В останній час в нашій країні ( яку всі декларативно люблять та дбають за її візерунок) , відбуваються баєчні речі . Особливо в столиці . Зявились якісь люди , ходять , викрикають дивовижі всякі , хочуть стати великими , посилаються на справедливість , одні хочуть бути імператорами , інші хочуть їм служити улегло , навіть через кордон переносять на руках , кричать рятунку ,- будемо взірцевими слугами … ой , вибачте – революционерами…соціальними поетами…
Для них , революцио-поетів , властиво присвята даної баєчки .
Анджей Бурса
Поет потерпає за мільйони….
байка
Одного разу наразився імператору коли той мав злий настрій . Імператор наказав втяти його. Однак не мав часу . Сказав тільки :
– Нехай пан зголошується кожної години до моєї канцелярії і нагадує , що в найближчому часі маю втяти пану голову.
Тож той зголошувався . Спочатку тим переймався . Роздумував над нікчемністю існування та упослідженістю особистості , залежністю від диких капризів деспота . Але потім призвичаївся . Урядовці мали з ним клопіт . Роботи стос , прохачі мліють в черзі , а тут той раз за разом :
-Добрий день. Імператор казав нагадати , що в найближчому часі має втяти мені голову. До побачення.
І так , щогодини .
Пунктуально дві перед дванадцятою вивалювався з кавярні “Міністерська” ( в інших не бував), аби поспішно виголосити своє формулювання .
Щосуботи о одинадцятій ночі , легко вихитуючись на ногах після пляшки випитої в барі « Рай Дипломата » ( в інших не бував), зявлявся в канцелярії і заявляв белькотливо
:- Імператор казав нагадати … щоби…того … що в найближчому часі має мені голову втяти .
О четвертій над ранком зіскакував з лави , яка була поставлена в передпокою канцелярії ( не спав ніде інде ), і заспаним голосом будив дрімаючого чергового секретаря :
– Імператор казав мені..і тд.
По двадцяти роках наткнувся в канцелярії на вчиняючого суд імператора
.- А чого той хоче? – спитав імператор.
– А він тут зголошує , що ваша Імператорська милість має йому голову втяти – відповів секретар .
– Ну то йому втніть – збурився імператор .
То йому і втяли .
Кінець байки.
переклад та передмова Sigurd Gombrowicz
.