logoARTMEDIUM | цсм

Ростислав Котерлін . КНИГА НАТЯКІВ (3)

БЛЯ

Правда у тому, що я ніколи нічого не вирішував, лише проживав те, що ставалося. Збоку виглядало, нібито я щось вирішив, але насправді це не так. Мені – тобто Бл́я не потрібно було визначати, скільки кому дати нафти або скільки в когось випити крові. Лише дивитися, дослухатися і діяти доторком, образом-потиском, подихом. Проте слухання завжди було чимало, тож це набридало. Хоча Ш́уня та Із́я базікали щиросердно, додаючи ефірові радості. Непотрібно вслухатися у чиюсь розповідь докладно, з усіма подробицями. Достатньо бути поряд і проникнути в суть казаного, і тоді вже неважливо, про що він говоритиме. Здебільшого всі триндять про ніщо, а потім ділять цю порожнечу.

 

Кé

Якщо несподівано десь у глибині свідомості промайне ледь розпізнаване відчуття провини – це хибний виклик.

– Не сплять бійці невидимого фронту.

Напевно, Із́я та Ш́уня після тривалого обговорення різноманітних геополітичних обманів почнуть ґелґотати про моральність, духовність і таке подібне. Далі знову говоритимуть про «хохлів-гівноробів», «жидомасонів-гівноробів», «кацапів-гівноробів», «янкі-гівноробів», «чеських гівноробів», «мадярських гівноробів», загрозу «ісламського гівноробського терору», загрозу «хінського гівноробського порошкового металу», може, ще щось несподіване про «жидобандерівців» вигадають. Але в підсумку все зведуть до вмісту каналізації, забуваючи, що й самі є активними учасниками цієї ґлобальної системи. Отож усе те, що пишуть газети, науково-популярні збірники, всю ту стерильно-подразливу мегаілюзію, яка щодня прасує мізки мільйонам телеглядачів та інтернет-користувачів – усе згадають «шуня» та «ізя» крізь призму лайна. Мовляв – усе до сраки! В цей час полковники, майори, прапорщики і капрали прослушки будуть слухати, час від часу почісуючи яйця, шукатимуть ворогів.

Система, в якій виховувалися ці дві інженерсько-інтеліґентські долі була побудована на зрадах, доносах і примітивних моральних репресіях, тож друзі так і не спромоглися позбутися відчуттів, що в будь-яких життєвих ситуаціях, навіть коли здається, ніби ти надійно захищений і схований, – за тобою все одно може підглядати чи підслуховуватиме якийсь Кé. Та хіба лише Кé? А як щодо С і І́а, Мóсс і Ад, СБ і ́у, таємних Áг-нто Святого Престолу, або ж Мí і 5? Таки так! Однак Кé був для наших героїв найближчий до тіла.

В голові Ізí було розставлено сотні буйків із написами «Не заплывай, убьет!», і це часто ставало причиною різноманітних елітарних кошмарів. Адже він однією половиною заду вже майже притулявся до крісла завідувача кафедри релігієзнавства місцевого університету. Остаточній реалізації кар’єрного росту, тобто другої частини дупи, заважала звичка їздити автобусом і жадібно поїдати канапки на різноманітних фуршетах чи прийняттях. Іноді він ще й полюбляв торкатися до легковажних жінок, але цю тему поки що краще обминути. Натомість Ш́уня взагалі не плавав. Дедалі більше йому подобалося підстрибувати, іноді на двох, а інколи дещо довше на лівій ніжці. Його контакти з водою обмежувалися переважно недільним прийманням ванни. У природі ж він міг поколупатися якимось патичком на березі водойми та пообливати себе водичкою з пластикової пляшки, попередньо набраною десь в якомусь отворі централізованого водопостачання. Не позбавлений перспективної уяви, Ш́уня вигадав собі, що вміє літати, тож плазувати і плавати він не вважав за потрібне. Ходив також небагато, головно пересувався автомобілем. Він вважав себе стійким та свідомим і, на відміну від Ізí, навіяв собі не сто буйків, а один великий буй, на якому золотими літерами було викарбувано «гроші правлять світом». Не дивуйтеся, коли в нашій історії трохи згодом з’явиться новий персонаж, чий правдивий намір є Б́уй чи Буй́о, бо Ш́уня – цей колишній інженер, а тепер дрібний підприємець, в котрому прокинулося яйце динозавра, – виголошував іноді дуже гострі і критичні промови.

КТО ВІНОВАТ?

Свідомість особи, лише частково обтяженої відповідальністю, подібна до вихлопної рури автомобіля. Грру-р́у. Думки, що виникають в голові такої людини формуються у послідовності, яка нагадує складання кубика Рубіка. Синеньке до синенького, жовтеньке до жовтенького, червоненьке до червоненького.

Після ісламської загрози надійшла черга до еРеФе – із зелененького до чорненького, тобто – діри.

– Ця діра завдяки нафті й території ще покаже світле майбутнє всім цим пєдєрастам! – вигукнув з притиском Із́я, після того як Ш́уня звикло критикував вєлікую страну за грубі повадки.

Із́я вважав це не грубістю, а передбачливо закинутим міфом про те, що умом іх нє понять. Вони ж просто цих лохів на Заході розводять.

Ума там і не треба, візьми з собою цистерну водяри та й привези в якусь дєрєвню – і все поймеш, – парирував Ш́уня Із́ині концепти. – Якщо хтось почне спритно торгувати нею – значить нєрускій чєловєк. Якщо тихенько закопає на городі – також не москаль. Справжній рускій вигукне: «Вот тє, бля!» І навіть не побудує ізбу біля тієї цистерни.

Ібо якщо бухать, то всьо понятно ! –Понятно, да, но шо втрачаєш?.. – Себе?.. – Та я не коштую нічого!.. Ай ́я!.. Після получки всі на кілька днів ставали Ай ́я, водили проспектами кіз та іншу рогату худобу. М́ося, та й усі пси загалом, з величезною підозрою ставилися до Ай ́я, бо ті нагадували їм про прийдешнє.

Прослушка на подібне триндіння реаґувала зрідка, бо й сама полюбляла понарікати на жизнь нєсправєдлівую. Несподівано на кухні міг, розпарившись кип’яченою сумішшю води з хлоркою, засвистіти чайник, або раптово дзвонив телефон, і крамола – вмить – припинялася. Зрештою, які антидержавні заколоти можуть здійснити двоє закомплексованих фраєрів, котрі в своєму нудному особистому й суспільному житті нічого особливого не здобули – суцільне недо. Навіть товаришуючи вже років з надцять вони все одно недоговорюють один одному чимало не лише важливих, але й банальних речей. Сором’язливо й трішки лякливо, іноді побріхують один одному. Жаба душить пересічного інтеліґента, а ще більше рогуля, а ще більше начальників, котрі безпосередньо підпорядковуються начальникам, а найбільших начальників Жаба видушує, тож прослушка може спокійно чухати яйця, виколупувати кози з носа – Pусь родная может спать спокойно, только б не прекращалась война... Бл́я добре чув і одних, і других, але на відміну від прослушки, бачив справжні наміри, а не мовленнєві конструкти балакунів. Із́я ставиться до могутньої діри з прихованою повагою, а Ш́уня вже кілька років демонструє неприхований сарказм стосовно північного мішані. Пройдуть літа, і їхнє ставлення рішуче зміниться, але то буде згодом. Підуть вони далі, а зараз:

– Понял, да?! – горланить на вухо прапорщик Óв десь далеко за Уралом, сержанту краснознамьонного полку Овý після того, як п’ять хвилин перед тим у кремлі государь, зібравши членів свого кабінету й обвівши всіх прохолодним поглядом відчеканено мовив: «Понятно, да?!» За мить ця фраза, як потоки води зі стрімкої гори, лине донизу, і вєлікая страна на кілька хвилин знає «Что дєлать» і «Кто віноват». Після того як сержант Óв ділиться цією важливою новиною з єфрейтором Х́у, перед тим давши йому коліном по яйцях і накрутивши вуха,– останньою про все дізнається сучка Моська, котра випадково пробігала перед єфрейтором Х́у, одразу по тім, як той отримав інструктаж від сержанта. Моська несподівано дістає копняка в сраку й, автоматично підібгавши хвоста й повернувши морду в бік нападника, роззявляє писок і переляканим поглядом встигає лише побачити й почути якусь нерозбірливу інтенцію, випущену з рота червоновухого єфрейтора. Якби ці звуки перекласти собачою мовою, вийшло б таке: «Родіна, блядь, слишит, родіна знаєт, нє дрємлют кітайци – хохли срание, сукі амєрікоси, європєйси, блядь!» Але Моська цього вже не чує, вона біжить швидко, довго, в пащеці стає чимраз спекотніше, наче в кратері вулкана, слина розлітається навсібіч, сучка задихається, але материнський інстинкт жене її далі, пароходами, пароплавами… за кілька років Мóся навчиться промовляти звуки Ж́ож і М́у. Безглуздий копняк придуркуватого солдафона, як таємнича алхімічна формула, змінює здавалося б, незмінні закономірності тваринного буття. Інакше як подолати це велике мондіалістсько-євразійське зло? Але десь я все, щойно вище написане, вже читав.