З листопада до грудня , в галереї «Дзиґа» відбувалася вистава проекту живопису «Топонімічність»  Петра Старуха .

Свіже , легке малярство відкритими кольорами спроваджувало в рапортно-абстрактні світи , сповнені чутливості та настройових вальорів , якими автор радісно наповнив образи . Ця легкість , в міру іронічна , прямує шанувальників в ремінісцентність пережитого , відбутого – того , що завжди потребує повторення , нового заскочення , нового трактування ніби вже устояних , звиклих бачень , уподобань . А ніби можна інакше , в інший спосіб і дивно – інструментарій сталий , якщо не сказати , класичний . То  називається поезією , що є несподіваною в народжені і мовчазною в екзистенції .

Олекса Фурдіяк

грудень 2016