logoARTMEDIUM | цсм

Подвоєні ритуальності Кауфмана та Фурдіяка

Подвоєні ритуальності

 

.. Виймаємо
із пам’яті зниклого середовища
ЩОСЬ
ритуалізуємо його теперішністю
впихаємо зворотньо
і ця впхнутість творить
нову реальність…

(з програми)
Уста вимовляють такі слова як ритуальність чи мистецтво з певним відлунням звону чи клаксонів , здибленого волосяного покриву та спітнілісцю чола . Символи форм dziedzictwa огортають нас своєю вагою та переконаністю. Мається тут на увазі не склепи ритуального начиння чи наративних постав традицій відбування податків минувшині , а перед все – тривалість в цьогочассі ,  в реалізмі  або як би сказав скептик – натуралізмі сприняття дійсності. Насмішки та глузування , іронія не є насмішками чи глузуванням , а тим більше сарказмом в відбиранні цього натуралізму . Скоріше є підтвердженням використання широкого інструментарію в відображенні сцен. Палітра широка й має шанс та потребу до збільшення її можливостей в різний знову ж таки спосіб . Це до артистів як тримачів ліцензії на ілюзіоннізм та маніпуляцію. Але не зараз.
Чи є питання до палітри можливостей чи інструментарію – так чи ні – не має жодного значення , адже будь-який стверджуючий або пояснюючий жест артиста відбирається викінченним , остаточним . Набуваючи при цьому властивостей ритуалу , “танців на кістках” – правдива дійсність з всуванням , впхнутістю адаптованої іншості. Це момент прояснення , момент тривалістю псування цієї адаптованої іншості в профанаційний стан реальності .
І так то триває . Діє .
Вистава Влодка Кауфмана та Олекси Фурдіяка – РИТУАЛЬНОСТІ….
Стоїмо перед вхідним порталом галерейним … присутність ритуальностей очевидна , й зафіксована стверджуючим монументалізмом металевого гіганта , що підтримує в даному випадку не банально світ плечем , а декларовану ідеологічну сутність дійства – вистави , як гімн втуленності минулого в майбутнє . Цим чорним тлом шелди організатори виправи в безстроковість часоарту заохочують сприняти їх гру як незворотність буття – якщо ви вже дійшли сюди то прошу пакуй далі в простір індивідуальних вимислів , нашіптувань , кпинів та повчань . Весь простір вистави то велика квадратна в перерізі , замкнена ( в алегоричному розумінні як звичайно) труба , виповнена “8-ма наративами ритуальностей”. Скульптурно-інсталяційні праці , відео – які кінцево увінчуються сплетивом посилу єдиності композиції , яку артисти , залишаючи за собою індивідуально означену іншість та дивлячись з протилежних елевацій галерейного простору , втілили. Простір впресований безкінечністю відзеркалення людського “невідомого” , проявлянням лакмусовим істоти німфотворення цих гріхопадно-величних сутностей , красою , що є і має завжди шанс до відбуття та спровадження інших форм та змістів – звуки які розпочали гупати давним давно тривають , епізодично перетворюючись в дзвіночки чи калатання бляшанок чи дощок арматури(такі наглядні асоціації) , а іноді і свист цистерни ,  – опановують ритуальності , розпихучи в різні сторони межу за якою вже не зрозуміло з чим маємо справу . Лише чуттєвість і щось від того , що невідоме протирає очі та свіжить чуття .
Вода мочить папір , повертаючи в первинний молекулярний код кольоруючи мальоване . Струмені аркушів спадають слідуючи току витягуючи на світ нові смаки . Барабани обертаються розносячи звістку , свині висять роздмухуючи своє елекроначало до глибин скорбонки…. все це вивищується над чоловіком жінкою …. вулицею містом … лягає в глухий кут неймовірності та реального слова ВЖЕ.
Чи ховаються артисти за цим оголеним в своїй суровості змісту слові – ні , чи маніпулюють його сутністю – ні , чи повчають когось – ні …. то для чого це все спрямоване , у що , і скільки можна про одне й теж саме ( в банальній послідовності йдуть шереги артистів ), та дивний акт набуття легалізації , мовчазної згоди присутності щомиттєво цього слова ВЖЕ зневладнює всі позови до пояснень – їх немає … є лишень гіркота плинності нескінченних щосекундних ритуальностей , котрі просяться в форму , слово , просякають в рух чи інший іменник фіксуючий людськість . Людськість висот Паноспрямованих.

Sigurd Gombrowicz10