1. Загальний пафос текстів .
2. Історія плюс “новітні” медія це щось до музейної справи , можна долучити до цієї ужитковості також ввід технології до бібліотеки як інституції ( аналоги працюють і тут немає мистецтва), а не як явища культури.
Ось текст -“Проект покликаний змінити уявлення про сучасні бібліотеки як про багатофункціональні активні простори в житті міста, показати шляхи застосування інноваційних цифрових технологій, створити в бібліотеці майданчик для міждисциплінарної взаємодії активних громадян з різних сфер діяльності. Проект стане яскравим прецедентом інтегрування мистецької компоненти в життя сучасної бібліотеки.” (проект Future Perfect (частина 2)
3. Традиційна методологія організації фестивалю – ніби декларується якщо не революційний то принаймі еволюційний поступ . Однак більше це нагадує відповідь на грантовий проект: -запрошений хедлайнер , позитивні проекти про наболіле ,але мирні – спонсорам сподобаються, покращення , впровадження , погляд в майбутнє , впевненість в минулому – яке погане і не дає розвиватись , навчання майбутніх поколінь , салют , фуршет , буклет -каталог на поличку і тд.- де артистичний скандал , де зіткнення інтелекту , побиття публічне нарешті . Натомість пропонується слухання потойбічності – “…увага буде зосереджена на декількох об’єктах індустріальної історії Львову: залишках заводів, фабрик, (депо). На(біля) території кожного об’єкту будуть розташовані портативні радіо-передатчики які транслюватимуть у FM-діапазоні звукові твори створені митцями.”(проект Future Perfect (частина 1)
вітаємо нову мережу FMстанцій (редакція)