ще краще виїхати автомобілем. Місто, в якому працює художник, нагадує живий організм, підданий сильному утиску. Увесь міський кровообіг збурюється мистецтвом.

 <…>

Багато художніх проектів не вдалося б реалізувати, якщо б не було заангажування ЗМІ. У великому масштабі це використовує Корбін Саад. Завдяки масовій інформаційній кампанії йому вдається в різних місцях земної кулі згромаджувати мільйонні натовпи. Люди з’їжджаються до вказаного місця і і живуть там в наметах. А все для того, щоб взяти участь у незвичайних акціях, підготовлених художником. Ці з’їзди мають в собі щось від релігійних паломництв. Про силу акції Саада говорить кількість учасників, бо це мистецтво великих кількостей. Перебування в такому натовпі незвично енергетичне, враження свідків наповнені ентузіазмом. Саад заспокоює загальні прагнення участі у великих подіях. Фотографії з Денверу, де в 2012 році три мільйони людей одночасно випустили в небо повітряні кульки, облетіли увесь світ. Подібно до попередніх подій, коли мільйонні натовпи пускали мильні бульбашки (Центральний Парк, Н’ю Йорк, 2010).

 <…>

Сон займає одне з центральних місць в сучасному мистецтві. Художники кажуть: втілюємо сни. Змінюємо реальність у такий спосіб, щоб вона була по вінця заповнена здійсненими снами. Художник, що найбільш послідовно і дослівно показує нам, як це робити, Марат Ґокіл. Недавно був удостоєний однієї з найпрестижніших нагород. Тижневиком “Гладіатор” визнано за ним річний титул феномену. Із тисячі снів, що у формі проектів надсилаються до його бюро з цілого світу, Ґокіл що кілька місяців вибирає один і реалізує його як художній проект, фінансований галереєю чи музеєм. В 2012 провів відпустку з популярною акторкою С’юзан Бакстон, в 2009 зіграв головну роль в серіалі “Моя сім’я”, в 2008 став героєм коміксу, намальованого Алексом Рамзеєм. Сам зрештою також є чудовим рисувальником. Надіслані сни, що не були вибрані для реалізації, щотижня представляє на сторінках “Гладіатора” у формі популярного коміксу.

Ґокіл – як і багато інших з його покоління – не потрапляє в жодну конвенцію, будь-яку з них може експлуатувати. Це його стратегія, що стосується багатьох художників: пошук різноманітних конвенцій для того, щоб їх використати і викинути. Ґокіл одночасно є кожним з нас і ніким, бо позбавлений власної ідентичності. Геній сучасних художників між іншими полягає в тому, що здатний зосередити на собі увагу загалу за повної відсутності будь-яких слідів ідентичності. Слідами проектів, реалізованих Ґокілом, є “аматорські” відеозаписи, що нагадують давні родинні фільми, зняті під час відпусток. Копію фільму разом з посвяченням художника завжди отримує автор сну. Звернімо увагу, що Ґокіл не втілює власні сни, тільки сни абсолютно чужих йому людей. Які його власні сни не відомо, це не має значення. Важлива його службова постать.

Сповненням снів займається також молоденька шведська художниця Соня Ліндрос. Вона використовує в своїй творчості можливості, пов’язані з віртуальним простором. Завдяки цьому може втілити навіть такі сни, які в реальному світі неможливо здійснити. Розголос принесла її акція, втілена два роки тому. Ліндрос запросила десять в’язнів, засуджених довічно за вбивства, на пляжний відпочинок серед пальм на Копакабана.

Останній приклад сучасного мистецтва, який хотів би представити, є творчість Яо Ву, що в блискучий спосіб поєднує локальну суспільну активізацію з пропагуванням універсальної культури. Художник ангажує усю місцеву громаду – містечка, райони – і творить з їхньою допомогою величезні живі картини, що представляють відомі сцени з культових коміксів. В процесі реалізації проекту кожен з учасників не знає, часткою якого образу буде. Кінцевий ефект пізнаємо зі знімків, зроблених з літака. Зазвичай зустрічі закінчуються гігантським пікніком, що стає тривалим елементом колективної пам’яті та інтегрує локальну громаду на довгі роки.

Представленим мною художникам присвячено десятки статей, досліджень, дисертацій. Об’ємні альбоми з їхньою творчістю видані масовими накладами. Їхня діяльність переорала суспільну ментальність, уґрунтувала фундаментальні цінності сучасного суспільства, спричинилася до того, що живемо у відкритих суспільствах, толерантних, перенасичених емпатією. У ХХ столітті мистецтво вчило толерантності до усілякої інакшості, в ХХІ вчить нас толерантності до самих себе. Реєстрацію цих незвичайних подій можна оглядати в численних музеях світу, на плазмових стінах чи у вигляді великоформатних голограм.

Музеї, адекватні до наших часів

Незвичайним досягненням останніх 15 років є Музеї Відкриті. <…> Вони існують сьогодні у всіх більших містах. В метрополіях Відкриті Музеї набули вигляду гігантських центрів культури, що викликають зацікавлення локальних громад, притягають туристів з цілого світу, які азартно порівнюють вміст тих музеїв. Діяльність Відкритого Музею полягає у тому, що кожний може мати в ньому тимчасову експозицію. Вистачить оголосити бажання і записатися у список очікування. З огляду на кількість бажаючих, час тривання експозиції обмежується на загал до трьох тижнів. На найбільших майданчиках такого типу одночасно можуть презентуватися майже тисяча бажаючих. Більшість з них прагне робити презентацію в окремому залі, але можна також долучити окремий твір до збірної експозиції. Відкриті Музеї користуються величезною популярністю, непорівнянною з музеями мистецтва ХХ століття, які відвідувалися лише теоретично-критичним активом.

Це однак не означає того, що мистецтво ХХ століття дещо перезріло, зникло в суспільному небутті. Знайдено спосіб, щоб знову повернути його суспільству. Величезні бази даних в альтернеті зберігають сотні тисяч каталогізованих об’єктів цього мистецтва. Кожний може віднайти необхідні йому в даний момент картини, скульптури, фотографії і вільно поєднати вибрані фрагменти, модифікуючи і достосовуючи цілість до актуальних вимог і своїх індивідуальних потреб та уподобань.  Таке замовлення достатньо надіслати до локального представника корпорації “Artonlyforyou”, яка за два тижні доставить унікальний твір, виконаний виключно до поданого замовлення.

Мушу згадати про ще один феномен останніх років. Це музеї актуального мистецтва. Сьогоднішній світ змінюється з шаленою швидкістю, щороку ошелешує нас новими явищами і трендами. Схопити суть цих змін – завдання досить важке. Здолати таке можуть хіба що молоді творці, не обтяжені життєвим досвідом. Тільки вони бачать дійсність такою, яка вона є, без упереджень. Тому в музеях актуального мистецтва накопичуються виключно твори художників, яким не виповнилося 25 років. Ця межа становить своєрідну тіньову смугу, перейшовши яку, втрачається свіжість сприйняття, розум обростає яловими думками, і творець нічого актуального вже не здатний створити.

Категорія дорослості стосовно сучасної культури давно перестала бути добрим знаряддям опису. З погляду поколінь культура є уніфікована, поділ на дитячу, молодіжну і дорослу – неактуальний. Постулат духовної дорослості перестав бути дискусійним, став постулатом без сенсу. Адже дорослість стала категорією суто фізіологічною, переставши бути категорією духовною. Не існує чогось такого, як входження молодої людини в дорослість. Людина, яка виростає з культури своєї молодості, вступає не в культуру дорослих, але в культуру молодості власних дітей. Люди старіють, культура завжди залишається молода.

Музеї актуального мистецтва відповідають за змінність і вічно тривалу свіжість нашої культури. Твори художників, які перейшли межовий 25 річний вік, усуваються з експозиції. Йдеться про те, аби утворити місце для молодших, як і про те, щоб твори не відповідали трендам даного року і не зачіпали вразливих глядачів. Випхані твори однак не нищаться. Після демонтажу вони передаються до художніх навчальних закладів, щоб можна було з них по-новому створити актуальні твори. Процес актуалізації має перманентний характер.

Відкритим залишається питання, що робити з старшими художниками, котрі з точки зору сучасного мистецтва зайві. Ця проблема не розв’язана до кінця. Зі сказаного вище виникає, що художник старший 25 років перетворюється в ялового, відірваного від дійсності художника. Його базова активність спадає до критики, кривляння, постійного ображання на дійсність. Для власного блага і для блага загалу він повинен зайнятися чимось більш ужитковим, повинен змінити власну суспільну функцію. Такі зміни є чимось нормальним в інших галузях культури, наприклад у спорті, балеті, цирку, моді. В сфері культури старші люди мають задовольнитися ролями споживачів, залишивши творчість молодим.

З усією силою однак варто підкреслити, що не потрібно приймати як догмат тезу, згідно якої молодість завжди має рацію. Обмеження віку стосовно художників, які претендують на звання актуальних, продиктоване виключно виховними поглядами. Для молодих людей оточуючий світ є без дискусійною очевидністю. Його картина не підсилюється рефлексіями, закоренілими в минулому, в тому, що було і безповоротно минуло. Вона не підсилюється і страхом перед майбутнім. Для влучної діагностики реальності такі рефлексії не потрібні, вони лише затемнюють образ. Породжують претензії до дійсності, що не є такою, яка повинна бути. Завдання художника реагувати на дійсність емоціями, не обтяженими життєвим досвідом. Таким станом обдаровані виключно молоді люди, які можуть ризикувати життям, щоб здобути дружбу. Нажаль ту чудову, кришталево чисту емоційність втрачаємо разом з віком.

Натомість ця проблема зовсім інакше виглядає у випадку мистецьких критиків і кураторів. Тут багаторічний досвід якнайбільш допоміжний. Адже критики оцінюють не дійсність, а мистецтво. Суттю мистецтва є творчість, відтак щоб оцінити чи художня пропозиція є творча, треба співвіднести її до з доробком минулого мистецтва. Тому співпраця сивих критиків і дуже молодих художників дає такі чудові результати. Природно, що критик старіє в оточенні завжди свіжих художників.

*

 <…>

Зміни, що відбуваються в сучасній культурі, треба сприймати з довір’ям. В них є мудрість, яка виходить за межі розуміння одиниць і тому вона часто залишається нерозпізнана. Пізніше, коли оглядаємося назад, виявляється що те, що викликало спротив було найбільш очевидною розв’язкою. Минуло вже 7 років з часу пам’ятної виставки “StarShits”, організованої Едвіном Проке, власником медійної імперії BCN. На цій виставці було викладено сто кришталевих унітазів, в яких поміщено законсервовані поліплазмовим методом екскременти найбільших зірок теперішньої культури, спорту, політики. Сьогодні таку реакцію важко уявити, але тоді виставку було охоплено скандалом, названо вершиною ідіотизму, падінням культури на саме дно, несмачним жартом. Дехто навіть казав про дегенеративне мистецтво, що викликало грізні асоціації з переслідуванням авангардного мистецтва нацистським режимом в тридцятих роках минулого століття. Мали справу зі станом засліплення. Вкрай негативні думки, сформульовані поміж іншими Кейт Бургхам і Ленні Фідером, видатними інтелектуалами тих років, не брали до уваги те, що виставку відвідали 9 мільйонів глядачів на трьох континентах. Не зауважено цілком критичного виміру виставки, яка гостро показала масове зацікавлення тим, що елітарне. Зрештою виставка виявила неактуальність поділу на те, що масове і те, що елітарне. Завдяки масовому зацікавленню тим, що елітарне, елітарне стає масовим. Не зауважено також доволі помітного іронічного аспекту виставки. Обурення було тим більш дивне, що насправді проект Проке не був жодним істотним переходом меж. Все вже було, хоча в дещо інших контекстах. Не мушу вже нікого переконувати, що присутність екскрементів є важливою і вкрай цікавою проблемою історії мистецтва, яка сягає дуже глибоко в ХХ століття, щонайменше в творчість італійського художника П’єро Манзоні. Варто також пригадати відомий цикл “Дефекація” Рози Ронблюм (2009), зарахований до течії так званої “голої” фотографії. Дефекація зрештою була джерело, використовуваним художниками-перформерами на початку нашого сторіччя. Вживання унітазів було очевидною ознакою художнього діалогу з Марселем Дюшаном, іншим видатним художником ХХ століття.

Сьогодні окремі об’єкти з цієї виставки оздоблюють найбагатші музейні колекції, а ті з них, що перебувають в аукціонному обігу досягають рекордних цін; недавно анонімний колекціонер заплатив в Токіо за такий твір 800 000 доларів. Історія виставки “StarShits” не виняткова. В художньому процесі можна легко відшукати багато подібних випадків. Нехай це буде пересторогою для всіх поспішних суддів, котрих зжирає безкорислива ненависть до сучасної культури.

Коли я, ще за комуни студіював в університеті, то мені, як іншим студіозам, вбивали в голову, що у всіх галузях гуманітарнихнаук все вже досліджено Марксом, Енгельсом і Леніном. Тому нам залишається лише дивуватися безмежній мудрості класиків і, за мірою розумових здібностей, запам’ятовувати їхні геніальні думки – написані з тої чи іншої нагоди.

Слава Богу, це вже у минулому. “Класики” виявилися не такими вже й мудрими. Їхні  пророцтва так і не здійснилися / тут знову слід подякувати Богу /. Численні сповідувачі їхніх ідей таємничим чином зникли, ніби їх ніколи і не було. Більшість із них почали завзято торгувати і будувати неофеодалізм з собою коханими на чолі.

Із занепадом офіційного марксизму створилася ціла низка ніш, які  наввипередки заповнила галаслива компанія різних “адептів”, “деміургів”, “патріархів”, ”батьків”, “зірок”, “академіків” тощо.

Утворилася нова мистецька номенклатура пожирачів грантів. Виникли ієрархії в тусовках, обмежених містами, деколи країною і зовсім рідко, найближчим зарубіжжям. Додаток до прізвища “відомий” давався всім, хто брав до рук олівець, пензель, ручку /або не бравнічого, а лише багато, примруживши очі, балакав/.

У найбільшому базарі України Києві пошуки найінтелектуальнішого інтелектуала завершилися знаходженням у його провулках дивного і агресивного чоловіка. Його причесали, вдягнули у 6ілу сорочку, шкіряну куртку, краватку і дали звання професора. Чим він займається – незрозуміло, але може балакати про все. Мені особисто сподобався пасаж про те, що українському чиновництву 800років. Може, що саме за цей комплімент владі “культуролога №1” полюбляють наші телеканали і, чомусь, радіо “Свобода”. Але, як відомо, покірне теля дві мами ссе.

Наші дослідження в галузі праісторії у кращому випадку являють собою

перекази своїми словами російського тому Тойнбі /завдяки старанням видавництва “Основи” вже є і український переклад/, або Ясперса з додатками вже від авторів дивної суміші постмарксизму, позитивізму і еволюціонізму.

Еволюція історії в цих книгах завершується автором, який із занебесних вершин розповідає нам, як все було насправді.

На іншому полюсі студій з праісторії знаходяться відверті байки невігласів-“академіків” про Аратту, трипільців-українців, орійців, укрів, Україну – родоначальницю писемності, землеробства, Велесову книгу тощо.

При тому, що жодна жива душа в Україні не вміє читати клинопис у будь-яких його проявах, саме у нас видається і рекламується книга про нібито прашумерські архіви нашкрябані на стінах Кам’яної могили. Звичайно, що ніхто не може виступити з аргументованою науковою критикою цього опусу. Але ідеї прабатьківщини шумерської писемності підхопили різноманітні дядьки та тітки і навіть політики.

Взагалі загравання історичної науки з політикою ніколи добром не закінчувалися. Цього боявся, наприклад, Гейзінга /автор знаменитих на весь світ книг “Осінь Середньовіччя” і “Homoludens”/.

Але яке нам діло до Гейзінги, коли у нас повно “адептів” і “деміургів” у всіх видах мистецтва безкінечного ставання на граблі. Після чергового удару по голові, вони авторитетно звинувачують у цьому злих ворогів-сусідів, несприятливу погоду тощо.

І знову через усі засоби пропаганди вбивають у голови, що на Україні повно-повнісінько видатних, знаменитих, відомих і най-найрозумніших дядьків і тіток. Так, що нема ради.

Сучасній мистецькій і науковій номенклатурі дуже зручно будувати ієрархію на тлі повної байдужості байдужості суспільства, зайнятого рослинним виживанням.

Цікаво, скільки своїх дисків продають наші музичні “зірки”, а знамениті філософи, культурологи, письменники книг?

Достатньо пройтися книгарнями і музичними магазинами, щоб сильно засумніватися у популярності наших геніїв. Народ не побіг, ламаючи прилавки, хапати їхній доробок. Навпаки, він лежить достатньо недоторкано.

Безперечно, у своїй тусовці себе почувати комфортно. Але насправді усі кордони у науці і культурі існують лише в уяві. Немає сучасної української рок-музики, а є Рок-Музика! Немає сучасної української постмодерної літератури, а є Література! Немає української історичної науки /від неї смердить політикою/, а є Історична Наука!

Ілюзорні кордони падають, і ми бачимо явища культури такими, якими вони є. Найкращі їхні зразки знаходяться дуже високо, і створені вони не у нас. Доробки наших “геніїв” у порівнянні з ними виглядають звичайним школярством.

Мені, наприклад, незрозуміло, що таке нове внесли у рок-музику “найкращі українські групи” “ВВ” і “Океан Ельзи”? Вони не досягли рівня навіть таких груп як “T–Rex” або “Sweet”, які свого часу вважалися достатньо попсовими.

Я не говорю про меншовартість, або про більшовартість. Я закликаю до Вартості, а її можна отримати лише у світовому контексті. Нема чого роззявляти писки, сприймаючи містечкові ієрархії. За гамбурзьким рахунком ми не маємо істориків, філософів, письменників, рок-музикантів світового рівня, без доробків яких неможливо було б уявити сучасний інтелектуальний простір.

Отож, в українському гуманітарному просторі маємо пустку. Як би не намагалися її заповнити представники різноманітних тусовок, вона і надалі залишається пусткою.

Якось один поважний пан критикував мене за те, що в одній своїй статті я даю рекомендації. А чому б і ні?

Я вже достатньо дорослий хлопчик. Багато бачив начальників. Живий.

Отож, я пропоную в оцінці українського гуманітарного простору /до якого я відношу і рок-музику/ вживати термін “порожнеча”. Щось на зразок космічного вакууму, або “нічого” давніх містиків. Вона несе у собі масу різноманітних ідей і можливостей. Особливо для сучасних молодих людей. Можливо серед них знаходяться нові історики, рівень яких стане вищим від Тойнбі, Ясперса, Гейзінги, Блока; філософи кращі за Гайдеггера чи Гадамера; письменники цікавіші за Боргеса чи Джойса; рок-музиканти, які будуть грати професійніше і неочікуваніше за LedZeppelin чи TheDoors.

Саме тому категорія “Порожнеча” має пропагуватися, як суттєвіша ознака сучасного українського гуманітарного простору.

Якщо і надалі ми будемо присипати себе тим, що її не існує, ми залишатимемося інтелектуальним підпарканням навіть Росії /я вже мовчу про Світ/.

P.S.13 грудня 2005 року в паризькій газеті Liberation 19 французських істориків опублікували маніфест “Свобода для історії”, в якому вони домагалися відміни “невідповідних демократичному ладу” так званих “статей про пам’ять”, тому що вони обмежують свободу історика і заважають його дослідницькій роботі. Ці статті стосуються так званого закону Гайсота від 13 липня 1990 року про закриття документів про расизм, антисемітизм і ксенофобію, акту за 29 січня 2001, який стосувався геноциду у Вірменії 1915 року, так званого закону Таубіра від 21 травня 2001 року, який наказував вважати рабство злочином проти людства і закону від 23 лютого 2005 року, пов’язаного з викладанням у школах позитивної ролі французської колонізації.

Текст цього маніфесту звучить так: “ Занепокоєні щоразу частішими політичними втручаннями в оцінку подій минулого, які стосуються істориків і  юристів звертаємо увагу на наступні засади: Історія не релігія. Історик не визнає жодного догмату, не шанує жодного замовлення, не знає жодного табу. Історик може бути невигідним, Історія не мораль, історик не відіграє ролі виправдовувача чи засуджувача; історик з’ясовує. Історик не раб сучасності. Історик не накладає на минуле сучасних ідеологічних діаграм і не накладає на минулі події сучасні уявлення. Історія не пам’ять. Історик як науковець збирає спогади людей, порівнює їх між собою, порівнює їх з документами, предметами, залишками і встановлює факти. Історія включає в себе спогади, але ними не обмежується. Історія не предмет права. У вільній країні, сповідуючи правду, історія не спирається ні на парламент, ні на владу. Політика країни, навіть якщо вона керується добрими намірами не політика історії…”

  Цитовано за:  EwaDomanska “Ніstorieniekonwencjonalne” Poznan 2006. S. 225.

 ( подяка альманаху КІНЕЦЬ КІНЦЕМ – кинь це)

Сталося!

Бобик здох! The Art is Death! Kunst ist Tod! Arts ///// Поодинокі залишки, що де-не-де вигулькують на виставках, лишень підтверджують цю істину. Але зазвичай те, що ми там спостерігаємо, зовсім нас не торкає. Нагромадження цитат, приміток, посилань i майже нуль емоцій. Багатство ґлянцевої повноколірності, естетська вишуканість, долбі сураунд дівідіiобмаль живого. Навпаки, одне животіння. Мистецтво мало б рефлексувати на стан культури цивілізації. Натомість воно, як i жінки, скотилося до банальності. Спостерігаємо лиш фраґментарну поверховість тіла. Порнографію. Бажання вбогі, npocтi, доступніi зрозумілі. Таїна чи хоча б таємничість – відсутні. Ілюзій – нуль. Mpiїзливаються. При цьому збувається марево Бойса – кількість художників множиться у геометричнійnpoґpeciї. Принаймні нових імен на мистецьких ярмарках. „Зірки” ж iзафрахтовані ними образи котяться вдало прокладеною лижнею, не претендуючи на інновації. Тай узагалі. Бути неориґінальним – модно. В часи, коли все банально естетичне. Мистецтво має труднощі з віднайденням винятковості. Доводиться задовольнятися запозиченнями, перш за все найпримітивнішими аспектами життя, вподобати марґінальні випади. Тому необов’язковимиєй радикальні крайнощі. Ітероризм може бути лагідним, i „святість” грошей порнографічною. Важко бути ніяким, та нічого іншого не залишається. А як же музеї, ґалереї, критики, куратори?

Хай мертві ховають мертвих…