logoARTMEDIUM | цсм

Мирослав Ягода . МЯ

 

 

 

 

 

Закінчився період львівського андеграунду . Це відбулось якось дуже буденно . Просто так . Помер Ягода . Зрештою , такого не буває ,- так довго в андеграунді не живуть . А однак його Бог любив . Дарував йому все , що потребує артист  поет – волю вибору і час .

Тепер Ягода мертвий . Має те до чого так прагнув і що описував заглядаючи в пустоту . Є вільним остаточно . Його розфарбоване , напудрене тіло закопали , а йому дали волю і спокій . Всі гризоти , муки , радості минули як все , що минає . Тепер знаємо як минає андеграунд .

Поезію ТРАГЕДІЯ Ягода написав 7березня 2001 року . 17 років перед . Вкладаючись…

Трагедія

швидко розвивається

мов струмінь пірнальщика

батько проливає кров сина

пізнавши смак вбивства

дитячий крик за вікном

звучить як радість моя

прощання зі світом

ягода вже перестала жити

кетяг калини-тернини

зтих відчаєм під деревом

де цвинтарні ями

в моїй дзюравій голові

шепочуть в часі

магію фарб та образів

підпорядковуючись воді

та речам – пензлю – олівцю

скрежету зубів

цигарці та чарці

припливам – печінці

та прутню – місячній палиці

та синеві де присутній

жовтий квадрат.

скрізь гниючий мозок

проходить біла локомотива

в кінці тунелю

ми чуєм запах смерті

що цвіте квіткою

на наших кістках.

Я малюю гримаси

викривлених облич деякі

під олівцем кривляться самі

ожилі рухаються в сад мертвих

штовхаються щоби найти місце

де тінь дерева їх напуває

я ягідна планета

даю і забираю

я хуй – недоносок – бог дива

пустоцвіт – гімнодав – зява

гойрак – крик – буфет – музика

травмована – колобок –

пісчана буря – зубаста квітка

ягідна кісточка – МЯ

суцільний нерв трагедії

яка назвалась долею.