logoARTMEDIUM | цсм

Анджей Бурса . Поет потерпає за мільйони….

В останній час в нашій країні ( яку всі декларативно люблять та  дбають за  її візерунок) , відбуваються баєчні речі . Особливо в столиці . Зявились якісь люди , ходять , викрикають дивовижі всякі , хочуть стати великими , посилаються на справедливість , одні хочуть бути імператорами , інші хочуть їм служити улегло  , навіть через кордон переносять на руках , кричать рятунку ,-  будемо взірцевими слугами … ой , вибачте – революционерами…соціальними поетами…

Для них , революцио-поетів , властиво присвята даної баєчки .

 

Анджей Бурса

Поет потерпає за мільйони….

байка

 

Одного разу наразився імператору коли той мав злий настрій . Імператор наказав втяти його. Однак не мав часу . Сказав тільки :

– Нехай пан зголошується кожної години до моєї канцелярії і нагадує , що в найближчому часі маю втяти пану голову.

Тож той зголошувався . Спочатку тим переймався . Роздумував над нікчемністю існування та упослідженістю особистості , залежністю від диких капризів деспота . Але потім призвичаївся . Урядовці мали з ним клопіт .  Роботи стос , прохачі  мліють в черзі , а тут той раз за разом :

-Добрий день. Імператор казав нагадати , що в найближчому часі має втяти мені голову. До побачення.

І так , щогодини .

Пунктуально дві перед дванадцятою вивалювався з кавярні “Міністерська” ( в інших не бував), аби поспішно виголосити своє формулювання .

Щосуботи о одинадцятій ночі , легко вихитуючись на ногах після пляшки випитої в барі « Рай Дипломата » ( в інших не бував), зявлявся в канцелярії і заявляв белькотливо

:- Імператор казав нагадати … щоби…того … що в найближчому часі має мені голову втяти .

О четвертій над ранком зіскакував з лави , яка була поставлена в передпокою канцелярії ( не спав ніде інде ), і заспаним голосом будив дрімаючого чергового секретаря :

– Імператор казав мені..і тд.

По двадцяти роках наткнувся в канцелярії на вчиняючого суд імператора

.-  А чого той хоче? – спитав імператор.

–   А він тут зголошує , що ваша Імператорська милість має йому голову втяти – відповів секретар .

–  Ну то йому втніть – збурився імператор .

То йому і втяли .

Кінець байки.

 переклад та передмова Sigurd Gombrowicz

.