Мирослав Ягода . МЯ

Закінчився період львівського андеграунду . Це відбулось якось дуже буденно . Просто так . Помер Ягода . Зрештою , такого не буває ,- так довго в андеграунді не живуть . А однак його Бог любив . Дарував йому все , що потребує артист поет – волю вибору і час .
Тепер Ягода мертвий . Має те до чого так прагнув і що описував заглядаючи в пустоту . Є вільним остаточно . Його розфарбоване , напудрене тіло закопали , а йому дали волю і спокій . Всі гризоти , муки , радості минули як все , що минає . Тепер знаємо як минає андеграунд .
Поезію ТРАГЕДІЯ Ягода написав 7березня 2001 року . 17 років перед . Вкладаючись…
Трагедія
швидко розвивається
мов струмінь пірнальщика
батько проливає кров сина
пізнавши смак вбивства
дитячий крик за вікном
звучить як радість моя
прощання зі світом
ягода вже перестала жити
кетяг калини-тернини
зтих відчаєм під деревом
де цвинтарні ями
в моїй дзюравій голові
шепочуть в часі
магію фарб та образів
підпорядковуючись воді
та речам – пензлю – олівцю
скрежету зубів
цигарці та чарці
припливам – печінці
та прутню – місячній палиці
та синеві де присутній
жовтий квадрат.
скрізь гниючий мозок
проходить біла локомотива
в кінці тунелю
ми чуєм запах смерті
що цвіте квіткою
на наших кістках.
Я малюю гримаси
викривлених облич деякі
під олівцем кривляться самі
ожилі рухаються в сад мертвих
штовхаються щоби найти місце
де тінь дерева їх напуває
я ягідна планета
даю і забираю
я хуй – недоносок – бог дива
пустоцвіт – гімнодав – зява
гойрак – крик – буфет – музика
травмована – колобок –
пісчана буря – зубаста квітка
ягідна кісточка – МЯ
суцільний нерв трагедії
яка назвалась долею.
17.03.2018 | Filed under Excessus 2018, Автори, Критика.