logoARTMEDIUM | цсм

влодко кауфман, олекса фурдіяк / ритуальності. тестологія

Життя кожного сповнене ритуалів. Ритуали потрібні нам. Вони стають засобом, хоч недосконалим, заземлюватися, втримуватися, відчувати бодай якусь сталість у плинності й неконтрольованості буття. Це спроба вибудувати тяглість, вписати себе у певну хронологію — традицію, спадковість, історію, що була до тебе; або ж — започаткувати іншу історію, нову, свою. Це своєрідний спосіб опанувати час, означити власну присутність, впорядкувати хаос — довколишній та внутрішній, персональний. Навіть тоді, коли приймаєш ритуал як даність, аксіому, те, що визначене для тебе кимось і колись.

Ритуал постає зі смислу, виформовується навколо нього. Він фіксується у часі через памятання й регулярне відтворення дії або послідовності дій чи то у сповідуванні віровчення, чи у соціальних практиках, чи в індивідуальних вподобаннях. А проте час і повторюваність — безжальні опоненти ритуальності: під нашаруванням днів та самоповторень першоідея, що є ядром ритуалу на початку, губиться, вихолощується. Сама ж ритуальна дія стає неусвідомленою, автоматичною, бездумною — десакралізованою звичкою, холодною механікою, порожньою формою. І тоді вже годі пригадати, з чого й навіщо все почалося.

Цей проєкт є спробою візуалізувати дослідження ритуальності, природи та (не)життєздатності ритуалу. Нагадати про тимчасовість, хиткість, непевність, проминальність усього. Це також проєкт про сумніви, здатність і готовність тестувати ритуальність та реальність, що дані нам. Розпізнавати імітації, симулякри, напівправди. Сумніватися в «абсолютних істинах». Можливо, це єдиний спосіб уникнути болю чи розчарування, коли ми вкотре відкриємо, що «Земля кругла» — і старі та здавалось би, непорушні конструкти дотеперішнього світу розпадуться, оголюючи черговий фейк?

фото Соломія Савчук