logoARTMEDIUM | цсм

Olexa Furdiyak . poeta praktyk

DIGITAL CAMERA

Традиційно ми не будемо вести мову про поезію як таку , формально. ЗАЛИШИМО ці ПОЛЯ БУЯННЯ ДПЯ  ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІВ та мистецтвознавців в широкому осягненні – це їх пасія та пожива . Ми ж тільки займемось натяками , півнатяками , сугестіями , узагальненнями , зануреннями в нурт , втручанням в справи , що нас взагалі не обходять …не займають , однак є для нас нібито важливими . Так як все , що є не потрібне , є важливе . Тим більше для особи яка хоч якось , в якийсь спосіб , щось собі розгадує , означує запитання , розумує ,  дивиться під ноги ,  дивиться в небо , озирається , дерева , кущі , горизонти … Шар за шаром , століття за порядком , натовпи мислячих , філософів різних , поетів різних , артистів , бачимо горизонт художників , скульпторів , астрономів , також  інших письменників від шляхетних до темних натур (не менш значимих) , томи , книги , бібліотеки , попіл і слова , що нібито не горять . Як шанс – делікатна тканина  інструменту цього слова , володіння яким не є вільним . І є інструментом форми , кольору , руху тіла ,  жесту дарованим . Інструментом звуку або його відсутністю . Пусткою . Плетивом.  Є добре залазити в то плетиво , що нічого не гарантує і ні до чого не змушує – одна наївна милість та роззявленість . Ніяких привілеїв чи авансів , які лиш шкодять . Натура ж є вибаглива і вимоглива своєю безмежністю . Це  не щурячі перегони – де , хто перший той перший , інша бутність інше єство – слово в голову не запхнеш і не здуриш жодного окрім тих , кому байдуже , тих яким є добре , скажемо не зле . Це як в мареві , що творить тло , тло великих площин розмаїття ситості , пухлого , пустого погляду на повішену пташку . Хто ж її потребує ту пташку такою , хто потребує тих спазм та дихальних рефлексій , волочіння в багні та задуху грудної клітки відцентровими силами . Певна свята безпорадність в тому є . Ото споглядання . І ніби щось паскудне , чуже й драма в тому є , а однак млосне й заохочувальне до проби ,  до уяви й вимислу того , що вже відбуто  кимось і , що ще попереду і є страшним у невідомості  і невідповідності . Млосно і непевно , шлях вторений й незримий початок , й багато слідів , різних . Споруда слів , що розпухає і вивищується , розпухає і вивищується , потрясається емоційністю нездоланного егоїзму та самотності . Ніхто не знає для чого , які закони є чи будуть , що й неважливо і непотрібно . Всі ці гармонійні потрясіння . Всі ці паралельності наповнені вразливістю та мерехтінням не мають шанси на тривалість – крапка є їхнім кінцем . Все писане  , формоване , зображене воно писане , формоване , зображене …Все що буде писатись, формуватись , зображатись те буде робитись…ось така банальна бутність поета практика. .

текст Olexa Furdiyak