logoARTMEDIUM | цсм

Мирослав Король . виставка

Поетичні візії Мирослава Короля

Нині вкраплення архітектурних елементів у конструкції поетичних рядків, строф вже, здається, стає нормою. Хоча ще з давніх часів вірші, просто слова, передавали малюнками. У древніх рукописах Слово і Літера виливалися в картинки. Поет, як і архітектор, мислить образами. Візуальному зображенню віршів, приміром, японці приділяють значну увагу: як вони розташовані, навіть якими чорнилами написані. Тому не випадково, що при перекладі танку на українську зникає картинність вірша, бо це не просто відтворити. Таїну зорових віршів розгадує архітектор, поет, художник Мирослав КОРОЛЬ.

• Як ти прийшов до вираження візуальних чи зорових віршів?
• Передували цьому передусім виникнення графічного підходу до самого слова, спостереження за творчістю багатьох поетів, зокрема Величковського, Довгалевського, Логовського. Помітно вплинула на мене поезія Миколи Мірошниченка, який, як на мене, першим відродив зорову поезію у 60-х роках минулого століття. А вже пізніше виникли групи «Геракліт», «ПУП» (Планетарного Управа Паліндром). Всі мої розвідки базуються на графіці візуальної поезії. Приміром, книжка «Час достиглого каміння» має різнобарвний колорит жанрів зорової поезії. А всього їх існує близько сорока. Це окремий вид мистецтва, який відрізняється від традиційної поезії, відмінний частково від графіки, побудований на стику графічного, живописного, можливо, скульптурного варіантів зображення тексту.
• Ти назвав Миколу Мірошниченка й інших корифеїв цього жанру. А яке твоє ставлення до відеом Андрія Вознесенського?
• На мій погляд, його відеоми базуються на американській візуальній поезії. Власне, після поїздок до США він і звернувся до них.
• Чим відмінна українська школа зорової поезії від інших?
• Це окрема гілка, першоосновою якої є бароко та авангард 20-30-их років. Також сучасна зорова поезія заявила про себе на Конференції візуальної літератури в Едмонтоні у червні 1997 року. Там зустрілися саме ті, хто займається візуальною поезією, було показано твори учасників багатьох країн світу.
• Ти маєш контакти з іноземними поетами цього жанру?
• Безпосередньо контактував з найвідомішим колекціонером візуальної літератури Сакнером, який придбав для своєї колекції багато робіт, книжок моїх друзів й зокрема моїх. З ним і надалі підтримуються стосунки, ми неодноразово організовували регіональні виставки. Він – колекціонер, що збирає поетичні речі від найменших форм, зокрема екслібрису, до персидських килимів, тобто великих об’єктів живопису.
• Як ти вважаєш, ієрогліфи – це мистецтво і чи можна його відносити до графічного, а, може, й до поетичного?
• Наскільки мені відомо, вміння малювати, паралельно зображуючи ієрогліфи, у східному мистецтві є безсумнівною вимогою для поета.
• Серед зорових поетів переважна більшість за складом образного мислення архітектори. Це притаманно саме їм?
• Часто архітектори зосереджують свою увагу або на музиці, або на інших видах мистецтва. Багато є музикантів, які за фахом – архітектори. Приміром, учасники груп «Pink Floyd», «Машина врємєні». Якби я не зустрівся з людьми, від яких одержав обширну інформацію, то все те, що було написано на сірникових коробочках у далекому минулому, потім не з’явилося б на досить гарному папері у книжці. Моїм першим графічним зображенням став зоровий вірш «Небо я земля», надрукований в архітектурному альманасі Ярослава Яновського «Ландшафт». А пізніше слово вийшло за межі, де з’явилися різноманітні жанрові і стилістичні вирішення, спостереження, знахідки притаманні візуальній літературі.
• Тоді, коли дивишся і читаєш, відбувається дивовижний синтез. Виникає багато асоціативних речей, коли закінчення слова перетікає у початок наступного. Як ти можеш пояснити ці речі?
• На мій погляд, будь-який текст при графічному зображенні його споглядальний. Якщо це прозовий чи віршований текст, то, кинувши оком тільки на сам його контур, можна передбачити, наскільки він цікавий чи нудний. І відповідно – метафорична шліфовка, власне, до самої поетики. Я споглядав нюанси і виконував неодноразово графічні роботи саме на газетах, де текст існує. Може бути навіть і нечитабельним, але при цьому відбувається синтез втручання в саму схему написання.
• Якщо це можливо, поясни технологію, як художній ілюстратор вимальовує образи?
• Можливо. Віршований текст, якщо він багатий метафорами, поетичними образами, діями і подіями, можна зобразити дослівно. Я ілюстрував збірку віршів “1999” Ярослава Довгана. Це були навіть екслібриси до тих чи тих віршів. Більшою мірою я беру саму назву, обдумую, як зобразити її по-своєму. Мої ілюстрації, насамперед, повинні подобатися самому автору віршів (текстів), а вже потім мені. Це є діалог. Бо вдале оформлення книжки – це вже половина справи. На жаль, нині в Україні переважна більшість видань супроводжується малюнками Босха, Брейгеля, які не мають жодних спільних нюансів з Україною. У такому разі краще звернутись до українського живопису і книжкової графіки.
• Чи можливо порівняти діалог художника і автора тексту, приміром, з діалогом режисера і сценариста? Бо іноді спостерігаємо невідповідність тексту і фільму.
• На мій погляд, це певною мірою так. Водночас це зовсім інші співвідношення, інший діалог.
• Щодо екслібрису. Чи можна його віднести до зорової поезії?
• За формальними ознаками він відповідає нюансам самої персони. Ужитковий екслібрис – коли людина приклеює свої знаки на книжках власної бібліотеки. А колективні – це здебільшого виставкові варіанти. За тематикою це можуть бути літературні персонажі, твори різноманітної тематики. Різна специфіка самого бачення автором певної теми, сприйняття.
• Ти розповідав, що книжка «Час достиглого каміння» була підготовлена до друку ще 1998 року, а побачила світ тільки 2003 року.
• Була складність з підготовкою її, а потім з виданням. Така книжка переважно ілюстративна, потребує великих витрат часу, зусиль і коштів.
• Чи є у тебе наміри продовжувати рухатись у цьому жанрі?
• Я дещо змінив підхід до техніки зображення тексту. Я архітектор і моє завдання займатися архітектурою. Після видання книжки я несподівано винайшов для себе нові жанри, наприклад, вірш, де рима або набір слів накладаються одні на інші. Тобто писати чистою римою. Хоча багато хто відмовляється взагалі від рими, маю на увазі верлібри. З другого боку, є перекотислівні тексти. При цьому вірші мають багатоповторювальні нашарування певного слова або декількох слів, літер можуть з’являтися нові комбінації, приміром, «трава… трава… трава» виникає «ватра». Але це треба вміло графічно подати. Можливо, з’являться спостереження, ідеї, оскільки я багато знайшов подібних слів. Щодо наступної книги, то все залежатиме більшою мірою від видавців. Щодо мене, то я зацікавлений займатися архітектурою…
• Попри всі моменти, ти все ж спостерігаєш за нинішнім станом цього виду. Що заслуговує уваги в українській зоровій поезії?
• Є “Ще не вмерла Україна” Миколи Сороки, “Періодична система слів” Івана Іова, «Око» Миколи Мірошниченка. Фактично приблизно до десяти чоловік серйозно займаються візуальною поезією. Зокрема сім з них є фундаторами Міжнародної асоціації, у яку входить близько 250 осіб з усього світу. Є певні традиції, вони зокрема дуже поширені у США, Бразилії, Італії, Німеччині.
• І насамкінець…
• Незабаром має вийти друком книжка “Поезеографія: сучасна зорова поезія українською мовою”, яку зібрала і укомплектувала Тетяна Назаренко – відома дослідниця і науковець у цій царині. Готується до друку «Антологія паліндромного вірша» Миколою Мірошниченком.