logoARTMEDIUM | цсм

Ростислав Котерлін . КНИГА НАТЯКІВ (7)

ДÓЧОГО

А все якраз до того, що містичний парк поступово затягував у свої благословенні тенета всіх наших героїв, не лише інтелектуалів чи пісатєлєй, політработніков чи артистів, менеджерів чи землемірів. Óче, Д́унь, Ш́уня (з візою), Ж́ож, Із́я (з візою), Д́уня, Мун́я, Й́е, Кýрде, Дунн́я, М́у, Йд́е, F́uck, Óff, Кý, Ón, Óх, Оц́е, Аґл́ая, С́юк, Ду́унь, С́юня, Й́охо, Кóсма, Буй́о, Óв, Х́у, Ніколь А́а, Бе-у́оні, У-ýм, Пíн (мультивіза), П́ук, ТРа-та-т́а та інші, і Всін́а, і Чуд́а, і Úf, а ще Éнко (без візи), Éнко, і ще Éнко (з візою), багато Óвих, Ичíв, і ще Éнків і Укíв (без віз), і К-р́ол, і Áг-нто, й І-́инґ, і ĺнь, і Я-́ан, і Бл́я, і Хт́о – не злічити нас − і всі ми почергово й поступово наближалися туди. Не всім вдавалося забути про себе раз і назавжди. А були то святі, і грішники, що каються, і розкаяні грішники, а ще більше тих, ні риба ні м’ясо, котрі купчилися у велетенській черзі по візу до чистилища біля центру работоргівлі й просвітлення. Це тривало не одну сотню й тисячу років, і далі вже йти мало кому хотілося, хоча шлях лише починався. Чимало було цілком дезорієнтованих, оскільки Олігх́ать масово штампували таблетки з назвою «Парадиз» і роздавали їх задарма всім, хто мав екран. Робили так, бо найбільше хотіли туди, але надто тяжко було їм позбутися тяжкої віри в продовгуваті таблетки кольору жовтого металу, що важили від 10 886 до 13 754 грамів. Вони ненавиділи черги, але змушені були, рано чи пізно, ставати туди за кимсь нікому не відомим. Навіть Кé вдалось підійти доволі близько, підглядаючи за тінями й підслуховуючи милозвучні переливи сміху. Тільки П́у ніяк не міг дійти. А, а дійде. А хотів над усе. Хроніки розповідають, що таємні науково-дослідні інститути намагалися штучно змінити намір П́у. Він вдавав, начебто дуже хоче змінитися, але насправді здогадувався, що нічого путнього з того не вийде. Адже за все своє життя, працюючи в тандемі з Кé, П́у дізнався чимало моторошних і радісних таємниць, змов та намірів. Зазвичай він діставав з великої залізної шафи за сімома замками стоси папок, грубих і не дуже, а потім ретельно з лупою вивчав їхній вміст. З певної кількості інформації та доносів П́у складав собі уявлення про справжні, як він собі гадав, наміри цілком конкретних осіб, котрі засвітилися або ж мали засвітитися у світовій історії. Наступним кроком було приміряння тих, чиїхось, намірів на себе. І це було таке захопливе заняття, що П́у практично не виходив з примірювальної. Коли ж таке хобі стало нормою, П́у рушив у путь з низького старту. Ефектно жонґлюючи намірами антагоністичних історичних фігур, П́у збивав з пантелику всіх, хто хотів з ним поговоріть. Він так загрався, що навіть попри надзвичайні зусилля академіків НДІ вже не зміг себе знайти. І так триватиме трохи довго. Що далі, П́у чимраз більше прагнув хоча б почути себе, хоча б трішки. Доходило аж до запаморочення, до крові з носа і втрати свідомості. Та всі ці намагання були безрезультатні, оскільки на той час П́у вже остаточно набув обрисів таблетки, перед тим увійшовши у змову з Олігх́ать, котрі задля власного збагачення з ранку до ночі, і вночі, і де тільки могли, всюди, рекламували таблетку П́у мільйонам зомбіян імперії. І тоді він остаточно увірував у свою таблетку, тобто у власне відображення з фотошопу, і кров з носа була звичайними шмарклями порівняно з кров’ю світу сего. І тоді вже мільйони, майже третина Éнків-він і Éнко-вона, а також Сю́а, Ян-́ук, Ніколь А́а та Бе-у́оні прагнули бути подібними до П́у. Вс-с-і аж до посиніння хотіли бавитися намірами, жонґлювати ними, знову-таки як П́у. Гра намірами навіть стала модою, трендом сучасності на ту мить. Ризикована, звісно, то була справа, бо вони догравалися дуже швидко. Але ж так хотіли!.. І саме тоді Йд́е, ви вже знаєте, підхопив П́у і повів його химерним кроком на високих обцасах далі… А коли таблетка П́у вже трохи віддалилася, екстаз зомбіян несподівано переріс у тривожний лемент, а потім регіт крізь сльози. Для демонстратора ж пластичних форм дорога була довга, але не дуже далека – всього лиш горбок-ямка, – а навколо дедалі гучніше лунали дивні звуки. І послухайте, що то були за звуки! Послухайте:

 

КУЛЯ

Кýля, куля, куля, куля, кул́я… Ні, не в лоб! Мимо. Мимо лоба, мимо полюсів. Ідеться про земну кулю, повз яку безперервно пролітають UFO. Úfзвук недалекого майбутнього цього гібридного світу. А кулі пролітають собі разом із П́у

 

І ще раз про Кé

Є частка правди в тім, що Кé обрав собі не таке вже й нудне життя. Стільки підгледіти й підслухати не кожному дається. А ще ж він мав доступ до запрєщьонной літєратури. А головно знав чимало інтимних таємниць численних історичних героїв. Чи помогло воно йому? Хвилин на сорок. Тож, маючи такий громіздкий досвід і перебуваючи на заслуженому відпочинку, Кé несподівано присів на побутову магію. Відкопав десь людський череп, усім казав, що той належить його прадідові, хоча ніхто не вірив. Правду кажучи, череп той помітно відрізнявся з-поміж мільйонів інших, що колись належали людям. Кісткова форма, але дивним чином на підборідді, тобто на нижній щелепі зберігалася невеличка, пірамідальної подоби руда борідка. Кé іноді висмикував з неї цілі жмутики, даруючи колеґам як обереги, але за якийсь час на тих місцях проростали нові волосини. Кé тримав череп на шафі в скляній салатниці акурат навпроти свого ліжка. Очниці його повикладав рубльовими монетами минулої імперії, в отвір носовий запхав рожеву хусточку. Звертався до нього «Прадєдка» й щодня проводив з черепом таємні інтимні ритуали, виставляючи його по центру столу. На будь-які свята, а вони були практично щодня на планеті Земля, він клав перед «Прадєдкою» гранчак горілки, а на закусь зазвичай окраєць хліба з сарделькою сирою. Історія приховує, як, але щоранку гранчак був порожній, сарделька зникала, а стіл, ліжко й підлога були всіяні хлібними крихтами. На особливі свята Кé проводив особливий обряд. «Прадєдку» накривав пурпуровою скатертиною, і наставала глибока тиша, яка що дві години переривалася пісенними мантрами Кé про голубєй. І так тривало два роки, і ще два роки, і далі ще було кілька років…

 

КІЛЬКА РОКІВ НІ ДО ЧОГО, І ЩЕ БАГАТО РОКІВ ЗНОВУ НІ ДО ЧОГО

Ви це вже десь читали? Бачили? Стовідсотково. Ця думка виникатиме й далі у процесі огляду чергових натяків. Дуже непросто загубити себе у всьому, щоб віднайти в собі.

 

ТЕОРІЯ БЛЯДСТВА

Теорія ця стосується 99-ти відсотків населення планети Земля. Усі беруть в тому участь, але при цьому натякають на теорію змови. Тобто конспірологія на рівні фізіології. Зміни настають непомітно. Це коли всі здійснять копуляції з усіма. А йдеться не тільки про секс. Ось. Ш́уня з Із́ею, В́она з Éнком, Й́е з П́у, С́юня з Й́охо, Й́охо із Йд́е, Óв із Х́у, Кý з Óх, П́е із Ф́е, Пíн із П́уком, У-ýк із ĺчем, Мін́є з Ов́ом, Кýрде з F́uck, Аґл́ая з Óff-ом, В́и з Н́им, Óно з Óним, Ю-ýк із С́юком, Всін́а з Чуд́а, Кý з Олігх́ать, Ніколь А́а з Бе-у́оні, В́он із В́оною, Бл́я із Úf, Ḿan з Ḿann-ом, Т́ой із Т́ою, Усí з Усíма, Óм з Аум́ом і так далі, íт áк далі. І всі перекладатимуться між собою в різних позах. І буде мир! Але всі будуть підглядати. Вуайєризм культивуватиметься над усе. Хтось воно дивиться, як хтось воно вмирає, хтось воно кохається з кимось іншим воно, інший воно мастурбує чи підливає квіти, воно бере хабара, а око прихованої камери бачить. Камера сьогодні – усе! Усе начебто вирішує. Дійде до того, що мікрокамери курсуватимуть кишківниками, прямими кишками, залягатимуть у піхвах, анальних отворах та інших дірах. Буде модно спостерігати онлайн за рухом їжі, засвоєнням та перетворення її на лайно, випаданням фекалій, формуванням гною, витоком сечі… Око фіксуватиме все до найдрібніших деталей. Збудження наставатиме від побаченого розкладу тіл під землею. Окó…

 

ЕЛЕКТРОННІ ЦВИНТАРІ

Вони набуватимуть дедалі більшої популярності. Це вже будуть помітні завоювання гібридного світу, хоча світ той почав активно розгортатися всього лише чотирнадцять років тому. Відтак монітори на могильних плитах від імені, голосом і ликом померлого воно розповідатимуть і демонструватимуть життєписи тих, хто розпрощався з власним матеріальним тілом і попростував у ніщо.

Бл́я побував на одному з перших широко розрекламованих таких некрополів у столиці світу Ó. Підвищення температури тіла часто викликає кошмарні візії. Тож перші відвідувачі того цвинтаря відчували себе у стані хто білої, а хто звичайної гарячки. Але досить швидко температура спадала. І всі ходили туди вже як до Диснейленду. А надгробки тамтешні були віртуальні, деякі скромні, інші ж надміру балакучі й рухливі. Скажімо, одна маленька електронна плиточка говорила про господаря, що той прийшов тоді-то, пішов зарано, а тепер тут назавжди… А далі якась химерна, що блимала дивним сяйвом, зірка розповідала, що тут і зараз під землею лежить ще більша зірка світу цього … а далі була тенісистка, котра розмахувала діамантовою ракетою у формі великого фалоімітатора, відправляючи віртуальні яйцеподібні м’ячики роззявленим, але в скорботному стані провідувачам могил. Коштовна табличка з електронними стразами аймґоїнґ-мовою повідомляла її ім’я чи прізвище, яке писалося «Aglaya». Треба сказати, що тенісистка виглядала як жива, вбрана була у стринґи не по формі, і подібних до неї надгробків було чимало. Відтак публіка, що при вході на цвинтар набирала сумовито-благопристойного вигляду, досить швидко втрачала орієнтацію. І чулися там і плач, і сміх, і сміх крізь сльози, і регіт, і мирне та аґресивне завивання. А за два роки всі звикнуть.

Запис персонального надмогильного послання стане модною прижиттєвою справою кожного во плоті. Професія могильного спічрайтера буде однією з найприбутковіших. Кількість знаків залежатиме від кількості цифр на банківському рахунку померлого, − померлого? Від тієї ж кількості цифр залежатиме й праця робототехніків. Бо це найновіші матеріали й технології, тобто замінник шкіри з довічними можливостями, полікристалічні зуби, запис усіх мов і звуків світу в штучному мозку і так далі, і таке подібне. За кілька років найрозумніші почнуть здогадуватися, що ніщо насправді вже не буде нічим. Ніщо стане досконалою ілюзією присутності. Такий він, довгий шлях до коротких речей. Я, Бл́я, вже чую цей колективний Ой.

 

ІМ′Я ЗРАДИ

О́о… Це стосується всіх. Незалежно від температури повітря навколо чи забрудненості крові. Не мають значення антураж інтер’єру чи краса екстер’єру. Всі це пережили. Всі це переживуть. Чи ваші долоні прикалатають цвяхами до дошки, чи пустять кулю в лоб, чи виженуть з дому, чи відберуть гаманця або калькулятор, чи просто викрадуть вашу таємницю – однаково! Всі колись почують зраду світу цього. Людського, цивільного. Так лише розпочнеться інший шлях. Я хочу робити з тобою все! Я хочу з вами робити все! Ви робите зі мною все? О́о казало воно, коли готувало якусь підміну. Оо – це означало «обережний оптимізм», або «обережно облуда». Воно було кимсь якоїсь статі залежно від запланованої заздалегідь зради. Багато слизу і дуже гострі витончені зубки. Культурні начальники на урочистих зібраннях полюбляють просторікувати, що всьо у нас «від джерел», звідти вийшли і туди зайдемо, мовляв. Знаємо! Кáфка все життя намагався наблизитися туди, кружляючи коло тамтих джерел обабіч З́амку. Це ще треба уважно подивитися, з яких ясен ці джерела починаються, адже для багатьох типів роду людського всьо насправді починається від зубів. Тобто значення має глибина прокусування, здатність розколювати кістки, а ще залишки сирого м’яса на кінчиках, а ще випромінювання космічного пилу з тих же кінчиків зубних, а ще якість відбілювання й ефективність зубної пасти для всього рота, а також – рожевість ясен, затим рожевість щічок, а наприкінці – золочення металом вищої проби, хоч і не модно тепер. Я, Бл́я, відкриваючи душу до інших, пам’ятаю про загрозу відсікання. Триматимешся відкритим, ціле тебе захистить, загоїть рану, хоча біль болітиме боляче. Óче.

 

ДИРЕКТОР ПРАВДИ

Людє добрє!

Любітесє! Полюбитє!

Молітеся! Помолите!

 

ТАБЛЕТКИ

Один кмітливий артист, звідти, де багато туману, поставив знак рівності між Богом і таблетками, картинку таку об’ємну змайстрував. Тобто Таблетка – це релігія нова впливова для мас простонародних. Явив він те, що Олігх́ать знали ще далеко перед ним. Бо людє віддали задарма гроши, і кожен з Олігх́ать змайстрував собі велику, що балакає, таблетку, у формі екрана, за допомогою якої успішно продавалися дрібні і ще дрібніші таблетки й тому подібні ліки від усіх хвороб. Великі піґулки мали різні назви, наприклад: таблетка БІ БІ Це, таблетка тудей, таблетка плюс таблетка, нова таблетка, п’ята таблетка, таблетки 24 і №112 і так далі, але всі вони прибутково продавали одне й те ж саме. Будь-які пігулки від будь-яких хвороб. У тієї голова болить, у тих запор, а ті ні в що не вірять. А якщо вам запропонують таблетку у формі серця, простягнувши руки з вилами та калачем на голові? А як щодо поможи собі сам, але піґулку з’їж? А ще висока й низька температури, подразнення горла, омолодження тілес і багато-багато пропозицій на будь-які випадки життя. Тобто на все була розрада, а головно був лік від закупорки мозку. Великі таблетки закупорювали мізки так успішно, що людє охоче позбувалися усього, чим володіли. І так тривало не тільки два роки, так триватиме далі в містах і селах усіх континентів усіма мовами, окрім мови ленгілу і ще деяких малознаних. Дуже гучно це триватиме мовами уйдуя, єщеіде, туткая, Іжівот, соноандато і подібними до них, тобто співучими й свистячими мовами, а мову ленгілу, знову ж таки, це щастя обійде. Адже в ареалі мови ленгілу не було таблеток, що балакають, здебільшого вони мали там вигляд якоїсь кори, листя, а також популярністю користувались метафізичні й ефірні нібито піґулки у формі зуба свині. А вся правда в тому, що міжнародні Олігх́ать й надалі контролюватимуть таблетки, і в недалекому майбутньому їх буде винайдено будь-якого штибу, кольору та дії. Сріблясто-сірі кулі, зелені капсули, рожеві сердечка, блакитні бананчики, жовтогарячі класичні й так далі багато разів в усіх забарвленнях і формах прикладного мистецтва. Ковтнув одну і вже поїв на цілий день, за нею другу – і працюєш, як лошадка, на вечір третю – й дивишся кіно, перемикаючи канали кліпанням повіки. А ще на ніч, на вихідний уявний, ну й, звісно, не без цього. Піґулочку до рота – вмить – оргазм! І більш нічого й не захочеш. І кожен рік так, і далі так багато років… Однак завжди є вибір…